Рішення № 80605121, 11.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2019 року м. Ужгород№ 260/1178/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої – судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання – Данча М.І.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 березня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 21 березня 2019 року.

ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3І.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС (далі – відповідач, Закарпатська митниця ДФС), якою просить: 1) Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 26 жовтня 2018 року № 942 "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби"; 2) Поновити ОСОБА_4 з 27 жовтня 2018 року на займаній до звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС; 3) Зобов’язати Закарпатську митницю ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, з 27 жовтня 2018 року по дату постановлення судового рішення, із утриманням із цієї суми обов’язкових податків та зборів до Державного бюджету України; 4) Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Закарпатської митниці ДФС від 26 жовтня 2018 року № 942-о позивача звільнено з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України "Про державну службу". Вважає такий наказ протиправним, виданим без достатніх правових підстав та з порушенням норм Конституції України та Закону України "Про державну службу".

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що позивач 30 вересня 2018 року під час здійснення митного контролю діяв в порушення вимог п. 1 ч.1 ст. 336 Митного кодексу України, п. 6,7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю та не здійснив перевірку поданих до митного контролю документів та відомостей про транспортний засіб згідно з реєстраційними документами, а також будучи обізнаним про прибуття 30 вересня 2018 року після 20 год. автомобіля НОМЕР_1 у пункт пропуску "Лужанка" свідомо визначив і застосував недостатні обсяги та форми митного контролю, внаслідок чого надав дозвіл на випуск із зони митного контролю транспортного засобу, в якому знаходилося каміння органогенного походження. Відтак, вважає, що наказ про звільнення позивача є правомірним, у зв’язку з чим відсутні підстави для визнання його протиправним та поновлення позивача на посаді.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивач працював в митних органах з серпня 2008 року.

З 14 квітня 2017 року позивач призначений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС.

Наказом Закарпатської митниці ДФС від 01 жовтня 2018 року № 572 "Про відкриття дисциплінарного провадження" відкрито стосовно ОСОБА_4 дисциплінарне провадження.

Як вбачається із вказаного наказу підставою відкриття дисциплінарного провадження була службова записка начальника митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_5 від 01 жовтня 2018 року № 07-70-71/34-1356, якою повідомлено, що 30 вересня 2018 року співробітниками Служби безпеки України на митному посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС було проведено оперативно-слідчі дії, в ході яких було здійснено переогляд автомобіля НОМЕР_2 під керуванням гр. України ОСОБА_6, що слідував через митний пост "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС у напрямку виїзд з України. В результаті переогляду було виявлено понад одну тонну каміння, схожого на бурштин. Митні формальності щодо вищевказаного транспортного засобу проводились державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 308/1158/18 відсторонено ОСОБА_4, працюючого на посаді державного інспектора ВМО № 3 митного поста "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України від посади на час досудового розслідування на строк 2 місяці.

Про результати дисциплінарного провадження складено Висновок від 26 жовтня 2018 року. Як вбачається із вказаного висновку, за результатами дисциплінарного провадження встановлено наступне.

30 вересня 2018 року транспортний засіб Opel Vivaro д.н.з АО5836ВК в салоні якого знаходилось 26 сумок та валіз із камінням органогенного походження бурштином-сирцем, загальною вагою 1046,18 кг, слідував по смузі руху "зелений коридор" через митний пост "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС в напрямку "виїзд з України" під керуванням громадянина України ОСОБА_6.

ОСОБА_3, державний інспектор відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС прийняв документи до митного контролю від особи, яку не пам’ятає та здійснив облік товарів та транспортних засобів в АСМО "Інспектор" не виходячи із службового приміщення, та відповідно, візуально не бачачи ні транспортний засіб ні товари, які в ньому переміщувалися, що він підтвердив у своїх поясненнях.

Таким чином, ОСОБА_3 усвідомлюючи свою протиправну діяльність, діючи в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, пунктів 6,7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів, перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон не здійснив перевірку поданих до митного контролю документів та відомостей про транспортний засіб згідно з реєстраційними документами, а також будучи обізнаним про прибуття 30 вересня 2018 року після 20 год. автомобіля НОМЕР_2, у пункт пропуску "Лужанка", свідомо визначив і застосував недостатні обсяги та форми митного контролю, внаслідок чого надав дозвіл на випуск із зони митного контролю транспортного засобу в якому знаходилися 26 сумок та валіз із камінням органогенного походження бурштином-сирцем, загальною вагою 1046,18 кг, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України та законодавства з питань державної митної справи.

За таких обставин, Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ прийшла висновку про наявність в діях ОСОБА_3 ознак дисциплінарних проступків, передбачених п. 1,4, 5,9 та 15 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме: порушення присяги державного службовця; дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону.

