Рішення № 80605089, 14.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м.Житомир справа № 805/970/18-а

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дії щодо припинення з 01.07.2015року виплату пенсії та зобов'язання нараховувати та виплачувати належну йому пенсію.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2018року позовну заяву прийнято до розгляду, визнано поважними причини пропуску Позивачем строку звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2018року справу передано для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 12.04.2018року Житомирського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою від 17.05.2018року Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду по причині повторної неявки Позивача та його представника в судові засідання.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2018року ухвалу від 17.05.2018року Житомирського окружного адміністративного суду скасовано, а справу повернено для продовження розгляду. Відповідно до вимог ст.263 КАС України розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 27.02.2019року Житомирського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника Позивача про продовження судового розгляду справи в режимі відоконференції.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що Позивач з лютого 2008року отримує пенсію по інвалідності 3-ї групи. В січні 2015року Позивач був евакуйований із зони проведення АТО (м.Дебальцеве Донецької області) та переселений до Коростеньського району Житомирської області, де був взятий на облік як тимчасово переміщена особа для отримання соціальних виплат, в тому числі пенсії. В серпні 2017 року Позивачу стало відомо, що Відповідач з 01.07.2015рок припинив нараховувати та здійснювати перерахунок його пенсійних коштів на відповідний картковий рахунок.

На думку представника Позивача, такі дії Відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства і протирічать ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В судовому засіданні представник Відповідача, Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, проти позову заперечила і пояснила, що Позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, з лютого 2015року проводилися виплати пенсії по інвалідності у зв'язку з реєстрацію його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1.

08.07.2015року до Відповідача надійшло повідомлення управління праці та соціального захисту населення Коростенської РДА про зняття Позивача з обліку з 01.04.2015року у зв'язку із зміною місця проживання. По цій причині Позивачу було правомірно припинено виплату пенсії з 01.07.2015року.

Заслухавши доводи представника Позивача, доводи представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (надалі-Закон N 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом встановлено та визнається представником Відповідача, що Позивач з лютого 2008року отримує пенсію по інвалідності 3-ї групи. В січні 2015року Позивач був евакуйований із зони проведення АТО (м.Дебальцеве Донецької області) та переселений до Коростеньського району Житомирської області, де був взятий на облік як тимчасово переміщена особа для отримання соціальних виплат, в тому числі пенсії.

Судом встановлено та визнається представником Відповідача, що Позивач з 01.04.2015року перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені та Коростенському районі Житомирської області, а в подальшому Коростенському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Судом встановлено та визнається сторонами, що розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені та Коростенському районі Житомирської області з 01.07.2015року припинено виплату пенсії ОСОБА_3.

Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до правомірності оскаржуваного рішення Відповідача щодо припинення такої виплати пенсії Позивачу.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні Відповідача (а.с.80), та відповідно до доводів представника Відповідача в судовому засіданні припинення виплати пенсії Позивачу було зумовлено виключно зняттям Позивача з обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області з 01.04.2015року у зв'язку із зміною місця проживання.

Такі доводи Відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Так, приписами частини першої статті 49 Закону N 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Суд вважає безпідставними доводи представника Відповідача, що припинення виплати пенсії Позивачу було зумовлено вимогами постанови КМ України від 05.11.2014року N 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова КМУ N 637), тобто в інших випадках, передбачених законом.

Конституційне поняття "ОСОБА_4 України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Частиною третьою статті 4 Закону N 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону N 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду України накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є ОСОБА_4 N 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом N 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Така правова позиція викладена у Рішенні Верховного Суду у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі від 03.05.2018 р. (справа N805/402/18), яке набрало чинності згідно з постановою Верховного Суду від 4 вересня 2018 року.

В розумінні вимог ст.ст.242,291 КАС України такі правові висновки Верховного Суду підлягають врахуванню судом при розгляді типової справи.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону N 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Проте згідно з наявними в матеріалах справи розпорядженням та листами Відповідача виплата пенсії Позивачу з 01 липня 2015 року була припинена у зв'язку із зняттям Позивача з обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області з 01.04.2015року у зв'язку із зміною місця проживання.

ОСОБА_4 N 1058-IV не передбачає такої підстави припинення виплати пенсії, як зняття Позивача з обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області або у зв'язку із зміною місця проживання пенсіонера.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року N 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені та Коростенському районі Житомирської області про припинення з 01.07.2015року виплату пенсії ОСОБА_3 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. При цьому вказане розпорядження не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності, запобігання дискримінації, пропорційності, права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Порушене право Позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання Коростенське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.07.2015року поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити, визнати протиправним розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені та Коростенському районі Житомирської області про припинення з 01.07.2015року виплату пенсії ОСОБА_3.

Зобов'язати Коростенське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (11501, вул.Грушевського,16/1 м.Коростень Житомирської області, ЄДРПОУ 37909216) з 01.07.2015року поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 (84705, АДРЕСА_1. м.Дебальцеве Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1).

Судове рішення в частині нарахування та виплати пенсії ОСОБА_3 в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 20 березня 2019 року