Рішення № 80605175, 14.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/4008/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Демусенко А.С.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши в порядку загального провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1М.) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації (далі - Управління), в якому просить:

- визнати дії відповідача про відмову в наданні житлової субсидії в 2015-2019 роках протиправними та замовними;

- зобов'язати відповідача нарахувати житлову субсидію на електропостачання та газопостачання за періоди з 2015 року по 2019 рік комісійно на загальних підставах, передбачених Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій як особі за місцем фактичного проживання на яку відкрито особовий рахунок зі сплати житлово-комунальних послуг, яка фактично з 2008 року сплачує вартість одержаних послуг та як індивідуальному забудовнику, будинок якої не введений в експлуатацію.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що Управління було зобов'язане надати їй житлову субсидію за місцем фактичного проживання, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №475, згідно якої рішення про призначення субсидії приймається комісією у випадку, якщо особові рахунки відкриті на особу, яка не зареєстрована, але на ім'я якої приходять платіжні рахунки. У цих випадках субсидія призначається виключно при наявності акту обстеження матеріально-житлових умов заявника. Позивач зазначає, що Управління повинно було призначити комісію для розгляду випадку позивача, однак, впродовж двох місяців спеціалісти Управління запевняли позивача, що проводять перевірку наданих податкових даних, в той час як мали прийняти рішення протягом 10 днів після подання заяви. Позивач вважає, що посадові особи Управління фактичною відмовою в 2015-2019 роках в реалізації прав і гарантій позивача на одержання житлової субсидії, грубо порушують вимоги законодавства України, внаслідок чого позивач змушений звертатися за захистом своїх порушених прав до суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі відповідно до ч.5 ст.262 КАСУ в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву. В подальшому, ухвалою суду від 14.01.2019 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду від 11.02.2019 продовжено строк підготовчого засідання.

Протягом встановленого судом строку, відповідачем подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та вказує, що у спірних правовідносинах управління діяло в межах чинного законодавства і зазначені у позовній заяві вимоги є необгрунтованими, надуманими та безпідставними.

Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та надав відповідь на відзив, в якій наголосив, що позбавлення його субсидії є результатом переслідування чиновниками.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав клопотання, в якому розгляд справи просив провести без участі його представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

06.11.2015 ОСОБА_1 направила на адресу відповідача заяву про призначення субсидії з газопостачання та електропостачання на опалювальний сезон, як особі, яка не зареєстрована, але на на яку відкрито особі рахунки зі сплати житлово-комунальних послуг, на ім'я якої приходять платіжні рахунки та з якою укладені договори на постачання газу та електроенергії (т.1 а.с.61).

Вказану заяву було отримано Управлінням 10.11.2015. Одночасно, позивач зазначила в декларації про доходи розмір пенсії, прибутку від здачі квартири в оренду за 2015 рік, договір з орендарями квартири і довідку сільської ради про те, що з 2008 року постійно проживає в селі Ніжинському за вказаною адресою.

Проте, виходячи з відзиву відповідача, до заяви нею не було надано відомостей про те, що вона є індивідуальним забудовником, будинок якого не прийнятий в експлуатацію, та з огляду на те, що ОСОБА_1 не зареєстрована у домоволодінні в якому фактично проживає, їй було відмовлено в призначенні субсидії.

21.01.2016 вона звернулась до голови комісії по розгляду питання з призначення субсидій Управління, в якій просила призначити їй субсидію комісійно, як виключення (т.1 а.с.69).

Управлінням було витребувано Акт обстеження матерально-побутових умов проживання позивача від 19.02.2016 (т.1 а.с.70) (на думку позивача, містить завідомо неправдиву інформацію) та оскільки подібні виключення не передбачені Положенням про порядок призначення субсидій, по цій заяві комісія винесла рішення про відмову в призначенні субсидії від 17.03.2016 №9 (т.1 а.с.78).

Відповідач обгрунтовує прийняте рішення посиланням на п.6 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409), згідно якого субсидія призначається одному з членів домогосподарства, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації. В окремих випадках на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій та актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися іншій особі, зареєстрованій у житловому приміщенні (будинку), а також індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, але які сплачують вартість одержуваних житлово-комунальних послуг (т.1 а.с.78).

В подальшому, позивач повторно звернулась 04.10.2016 із заявою про призначення житлової субсидії на осінньо-зимові періоди 2016-2017 років, вказавши розмір пенсії та дохід від здачі квартири в оренду. Одночасно просила розглянути заяву затвердженою РДА комісією. Вказану заяву Управління одержало 05.10.2016 (т.1 а.с.214).

ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні субсидій по вказаній заяві, оскільки ситуація не змінилась та підтвердження того, що вона є індивідуальним забудовником, будинок якого не прийнятий в експлуатацію вона не надала (т.1 а.с.233-235). Відповідач звертався до "КП Ніжинське МБТІ" та відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Ніжинської РДА, втім згідно відповідей на запити Управління встановити факт незавершеного будівництва вбачалось за неможливе (т.1 а.с.222,223).

При цьому, позивач наполягає на тому, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Оскільки такої декларації позивач не подавав, він є індивідуальним забудовником, будинок якого не зданий в експлуатацію.

Позивач, будучи переконаний в тому, що має право на одержання житлової субсидії, як особа, яка не зареєстрована за фактичним місцем проживання, але на яку відкрито особові рахунки зі сплати комунальних послуг та особою яка їх сплачує за фактичним місцем проживання, і як індивідуальний забудовник, будинок якого не введений в експлуатацію, 16.08.2017 в черговий раз звернувся до Управління із заявою про призначення житлової субсидії на зимовий період 2017-2018 року (т.1 а.с.215).

ОСОБА_1 відмовлено в призначенні субсидій по заяві поданій 16.08.2017, оскільки підтвердження того, що ОСОБА_1 є індивідуальним забудовником, будинок якого не прийнятий в експлуатацію вона знову не надала та у зв'язку з відсутністю коштів в районному бюджеті. Рішення про відмову в призначенні субсидії прийнято Комісією по розгляду заяв з питань призначення адресних соціальних допомог та пільг на житлово-комунальні послуги Ніжинської РДА 07.09.2017 згідно п.5.1 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №300): «Районні, районні у містах Києві і Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або утворені ними комісії можуть приймати рішення щодо призначення субсидії у випадках, не передбачених цим Положенням. Фінансування таких субсидій здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів" та розглянуто питання призначення субсидії як власнику садового будинку.

18.09.2018 позивач знову звернувся до Управління із заявою про призначення житлової субсидії на опалювальний сезон 2018-2019 роки (т.1 а.с.216), втім заява та декларація ОСОБА_1 на призначення субсидії від 18.09.2018 вважається відповідачем не поданою згідно п.13 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329), оскільки не внесені у повному обсязі відомості про членів домогосподарства (прізвище, ім’я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія та/або номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за його серією та номером), про що було повідомлено ОСОБА_1 листом від 19.09.2018.

Позивач вважає, що посадові особи Управління фактичною відмовою в 2015-2019 роках в реалізації прав і гарантій позивача на одержання житлової субсидії, грубо порушують вимоги законодавства України, внаслідок чого позивач змушений звертатися за захистом своїх порушених прав до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, з метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.1995 №848 затвердив Положення про порядок призначення житлових субсидій (далі – Положення, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги.

Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Так, призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві і м.Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Виходячи з конкретних обставин, що склалися, на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій структурні підрозділи з питань соціального захисту населення можуть призначати субсидії, як виняток, у разі наявності умов, зазначених у пункті 5 цього Положення. Рішення про призначення (не призначення) субсидії в таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства. Форма акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства затверджується Мінсоцполітики.

Згідно п.6 Положення субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб. В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у м. Києві і м.Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендар), або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію.

Як вбачається з відзиву відповідача, основною підставою для відмови у наданні житлової субсидії позивачу, відповідач зазначає відсутність відомостей про те, що вона є індивідуальним забудовником, будинок якого не прийнятий в експлуатацію.

Таким чином, при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на отримання субсидії, суд має визначити чи вважається позивач, в даному випадку, індивідуальним забудовником, будинок якого не зданий в експлуатацію.

Так, судом встановлено, що 19.02.2016 було складено Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача за фактичним місцем проживання (т.1 а.с.70). З вказаного Акту вбачається, що позивач не зареєстрований за фактичним місцем її проживання (адреса реєстрації позивача АДРЕСА_1), втім постійно проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 у власному житловому будинку, що належить їй згідно свідоцтва про право на спадщину від 28.01.1997. В матеріалах справи також міститься технічний паспорт на будинок, виготовлений 12.11.2008 Ніжинським КП БТІ, в якому вкзано, що частка позивача на зазначений будинок "ціла". Тобто, позивач є єдиним власником будинку, в якому вона постійно проживає.

Так, згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, датою прийняття в експлуатацію об'єкта – є дати реєстрації декларації, про готовність об'єкта до експлуатації. Відповідач у своєму відзиві зазначає, що він звертався до "КП Ніжинське МБТІ" та відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Ніжинської РДА, втім згідно відповідей на запити, Управління не змогло встановити факт незавершеного будівництва. Водночас, Управління також не встановило, що будинок, в якому проживає позивач є введеним в експлуатацію. Доказів на спростування вказаного відповідачем суду не надано.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, є всі підстави вважати, що така декларація позивачем не подавалась, документи, що підтверджують факт завершення будівництва відсутні, а тому суд визнає, що позивач є індивідуальним забудовником, будинок якого не прийнятий в експлуатацію і відповідно має право на отримання субсидії з підстав, зазначених в п.6 Положення про порядок призначення житлових субсидій від 21.10.1995 №848.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач не зареєстрована у домоволодінні в якому фактично проживає, то така підстава для відмови у наданні субсидії на увагу не заслуговує, оскільки законодавством передбачено надання субсидії особам за фактичним місцем проживання.

Щодо підстави для відмови у наданні субсидії, виходячи з відсутності коштів в районному бюджеті на цю мету, суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем п.13 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 при зверненні із заявою про надання субсидії та подальшої відмови у наданні субсидії з підстав, визначених абз.2 п.8 Положення, суд зазначає, що згідно вказаного пункту Положення за рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендарі), або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги.

Відповідачем в даному випадку не спростовано те, що позивач при цьому не сплачує вартість одержуваних житлово-комунальних послуг, за наявності укладених нею із постачальниками послуг договорів. Також, на підставі досліджених протоколів Комісії по розгляду заяв з питань призначення адресних соціальних допомог та пільг на житлово-комунальні послуги Ніжинської РДА від 13.03.2016 та від 17.03.2017 (т.1 а.с.228-235) суд дійшов висновку про їх необґрунтованість в частині відмови позивачу у призначенні субсидії та вибірковість щодо інших осіб, які з різних причин не є власниками житла, що покликає суд до висновку про дискримінацію позивача.

Суд вбачає у діях відповідача систематичність порушення прав позивача та формальний підхід до вирішення спірного питання та зазначає, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, ст.1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст.1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" («Soering v. United Kingdom») Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини.

У рішенні від 17.10.1986 у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" («Rees v. United Kingdom») Європейський суд з прав людини зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.

Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд вважає, що відповідач розглядаючи спірне питання, прийняв рішення щодо відмови у наданні позивачці субсидії необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням принципу добросовісності та розсудливості і без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), звузивши зміст та обсяг беззаперечних прав позивача на отримання пільг.

Таким чином, вимоги щодо визнання протиправними дій в наданні житлової субсидії в 2015-2019 роках та зобов'язання вчинити певні дії слід задовольнити.

Щодо вимог про визнання дій Управління замовними, суд зазначає, що згідно ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Такий спосіб захисту порушених прав, як визнання дій суб'єкта владних повноважень замовними, чинним процесуальним законодавством не передбачений. Наведене обумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації про відмову в наданні житлової субсидії в 2015-2019 роках

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації нарахувати житлову субсидію на електропостачання та газопостачання за періоди з 2015 року по 2019 рік комісійно на загальних підставах, передбачених Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій як особі за місцем фактичного проживання на яку відкрито особовий рахунок зі сплати житлово-комунальних послуг.

В решті вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 16604)

Відповідач - Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації (вул. Франка,1 м. Ніжин 16600 код ЄДРПОУ 03196089)

Повне рішення суду складено 21 березня 2019 року.

Суддя Л.О. Житняк