Рішення № 80605606, 11.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/438/19

Провадження № 2-о/522/7/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УРАЇНИ

21 березня 2019р.

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Домусчі Л.В.

за участю секретаря судового засідання Вадуцкої В.І -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності розповсюджуваної інформації та її спростування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11.01.2019р. звернувся до суду з заявою, у якій просить встановити факт недостовірності розповсюджуваної інформації та спростувати недостовірну інформацію про порушення Заявником законодавства щодо економічної конкуренції серед суб`єктів господарювання, що надають буксирні послуги у морському порту м. Одеси, порушення державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» під керівництвом Заявника встановленого законом порядку здійснення публічних закупівель, здійснення діяльності в обхід системи «Prozorro»; притягнення Заявника до кримінальної відповідальності, зокрема, за вчинення ним крадіжки.

Згідно ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 17.01.2019р. провадження по справ відкрито з призначенням судового засідання на 11.03.2019р.

У судове засідання представник Заявника адвокат Могилко І.І. не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримавши заявлені вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити заяву з викладених у ній підстав.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 21.03.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав, виходячи з наступного.

Відповідно до наданих Заявником пояснень в позові вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року у мережі Інтернет за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено статтю під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_4», ІНФОРМАЦІЯ_5 року у мережі Інтернет за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_6» розміщено статтю під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_7».

У зазначених статтях міститься така недостовірна інформація стосовно Заявника (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_7».

ІНФОРМАЦІЯ_8».

Викладена інформація та зміст вказаних статей зафіксовано станом на 10.11.2018р. у висновках ТОВ «Группа інформаційної безпеки «ФС ГРУПП» експертних досліджень телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 19.11.2018 року за № 593(а.с.25-34) та №594 (а.с.36-43), копії яких додані заявником до заяви і містяться у матеріалах справи.

При цьому відповідно до вказаних висновків експертних досліджень було зафіксовано контент Інтернет на WEB -сторінці за наступними посиланнями:«ІНФОРМАЦІЯ_2, «ІНФОРМАЦІЯ_6» та розміщена текстової та графічної інформації (стаття) з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», ІНФОРМАЦІЯ_5 року у мережі Інтернет за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_6» розміщено статтю під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_7» дата розміщення статті ІНФОРМАЦІЯ_9. та інша ІНФОРМАЦІЯ_10., та не можливо встановити ідентифікаційних даних авторів статей та / або власників веб-сайтів в мережі Інтернет, що розповсюджують наведену інформацію неможливо та не виявлено (за допомогою сервісу whois) даних про фізичну або юридичну особу, що отримало право користування ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_11., та ім`ям : «ІНФОРМАЦІЯ_12», «ІНФОРМАЦІЯ_13», «ІНФОРМАЦІЯ_14.»

Щодо розміщення статті :

Стаття 15 ЦК України, стаття 4 ЦПК України гарантують кожній особі право на захист її порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів судом.

Стаття 32 Конституції України, статті 277 та 297 ЦК України гарантують фізичній особі право на судовий захист гідності та честі, та права на встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування.

Частина 1 ст. 210 ЦК України визначає під особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема, честь, гідність і ділову репутацію особи.

Згідно з абз.3 ч. 4 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої, внаслідок поширення недостовірної інформації порушені, має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування, за умови якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію - невідома.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо).

У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження.

У разі доведеності обставин, на які посилається Заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на Заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням Заявника про те, що єдиним законним способом відновити порушені права є встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування в порядку окремого провадження.

Інформація про порушення ОСОБА_1 законодавства щодо економічної конкуренції серед суб`єктів господарювання, що надають буксирні послуги у морському порту м. Одеси та впливу на процедуру вибору замовниками буксирних послуг контрагентів у морському порту м. Одеси, а саме, звернення такими замовниками до ТОВ «Екофлот», а не до ДП «ОМТП» є недостовірною з наступних підстав.

Зі змісту заяви та пояснень представника Заявника вбачається, що у морському порту м. Одеси здійснюють господарську діяльність як державні підприємства, а саме, державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (далі - ДП «ОМТП»), державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ»), так і недержавні суб`єкти господарювання (у тому числі, ТОВ «Екофлот»).

ОСОБА_1 з вересня 2016 року по травень 2017 року займав посаду в.о.директора ДП «ОМТП» (код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 01125666). Відповідно до змісту вищезазначених статей, викладена у них інформація стосується саме цього періоду трудової діяльності Заявника.

Із травня 2017 року по теперішній час ОСОБА_1 займає посаду начальника Одеської філії ДП «АМПУ» (код відокремленого підрозділу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 38728457).

Викладені обставини підтверджуються записами в трудовій книжці Заявника.

Відповідно до пунктів 1, 3, 9 частини 1 статті 4 Закону України «Про морські порти України» функціонування та розвиток морських портів здійснюються, зокрема, за принципами: об`єднання інтересів та діяльності держави в особі служби капітана морського порту, адміністрації морських портів України, інших державних підприємств, що забезпечують функціонування морського порту, та суб`єктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту;забезпечення конкуренції серед суб`єктів господарювання, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) у морському порту;рівності прав усіх суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, недопущення дискримінації у доступі до об`єктів портової інфраструктури загального користування.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про морські порти України» господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов`язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту.

Частиною 3 ст. 19 Закону України «Про морські порти України» визначений перелік послуг, які надаються виключно державними підприємствами, установами та організаціями: регулювання руху суден; забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт; навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства; картографічного забезпечення мореплавства; забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин.

