Рішення № 80604390, 21.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/520/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу, як особі льотного екіпажу, із застосуванням коефіцієнту зростання середньої заробітної плати 3,84142 протиправною; зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, як особі льотного екіпажу, із застосуванням коефіцієнту зростання середньої заробітної плати 3,84142.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно не було здійснено розрахунок та не призначено пенсію із застосуванням коефіцієнту зростання середньої заробітної плати, передбаченого чинним законодавством. Вказує, що відповідач був зобов'язаний застосувати коефіцієнт зростання середньої заробітної плати 3,84142, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників за видами економічної діяльності в Україні за 2004 рік на середню заробітну плату працівників за видами економічної діяльності в Україні за 1998 рік, оскільки при призначенні пенсії був взятий період з 1998 року по 2003 рік.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що оскільки рішенням суду встановлено право на призначення пенсії, як особі льотного екіпажу з 03.12.2015, застосовувати при обчисленні пенсії коефіцієнт зростання середньої заробітної плати 3,84142, який визначений шляхом ділення середньої заробітної плати працівників за видами економічної діяльності в України за 2004 рік - 589,62 грн. на середню заробітну плату працівників за видами економічної діяльності в України за 1998 рік - 153,49 не має законних підстав. Додатково також зазначив, що станом на 1998 рік у позивача були відсутні підстави для виходу на пенсію, отже застосування показника за цей період не є можливим.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України з 03.12.2015 та отримує пенсію за вислугу років як особа льотного екіпажу (а.с. 45, 46).

Так, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.02.2016 у справі № 750/948/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігів про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задоволено, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігів про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігів призначити з 03.12.2015 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як особі льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації, відповідно до положень частини третьої статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

30.01.2019 позивач звернувся до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії, однак листом від 12.02.2019 № 4360/06 позивачу повідомлено, що оскільки рішенням суду встановлено право на призначення пенсії як особі льотного екіпажу з 03.12.2015, застосувати при обчисленні пенсії коефіцієнт зростання середньої заробітної плати 3,84142, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників за видами економічної діяльності в Україні за 2004 рік - 589,62 грн. на середню заробітну плату працівників за видами економічної діяльності в Україні за 1998 рік - 153,49 грн., не має законних підстав (а.с. 19-21).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Перелік окремих категорій працівників авіації та льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років, визначений статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, абзац двадцять шостий пункту «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту «в» пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (далі - Порядок), у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Оскільки позивачу призначена та виплачується пенсія за вислугу років, як працівнику льотного екіпажу, останній вважає, що на підставі пункту «в» пункту 7 Порядку має право на застосування при обчисленні пенсії коефіцієнт зростання середньої заробітної плати 3,84142, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників за видами економічної діяльності в Україні за 2004 рік - 589,62 грн. на середню заробітну плату працівників за видами економічної діяльності в Україні за 1998 рік - 153,49 грн.

Однак суд наголошує, що, з урахуванням положень пункту «в» пункту 7 Порядку, коефіцієнт зростання середньої заробітної визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Разом з тим, розрахунок пенсії за вислугу років, як особі льотного екіпажу, позивачу здійснено із застосуванням коефіцієнту підвищення заробітку, який розрахований шляхом поділу середньої заробітної плати за 2004 рік на середню заробітну плату за 2003 рік.

При цьому, як вбачається з листа відповідача від 12.02.2019 № 4360/06, розмір пенсії позивача, розрахований з врахуванням коефіцієнту підвищення заробітку 1,27549 (середня заробітна плата за 2004 рік поділена на середню заробітну плату за 2003 рік), також враховує щорічне збільшення заробітку з урахуванням коефіцієнтів, розрахованих на підставі пункту «в» пункту 7 Порядку (1,36730; 1,29184; 1,29732; 1,33696; 1,05507; 1,17489; 1,17590; 1,14909; 1,07919; 1,06584; 1,20527; 1,23555; 1,3707).

Таким чином, враховуючи, що пенсія позивачу, як особі льотного екіпажу, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» була призначена з 03.12.2015, приймаючи до уваги те, що станом на 1998 рік позивач не мав права на пенсію як особа льотного екіпажу, тому для розрахунку коефіцієнту підвищення заробітку з використанням як дільника середньої заробітної плати працівників за видами економічної діяльності в Україні за 1998 рік не має законних підстав.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанови Верховного ОСОБА_1 України від 29.05.2012 та від 19.03.2013, оскільки обставини у вказаних справах не є тотожними з обставинами у даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було відмовлено у перерахунку пенсії позивача на підставі поданої ним заяви.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

У зв’язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов’язані зі зверненням до суду, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14034, РНОКПП НОМЕР_1) до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.03.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна