Ухвала суду № 80604611, 21.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення позову

21 березня 2019 р. Справа №200/4109/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Абдукадирова К.Е., ознайомившись із заявою Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про забезпечення позову по справі за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому позивач просить:

- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про арешт коштів боржника від 07 березня 2019 року у зведеному ВП № 47030601;

- визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, що полягає у неприйнятті постанови про зупинення зведеного ВП № 47030601 протиправною;

- зобов’язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 прийняти постанову про зупинення зведеного ВП № 47030601.

Разом із позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію постанови про арешт коштів боржника від 07 березня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 47030601 до набрання законної сили судовим рішенням та заборонити Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вчиняти дії з примусового виконання рішень у зведеному виконавчому провадженні № 47030601 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В обгрунтування поданої заяви вказує, що відповідно до приписів статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році" державний виконавець був зобов'язаний винести постанову про зупинення виконавчих дій. Оскільки, відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невинесення постанови про зупинення виконавчих дій просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 21 березня 2019 року відкрито провадження у справі та судове засідання призначено на 01 квітня 2019 року.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах заяви та керуючись законом.

За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову в супереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, в певний період наявних у справі, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаної норми свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов’язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ” при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд наголошує, що основний принцип забезпечення позову полягає в застосуванні цих заходів пропорційно визначеній легітимній меті та співмірності із заявленими позивачем вимогами. Тобто, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. В цілому пропорційність застосування заходів забезпечення позову полягає у дотриманні балансу вимог позивача із можливими негативними наслідками для відповідача та третіх осіб.

Згідно із положеннями частини 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Водночас, положення Закону України “Про виконавче провадження” також не містять норми, яка б давала суду підстави стверджувати, що судове оскарження будь-якого рішення органу державної виконавчої служби або державного виконавця - зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Предметом адміністративного позову, серед іншого, є скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про арешт коштів боржника від 07 березня 2019 року у зведеному ВП № 47030601 та визнання бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, що полягає у неприйнятті постанови про зупинення зведеного ВП № 47030601 протиправною.

Отже, враховуючи, що рішення у справі № 200/4109/19-а не ухвалено, заборгованість в рамках зведеного виконавчого провадження позивачем не погашена, тому у відповідача є право на вчинення дій щодо примусового виконання рішень суду. Водночас, накладення арешту на рахунки боржника створює реальну загрозу для обліку коштів соціального страхування в національній валюті, що в свою чергу унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

За таких обставин, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас, враховуючи те, що поданий позивачем позов, за яким відкрито провадження в адміністративній справі, не зупиняє дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову у спосіб, якій просить позивач.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про забезпечення позову по справі № 200/4109/19-а за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про арешт коштів боржника від 07 березня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 47030601 до набрання законної сили судовим рішенням у справі та заборони Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вчиняти дії з примусового виконання рішень у зведеному виконавчому провадженні № 47030601 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження або проголошена вступна та резолютивна частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд.

Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали підписаний 21 березня 2019 року.

Суддя Абдукадирова К.Е.