За результатами дисциплінарного провадження головою Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Закарпатської митниці ДФС внесено подання про застосування дисциплінарного стягнення до державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_4

Наказом Закарпатської митниці ДФС від 26 жовтня 2018 року № 942-о "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби" звільнено ОСОБА_4 – державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС 26 жовтня 2018 року із займаної посади, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає: відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, регулюються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889), який також визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 889, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 889 державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 889 державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (в редакції чинній на момент складення позивачем присяги) громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:

"Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Як вбачається із біографічної довідки позивача присяга державного службовця прийнята ним 17 вересня 2004 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 36 Закону № 889 (в редакції чинній на момент звільнення позивача) особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:

"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".

Таким чином, в силу приписів Закону України "Про державну службу" присяга державного службовця полягає в обов'язку вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладено етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не лише певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.

Наведений висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011року у справі №2-рп/2011.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону № 889 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону № 889 дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення;

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування визначено статтею 66 Закону № 889, згідно з ч. 1 якої до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 Закону № 889 у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (ч. 3 ст. 66 Закону № 889).

Відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону № 889 звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Як вже встановлено судом та вбачається із оскарженого наказу "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби" у зв’язку з наявністю у діях позивача ознак дисциплінарних проступків, передбачених п. 1, 4, 5,9 та 15 ч. 2 ст. 65 Закону № 889 (тобто за порушення присяги; вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу).

В той же час, аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що законодавець навів вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців, а також підстави припинення державної служби та порядок застосування таких стягнень.

За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Відтак, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 803/1048/16 (№ К/9901/19998/18) та від 24 квітня 2018 року у справі № 804/1365/16 (№ К/9901/10466/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою, а тому неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення має бути належним чином мотивовано.

Таким чином, щоб порушення могло бути кваліфіковане (визначене) як порушення присяги, воно повинно більш тяжким, більш суттєвим, ніж порушення щодо невиконання чи неналежного виконання службових обов’язків, які є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Натомість, судом встановлено, що кваліфікуючи дії позивача як порушення Присяги, Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Закарпатської митниці ДФС не наведено ґрунтовних та достатніх мотивів, за наявності яких проступок позивача можливо було б кваліфікувати саме як порушення Присяги.

Крім того, відповідачем не наведено мотивів неможливості застосування будь-якого іншого, менш суворого дисциплінарного стягнення, що свідчить про незаконність оскарженого наказу.

До того ж, на думку суду, вчинені під час здійснення митного оформлення транспортного засобу марки Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_3 дії позивача не можуть кваліфікуватись як порушення Присяги, оскільки звільнення з таких підстав може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем порушено процедуру звільнення у зв'язку з непроведенням службового розслідування, оскільки звільнення за порушення Присяги державного службовця є найсуворішою санкцією відповідальності, а відтак вчинення проступку такого характеру необхідно встановлювати в ході службового розслідування.

Аналогічний висновок зазначений Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року № 804/1365/16.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося представником відповідача, службове розслідування стосовно позивача не проводилося.

Також суд зазначає, що встановлення відповідачем факту вчинення позивачем інших дисциплінарних проступків, зазначених в оскарженому наказі, а саме: вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу не тягнуть за собою такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби.

Щодо встановлених дисциплінарним провадженням порушень позивачем митного законодавства під час здійснення митного контролю транспортного засобу Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_3 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України (далі – МК України) митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 4 ст. 318 МК України митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 7 ст. 318 МК України для забезпечення здійснення митного контролю органами доходів і зборів використовується єдина автоматизована інформаційна система органів доходів і зборів України.

Згідно з ч. 1 ст. 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Відповідно до ст. 361 МК України управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Нормами ст. 366 Митного кодексу України регламентовано двоканальну систему митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 366 вказаної статті МК України двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян (ч. 3 ст. 366 МК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 366 МК України громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451 затверджено Типову технологічну схема здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон (далі – Типова технологічна схема )

Згідно з п. 13 Типової технологічної схеми, особа, яка здійснює переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України, самостійно обирає смугу руху ("зелений" або "червоний" коридор) для проходження митного контролю.

Згідно з п. 14 Типової технологічної схеми, митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються смугами руху, позначеними символами зеленого кольору ("зелений коридор"), у пункті пропуску здійснюється у спрощеному порядку, з однією зупинкою автомобільного транспортного засобу на смузі руху та, як правило, без виходу з нього водія та пасажирів.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 30 вересня 2018 року згідно графіку працював в напрямку "виїзд з митної території України" та зазначив, що транспортний засіб марки Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням громадянина України ОСОБА_6 заїхав в зону митного контролю по "зеленому коридору". До митного оформлення були подані паспорт громадянина України; реєстраційні документи на транспортний засіб та контрольний талон для проходження по зеленому коридору. При здійсненні митного контролю позивачем було проведено перевірку поданих документів та проведено їх візуальну ідентифікацію із транспортним засобом. Також зазначив, що під час здійснення митного оформлення підстав для проведення додаткових форм митного контролю не було, оскільки згідно з ПІК "Інспектор" та Автоматичної системи аналізу та управління ризиками ніяких профілів ризику згенеровано не було, ні по транспортному засобу, ні по громадянину ОСОБА_6, орієнтування правоохоронних органів були відсутні. Крім того, вказав, що з громадянином ОСОБА_6 особисто не знайомий.

