Рішення № 80604238, 27.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року справа № 2340/4667/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дорошенко Л.В.,

представника позивача: Ніколенка В.В. - за посадою;

представника відповідача: Каландирця А.В. - за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп- Інвест» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-Інвест» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 18.07.2018 №0007311410.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентами ТОВ «Астіон Девелопмент» та ТОВ «Ресурс Кепітал» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

За вказаних обставин позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В письмовому відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просила у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачем занижено податок на додану вартість, внаслідок відсутності підтвердження господарських операцій первинними бухгалтерськими документами та відсутності фактичного здійснення господарських операцій з наведеними контрагентами, а тому податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог Податкового кодексу України та не підлягає скасуванню.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу, щодо наявності належного підтвердження фактів господарських операцій, натомість відповідач протилежного не довів, тому позов підлягає задоволенню.

У запереченні на відповідь відповідач не визнав доводи позивача та наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп - Інвест» зареєстроване як юридична особа 17.04.2007, ідентифікаційний код 35091382 та є платником податку на додану вартість.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Олімп-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Астіон Девелопмент» за травень - липень 2015 року та з ТОВ «Ресурс Кепітал» за серпень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.05.2018 № 208/23-00-14-1007/35091382.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- вимог п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4 Наказу №88, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 64427 грн., в тому числі за червень 2015 року на суму 30550 грн., за липень 2015 року на суму 21778 грн. та за серпень 2015 року на суму 12099 гривень.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення- рішення від 18.07.2018 №0007311410 про донарахування 64427 грн. ПДВ та застосування 16107 грн. штрафних санкцій.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Постачанням послуг згідно підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Постачанням товарів згідно 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивач у перевірений період відобразив у податковому обліку придбання послуг на підставі договорів підряду та субпідряду між ТОВ «Олімп-Інвест» (підрядник) та ТОВ «Астіон Девелопмент» (субпідрядник) від 22.05.2015 №05/05-15, від 11.06.2015 №09/06-15, від 18.05.2015 №04/05-15.

Крім того за даними рахунку фактури №614 від 04.08.2015 та видаткової накладної №614 від 05.08.2015 позивач придбав у ТОВ «Ресурс Кепітал» фанеру ФСФ лам. 2500х1250х21 мм гл/гл у кількості 83 шт. на суму 96114 грн., в т.ч. ПДВ 16019 грн.

Факт виконання договірних зобов'язань сторонами підтверджується зареєстрованими податковими накладними, актами прийому-передачі виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, які дослідженні в ході судового розгляду спору.

Позивач оплатив вартість товарів та послуг, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Надані фінансово-господарські документи дають змогу встановити фактичне здійснення господарських операцій, оскільки ці господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари та послуги отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які досліджені в ході судового розгляду спору.

Щодо посилання податкового органу на надані пояснення посадової особи ТОВ «Астіон Девелопмент» Семіволос М.Є. та ТОВ «Ресурс Кепітал» Швець О.Ю. про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності вищезазначених підприємств, суд зазначає, що наявність лише вказаних пояснень не може слугувати підставою для підтвердження відсутності господарських операцій з позивачем, оскільки названі пояснення надані ними відносно себе та вказують на бажання уникнути будь-якої відповідальності за фінансово-господарську діяльність підприємства, як керівника цього підприємства. В такому випадку будь-яка особа може зазначити, що не вчиняла того чи іншого порушення, однак це не є доказом невчинення відповідних дій та повинно бути підтверджено іншими належними та допустимими доказами. Таких доказів відповідач не надав.

В матеріалах адміністративної справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили, та яким встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та названим контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов'язань з боку позивача. Відсутні також докази дослідження в ході слідства епізоду наявності змови позивача зі своїми контрагентами з метою зменшення податкових зобов'язань, вказаний епізод судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом не прийнято.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а висловлено правову позицію, відповідно до якої факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення.

Крім того твердження відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортної накладної, що підтверджує транспортування фанери, придбаної у ТОВ «Ресурс Кепітал» суд вважає необґрунтованим, оскільки наявність чи відсутність останньої у товариства є лише дотриманням чи не дотримання правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства і не впливає на визначення податкових зобов'язань.

Суд критично оцінює наявність у відповідача податкової інформації, що у перелічених контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, відсутнє власне чи орендоване нерухоме майно, суб'єкт господарювання відсутній за податковою адресою, виявленою не відповідністю придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. Відсутність власних приміщень не виключає можливості їх оренди.

Суд зазначає, що вищевказана податкова інформація оформлена не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, а на підставі інформації щодо підприємств-постачальників та зроблені висновки про неможливість здійснення подальших господарських операцій реалізації. При цьому, первинні документи не опрацьовувалися, не перевірявся вид, обсяг та повнота відображення в обліку господарських операцій; чи спричинила господарська операція реальні зміни майнового стану платника податків (визначальна ознака господарської операції); відповідність первинних документів платника нормам чинного законодавства; пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю платника податків.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу.

Економічний ефект від здійснених господарських операцій з контрагентами позивач отримав у вигляді отриманих від цього доходів, що підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

В свою чергу, на момент укладення договорів та проведення господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані платниками податків, банкрутами не визнавались.

Суд відхиляє посилання відповідача щодо недоліків в оформленні первинних документів позивача, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними контрагентами.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентами на підставі належним чином оформлених останнім первинних бухгалтерських документів.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області від 18.07.2018 №0007311410.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул, Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39497534) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Інвест» (18031, м. Черкаси, вул. Василини, 138, код ЄДРПОУ 35091382) судові витрати зі сплаченого судового збору в розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом, тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19 березня 2019 року.

Суддя В.В. Гаращенко