Вказаний перелік є вичерпним та не містить буксирні послуги, у зв`язку з чим такі послуги можуть надаватися усіма суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у морському порту.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про морські порти України» основою планування розвитку портової галузі є Стратегія розвитку морських портів України на 25 років.

Згідно зі Стратегією розвитку морських портів України на період до 2038 року (далі - Стратегія), затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 548-р, метою Стратегії є, зокрема, залучення на довгостроковий період приватних інвестицій для розвитку об`єктів портової інфраструктури. Основними завданнями Стратегії є: залучення приватних інвестицій для розвитку морських портів, передачі підприємств портової галузі та частини об`єктів портової інфраструктури, зокрема, в концесію, а також створення сприятливих умов для залучення приватних інвестицій для розвитку об`єктів портової інфраструктури.

З викладеного вбачається, що законодавством України заохочується вільна конкуренція та надання послуг (у тому числі буксирних) недержавними суб`єктами господарювання.

Таким чином, жодних правових підстав стверджувати інформацію або ймовірно припускати щодо впливу Заявника на процедуру вибору замовниками буксирних послуг контрагентів є необґрунтованою, безпідставною та суперечить чинному законодавству України.

Інформація про порушення державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» під керівництвом Ткачука Ігоря Віталійовича встановленого законом порядку здійснення публічних закупівель, здійснення діяльності в обхід системи «Prozorro» є недостовірною з наступних підстав.

Порядок проведення тендеру визначений Законом України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Згідно з пунктом 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до листа від 04.10.2018 року № 23-5/108, наявного в матеріалах справи, державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» не здійснювало закупівлі буксирних та швартових послуг.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що твердження щодо здійснення діяльності державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» під керівництвом ОСОБА_1 в обхід системи «Prozorro» є також необґрунтованим, безпідставним та суперечить чинному законодавству України.

З викладеного вище вбачається, що відповідно до чинного законодавства України здійснення Заявником впливу на процедуру вибору замовниками буксирних послуг контрагентів у морському порту м. Одеси, а саме, звернення такими замовниками до ТОВ «Екофлот», а не до ДП «ОМТП», а також здійснення діяльності в обхід системи «Prozorro» судом не встановлено.

Інформація про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, зокрема, за вчинення ним крадіжки, є недостовірною та спростовується довідкою МВС України за № 183474497903, отриманою через ТСЦ № 5152 РСЦ МВС в Одеській області,згідно з якою громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 19.12.2018 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Така інформація розповсюджена в порушення принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріпленого статтею 62 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України.

Суд погоджується, що інформація, наведена у вказаних статтях, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , негативно характеризує його в очах суспільства, дискредитує етичну поведінку ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків, викладена у образливій, зневажливій формі. Така інформація не відповідає дійсності, не підкріплена жодними доказами чи конкретними фактичними даними.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Виходячи із вищевказаного, юридичний склад правопорушення, яке посягає на честь, гідність і ділову репутацію, що може бути підставою для задоволення позову, та визначається п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року, є встановленим, оскільки, є наявними наступні необхідні обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується Заявника; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам та перешкоджає Заявнику повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Таким чином, інформація (відомості), що була розповсюджена в мережі Інтернет за наступними посиланнями, порушує особисті немайнові права та порочить гідність, честь, ділову репутацію ОСОБА_1 .

Оскільки, поширення недостовірної інформації відносно ОСОБА_1 мало місце в мережі Інтернет невстановленими особами, суд, з метою захисту особистих його немайнових прав , вважає необхідним встановити факт недостовірності інформації та спростувати її, так як спростування такої інформації в інший спосіб є неможливим.

Особисті немайнові права ОСОБА_1 - недоторканість його гідності, честі, ділової репутації потребує захисту шляхом спростування вищезазначеної недостовірної інформації у будь-якому Інтернет ресурсі (інформаційному агентстві, тощо), шляхом повідомлення про ухвалене рішення по справі.

На підставі вищенаведеного, та керуючись ст.ст. 15, 16, 277, 297 ЦК України, пунктами 12, 13, 24, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", ст.ст. 2, 10, 19, 23, 76-83, 95, 258, 259, 263-265, 268, 293, 294, ст. 315, 319, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності розповсюджуваної інформації та її спростування - задовольнити.

Визнати інформаціюю (відомості), що була розповсюджена в мережі Інтернет за наступними посиланнями:«ІНФОРМАЦІЯ_2, «ІНФОРМАЦІЯ_6» такою, що порушує особисті немайнові права та порочить ділову репутацію ОСОБА_1 .

Встановити факт недостовірності розповсюджуваної інформації та спростувати недостовірну інформацію щодо:

- порушення ОСОБА_1 законодавства щодо економічної конкуренції серед суб`єктів господарювання, що надають буксирні послуги у морському порту м. Одеси та впливу на процедуру вибору замовниками буксирних послуг контрагентів у морському порту м. Одеси, а саме, звернення такими замовниками до ТОВ «Екофлот», а не до ДП «ОМТП»;

- порушення державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» під керівництвом Ткачука Ігоря Віталійовича встановленого законом порядку здійснення публічних закупівель, здійснення діяльності в обхід системи «Prozorro»;

- притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, зокрема, за вчинення ним крадіжки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 21.03.2019 року.

Суддя: Л.В. Домусчі