Рішення № 80604388, 19.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 р. Справа №480/283/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в своєму позові просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України щодо призначення йому одноразової допомоги на підставі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов'язати Міністерства оборони України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, якому після звільнення з військової служби встановлена інвалідність, отриманої під час виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чоронбильсьській АЕС. Також у своєму позові просить допустити рішення суду до негайного виконання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Протоколом засідання ЦВЛК № 881 від 11.05.2012 йому встановлено причинний зв'язок захворювань позивача з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Під час первинного огляду органами МСЕК позивача було визнано інвалідом III групи внаслідок загального захворювання. Під час повторного огляду на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безстроково.

Вважаючи, що на нього у зв'язку з цим, як на військовослужбовця, який став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби поширюються соціальні гарантії, передбачені Законом України № 2011-XII від 20.12.1991 (із змінами та доповненнями) "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", (далі по тексту - Закон № 2011-XII), позивач звернувся до уповноважених органів з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону № 2011-XII.". Однак відповідачем було відмовлено у виплаті такої допомоги, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 30.01.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав.

22.02.2019 від представника третьої особи надійшов відзив по справі, у якому зазначив, що прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги або відмови та визначення її розміру не належить до компетенції Сумського обласного військового комісаріату, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 23.10.1984 по 19.12.1986, був призваний на спеціальні збори у період з 23.08.1987 по 30.09.1987 під час яких приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з висновком Центральної військово-лікарської комісії встановлено, що захворювання позивача були пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним витягом із протоколу засідання від 11.05.2012 № 881.

Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров'я серії "10 ААА № 022459" за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено IIІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з довідкою МСЕК від 20.08.2015 за результатами повторного огляду позивачу встановлено безтерміново II групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач 26.11.2015 звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги з заявою, в якій просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, як інваліду II групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС. До заяви позивачем було додано всі необхідні документи.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 22.01.2016 № 248/3/6/220 позивача повідомлено, що оскільки інвалідність отримав у 2013 році, дія постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 на заявника не поширюється (а.с. 16-17).

У 2017 році позивач повторно звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги з заявою, в якій просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, як інваліду II групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС. До заяви позивачем було додано всі необхідні документи.

Згідно з копією витягу із протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 50 від 19.05.2017 позивачу відмовлено у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку з тим, що на заявника не поширюється дія нормативно - правових актів, на які він посилається та відповідно, відсутні підстави для розгляду поданих документів (а.с. 28).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для видання оскарженого рішення у формі протоколу послугувало судження відповідача про настання події інвалідності поза межами 3 місячного строку від календарної дати звільнення з військової служби.

При цьому, відповідач одночасно застосував і положення постанови КМУ № 499 від 28.05.2008, і положення постанови КМУ № 975 від 25.12.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Коло осіб, котрі мають право на призначення цієї виплати, окреслено законодавцем, зокрема, у ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а випадки, які унеможливлюють призначення виплати викладені - ст. 16-4 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Право на отримання цієї допомоги мають військовослужбовці у співвідношенні (залежності) до категорій згідно з Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", де законодавець до військовослужбовця строкової служби за призовом (аналог дійсної військової служби за Законом СРСР "О всеобщей воинской обязанности") завжди застосовує ознаку у вигляді словосполучення "проходить службу".

Подія поранення військовослужбовця (ушкодження здоров'я) під час проходження військової служби спричинила настання інвалідності, що мало місце 04.02.2013 (первинний огляд - встановлено ІІІ групу інвалідності ) та 20.08.2015 (повторний огляд - встановлено ІІ групу інвалідності).

Законом України № 328-V від 03.11.2006 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" була викладена у редакції, котра вперше запроваджувала виплату одноразової грошової допомоги саме за рахунок коштів Міністерства оборони України, а не у порядку страхування.

Умовою для проведення будь-якої виплати допомоги військовослужбовцю строкової служби законодавець в тексті ч. 6 ст. 16 названого закону визначив 1) поранення, 2) настання інвалідності під час проходження військової служби, 3) настання інвалідності не пізніше спливу трьох місяців від звільнення зі служби.