Аналогічні пояснення позивач надав під час проведення дисциплінарного провадження 07 жовтня 2018 року, що містяться в матеріалах справи.

Щодо наданих під час дисциплінарного провадження поясненнях від 24 жовтня 2018 року стосовно того, що він не бачив автомобіль НОМЕР_4, допитаний в якості свідка позивач пояснив, що мав на увазі, що не бачив як автомобіль заїжджав в зони митного контролю в загальній черзі чи поза чергою. В той же час, зазначив, що конструкція боксу для здійснення митного оформлення унеможливлює проходження митного оформлення транспортних засобів без їх візуальної ідентифікації.

Враховуючи вищенаведене суд вважає не обґрунтованим висновок відповідача про те, що позивач не здійснив перевірку поданих до митного контролю документів та відомостей про транспортний засіб, застосував недостатні обсяги та форми митного контролю та здійснив облік товарів та транспортних засобів в АСМО "Інспеткор" візуально не бачачи транспортний засіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону № 889 дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 67 Закону № 889 обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність державного службовця (ч. 3 ст. 67 Закону № 889).

Суд констатує, що позивач жодного разу під час проходження служби в митних органах України не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а також враховує ту обставину, що звільнення з державної служби є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що наказ відповідача від 26 жовтня 2018 року №942 -о "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби" було прийнято без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а відтак, він є протиправним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З урахуванням встановленої судом протиправності винесення Закарпатською митницею ДФС у Закарпатській області наказу про звільнення позивача, позовна вимога про поновлення його на займаній на час звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатська митниці ДФС також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі – Порядок 100) та згідно п. "з" ст. 1 Порядку 100 цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 3 ч.2 Порядку 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 ч.2 Порядку 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом п'ятим п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до довідки Закарпатської митниці ДФС від 21 листопада 2018 року № 07-70-05/39-1175 заробітна плата позивача за серпень 2018 року складала – 8142,39 грн. та за вересень 2018 року – 7541,40 грн. Середньомісячна заробітна плата становить – 7841,34 грн., середньоденна заробітна плата – 44,68 грн.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 19 жовтня 2017 року № 224/0/103-17/214 "Про надання роз’яснення" норма робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 27 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року складає 358 робочих годин, а саме: за жовтень 2018 року (з 27 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року) – 24 години, за листопад 2018 року – 176 год., за грудень 2018 – 158 год.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" норма робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 01 січня 2019 року по 11 березня складає 375 робочих годин, а саме: за січень 2019 – 168 год., за лютий 2019 року – 169 год., за березень 2019 року (за період з 01 березня 2019 року по 11 березня 2019 року) – 47 год.

Таким чином, загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 27 жовтня 2018 року по 11 березня 2019 року становить 32750,44 грн. (44,68 грн. х 733 год.).

Відповідно до п. 2 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 7841,34 грн. підлягає до негайного виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскарженого рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача з посади, позовні вимоги щодо визнання вказаного наказу протиправним та його скасування підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає задоволеню та слід визнати протиправними та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 26 жовтня 2018 року № 942-о "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби", яким ОСОБА_3 І звільнено з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатська митниці ДФС, поновити позивача на займаній на час звільнення посаді та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_3 (Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Зелена, буд. 78, РНОКПП НОМЕР_5) до Закарпатської митниці ДФС (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 26 жовтня 2018 року № 942-о "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби", яким ОСОБА_3 звільнено з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатська митниці ДФС.

3. Поновити ОСОБА_4 на займаній на час звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатська митниці ДФС з 27 жовтня 2018 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_3 (Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Зелена, буд. 78, РНОКПП НОМЕР_5) із Закарпатської митниці ДФС Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 39515893) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 жовтня 2018 року по 11 березня 2018 року у розмірі 32750,44 грн. (тридцять дві тисячі сімсот п’ятдесят гривень сорок чотири копійки), із утриманням податків й інших обов’язкових платежів.

5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на займаній на час звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатська митниці ДФС та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в розмірі 7841,34 грн. грн. (сім тисяч вісімсот сорок одна гривні тридцять чотири копійки) підлягає до негайного виконання.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя ОСОБА_7