Ухвала суду № 80606211, 18.03.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/707/19

УХВАЛА

іменем України

18 березня 2019 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Блонський В.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Волочиського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання висновку протиправним та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати висновок Волочиського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 12.09.2018 року про відмову у внесенні змін до актового запису про народження ОСОБА_1 за № 15 від 09.02.1979 року, складеного виконавчим комітетом Буштинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області протиправним.

- встановити, що в актовому записі про народження № 15 від 09 лютого 1979 року неправильно (помилково) зазначено ім'я новонародженого- "ОСОБА_1" замість "ОСОБА_1", та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до актового запису про народження за №15 від 09 лютого 1979 року, складеного виконавчим комітетом Буштинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області - виправити ім'я дитини з ОСОБА_1 на ОСОБА_1, як у паспорті, свідоцтві про укладення шлюбу та інших документах виданих на ім'я позивача.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25.02.1993 у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

При цьому, згідно з статтею 17 Закону України ""Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто, суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім цього, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий в даній процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Тому, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зміни відомостей про його ім'я з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1", в актовому записі про його народження.

Відповідно до частини 1 статті 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", згідно з статтею 2 якого, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

При цьому, частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

В свою чергу, частиною 1 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793 (далі - Правила №96/5).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил №96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Пункт 2.7 розділу ІІ Правил №96/5 визначив, що на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.

Згідно з пунктом 2.11 розділу ІІ Правил №96/5 факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

За змістом підпункту 2.13.1 пункту 2.13 розділу ІІ №96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про установлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, слід зазначити, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення.

Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним (частина 3 статті 270 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 273 Цивільного кодексу України органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.

У контексті матеріалів даної адміністративної справи і, як про це зазначає позивач, ОСОБА_1, має право ідентифікувати своє ім'я як "ОСОБА_1" та впорядкувати документи для реалізації своїх особистих прав, оскільки зазначає, що його ім'я згідно паспорта, свідоцтва про укладення шлюбу та інших документів є "ОСОБА_1".

Водночас, позивач зазначає, що встановлення факту про те, що його правильне ім'я "ОСОБА_1", а не "ОСОБА_1", та відповідно підтвердження наявності у нього правомірних підстав для впорядкування документів з метою реалізації його права на оформлення спадщини після смерті батьків, потребує внесення змін до актового запису про його народження.

Тобто, позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина 1 статті 273 Цивільного кодексу України) на відображення достовірної інформації про його ім'я в акті цивільного стану, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану щодо внесення змін до актового запису цивільного стану.

Таким чином, об'єктом перевірки судом у даній справі є не дотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актових записів та оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факти, що мають юридичне значення, що матимуть юридичні наслідки, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №425/2737/17 (провадження № 14-408 цс 18) у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт реальної дати народження особи.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач фактично просить встановити факт, що його ім'я є ОСОБА_1, а не ОСОБА_1, на що вказує у позові, однак не враховує вищевказаний висновок Верховного Суду, і вимоги Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", тому, цей спір не відноситься до адміністративної юрисдикції.

Оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) будь-які юридичні факти, розгляд даної справи не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Таким чином, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №425/2737/17 (провадження № 14-408 цс 18), спір у якому позивач просить встановити факт, що його ім'я є ОСОБА_1, шляхом внесення відповідних записів щодо імені новонародженого в актовому записі про народження позивача, і визнання протиправною відповіді щодо цього органу державної реєстрації, що є похідним, не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, а є справою про встановлення факту, який має юридичне значення, тому наступає наслідок визначений пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також позивачу необхідно роз'яснити, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства згідно з правилами підсудності, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волочиського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання висновку протиправним та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддяВ.К. Блонський