Закон України № 328-V від 03.11.2006 діяв у період часу з 01.01.2007 - 31.12.2013 (до події набрання чинності Законом України № 5040-17 від 04.07.2012, яким було змінено порядок нарахування і виплати згаданої одноразової грошової допомоги).

Законом України № 5040-17 від 04.07.2012 стосовно саме випадку настання інвалідності (п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей") законодавець пов'язав право на одержання допомоги з умовою 1) настання інвалідності під час проходження служби або 2) з тримісячним строком від настання події звільнення з військової служби, а випадок поранення виокремив з-поміж інших підстав і виклав п. 8 ч. 2 ст. 16 означеного закону безвідносно до настання інвалідності.

Закон України № 5040-17 від 04.07.2012 діяв у період 01.01.2014 - 01.01.2017 і не поширювався на осіб, які одержали одноразову грошову допомогу до цієї події.

Цим же законом було запроваджено правило ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей", згідно з яким право на одержання грошової допомоги підлягало реалізації протягом трьох років з дня виникнення.

У матеріалах справи відсутні докази одержання позивачем одноразової грошової допомоги до 01.01.2014.

Порядок нарахування і виплати згаданої одноразової грошової допомоги знову зазнав змін згідно з Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII, положення якого набрали чинності з 01.01.2017.

Унаслідок цього, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" у редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII право військовослужбовця строкової служби на одержання одноразової грошової допомоги через інвалідність, спричинену отриманим під час проходження служби пораненням, не пов'язувалось з тримісячним строком від події звільнення з військової служби.

Чергові зміни до Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" були внесені Законом України від 06.04.2017 № 2004-VIII (набрав чинності 07.05.2017) у зв'язку із чим збільшено розмір одноразової грошової допомоги.

Вирішуючи спір, суд зважає на ту обставину, що сторонами визнається факт неодержання громадянином у спірних правовідносинах виплати одноразової грошової допомоги взагалі.

Частиною 8 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" у редакції Закону України № 5040-17 від 04.07.2012 (котра почала діяти з 01.01.2014) дійсно передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги може бути реалізоване особою протягом трьох років з дня виникнення.

Суд бере до уваги, що положення названого закону не визначають події, котра може бути кваліфікована як дата виникнення права особи на одержання виплати.

Між тим, таке положення міститься у п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (затверджено постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975) і визначає, що датою виникнення права є дата встановлення інвалідності.

Окрім того, пунктом другим постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 було введено у дію правило, згідно з яким особам, які до набрання чинності Порядком № 975, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: 1) вже призначена допомога виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (затверджено постановою КМУ від 28.05.2008 № 499); Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році (затверджено постановою КМУ від 21.02.2007 № 284); Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів (затверджено постановою КМУ від 21.11.2007 № 1331); а ще не призначена допомога - призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Таким чином, днем виникнення права на одноразову грошову допомогу слід вважати день встановлення інвалідності згідно з довідкою МСЕК.

Досліджуючи зміст оскарженого протоколу, суд вважає, що відповідач не забезпечив дотримання положень ст. 8 Конституції України в частині правила юридичної визначеності як невід'ємного складового елемента принципу верховенства права та ч. 2 ст. 2 КАС України в частині обґрунтованості, адже допустив одночасне застосування і положень постанови КМУ № 499 від 28.05.2008, і положень постанови КМУ № 975 від 25.12.2013.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач самостійно не визначився остаточно з якою датою пов'язано виникнення у заявника права на одержання спірної виплати, то суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати оскаржене рішення у формі протоколу владного органу з одночасним обтяженням обов'язком повторно вирішити по суті порушене позивачем питання.

Згідно з частиною першою ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд вважає, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт - Міністерство не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України в частині належного, правильного та обґрунтованого вирішення питання про призначення спірної виплати за заявою зацікавленої особи, а тому прийняте рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав зазначених у даному рішенні не узгоджується з законом і підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, суд вважає їх передчасними, оскільки будь - яке рішення з даного питання Міністерством оборони України не приймалося, тому вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 18 протоколу від 19.05.2017 № 50, складеного Міністерством оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у порядку ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал