Рішення № 80604206, 12.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2571/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернувся з позовом до Управління Держпраці у Волинській області (надалі - Управління Держпраці, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо спроби проведення 17 жовтня 2018 року інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, визнання протиправними дій інспектора праці ОСОБА_4 щодо складання акта від 17 жовтня 2018 року №ВЛ 742/403/НП/СП про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; визнання протиправною та скасування постанови першого заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області ОСОБА_5 від 13 листопада 2018 року №ВЛ 742/403/НП/СПТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими особами.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 26 жовтня 2018 року рекомендованим порядком отримав від Управління Держпраці у Волинській області акт від 17 жовтня 2018 року №ВЛ 742/403/НП/СП про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування. Зі змісту цього акта стало відомо, що службовою особою відповідача разом із працівником правоохоронного органу було здійснено спробу провести за адресою: село Зоря, вулиця Садова, 15, інспекційне відвідування в частині оформлення позивачем трудових відносин із найманими працівниками. За цією адресою знаходиться житловий будинок та прибудинкова територія, належна позивачу на праві приватної власності. Також за адресою село Зоря, вулиця Садова, 17, знаходиться інший житловий будинок та прибудинкова територія, належна позивачу. На території обох будинків є теплиці, які у квітні та червні використовуються для вирощування овочів для власних потреб. Проте відповідач вважає, що ці теплиці використовувалися у жовтні 2018 року для підприємницької діяльності з використанням праці неоформлених працівників. Позивач не погоджується із зазначеним актом, вважає, що у ньому відображена викривлена інформація, яка не підтверджена відповідними доказами.

Звертає увагу, що відповідач не пред’явив документи про інспекційне відвідування ні йому безпосередньо, ні уповноваженій особі позивача; вчиняти дії, які пов’язані із його підприємницькою діяльністю, будь-кого він не визначав. Також стверджує, що 17 жовтня 2018 року будь-які дії, що пов’язані із підприємницькою діяльністю, не вчиняв. При потребі він укладає цивільно-правові договори.

Вважає, що відповідач своїми діями щодо спроби провести 17 жовтня 2018 року інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця порушив норм статей 3, 6, 10, 20 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”; законні підстави для притягнення його до відповідальності у зв’язку із не допуском до проведення до інспекційного відвідування чи створення перешкод відсутні, а тому постанова від 13 листопада 2018 року № ВЛ 742/403/НП/СПТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими особами є протиправною.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою 13 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.66-74). В обґрунтування своєї позиції вказав, що доводи позивача про порушення норм Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” є безпідставними, оскільки заходи контролю органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюються у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Водночас, відповідно до змісту статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі інспектори праці інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право, зокрема, здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції.

Відповідач зазначає, що однією із підстав для проведення інспекційного відвідування є повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю (абзац четвертий пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, надалі – Порядок №295). Підставою для наказу про проведення інспекційного відвідування позивача став лист Управління захисту економіки Національної поліції у Волинській області від 01 жовтня 2018 року.

На виконання повноважень Управління Держпраці та відповідно до наказу, направлення на проведення інспекційного відвідування 17 жовтня 2018 року за адресою реєстрації позивача як суб’єкта підприємницької діяльності здійснено спробу інспекційного відвідування, яке провести не вдалося у зв’язку із ненаданням доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця. Оскільки захід не було проведено з вини позивача, то його права не були порушені.

Звертає увагу на положення пункту 8 Порядку №295, відповідно до якого допускається можливість не повідомляти об’єкт відвідування або уповноважену ним посадову особу про проведення інспекційного відвідування, якщо інспектор праці вважатиме, що таке повідомлення може зашкодити інспекційному відвідуванню.

Актом від 17 жовтня 2018 року, складеним інспектором праці у присутності працівника правоохоронного органу ОСОБА_6 та громадянина ОСОБА_7, зафіксовано про перебування працівників позивача за адресою вулиця Садова, 15 у селі Зоря; інспектором пред’явлено службове посвідчення. Сам позивач повідомлений про проведення інспекційного відвідування в телефонному режимі.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу став акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 17 жовтня 2018 року. Розмір штрафу відповідає абзацу сьомому частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України), а розгляд справи про порушення позивачем законодавства про працю – Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2017 року № 509, з участю представника позивача.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив (а.с.97-100) позивач вважає не спростованими обставини упередженого втручання відповідачем у законну діяльність позивача, не наведено підстав для залучення до інспекційного відвідування громадянина ОСОБА_7 та працівника правоохоронного органу, не доведено факт повідомлення позивача про підстави заходу, про вчинення ним перешкод для проведення інспекційного відвідування.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подавав.

Ухвалою суду від 31 січня 2019 року прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог, відповідно до якої розгляд справи здійснюється за позовними вимогами фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними дій щодо складання акта від 17 жовтня 2018 року № ВЛ 742/403/НП/СП про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 13 листопада 2018 року №ВЛ 742/403/НП/СПТД-ФС.

Ухвалою суду від 31 січня 2019 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує повністю з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, позовні вимоги просить задовольнити; представник відповідача позов заперечує з підстав, вказаних у відзиві на позов, у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи показами свідків та письмовими доказами, встановив такі обставини.

Як слідує із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18 серпня 2015 року, ОСОБА_3 02 жовтня 2009 року зареєстрований як фізична особа підприємець; основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.22). Позивач здійснює господарську діяльність за адресою: Володимир-Волинський район, село Зоря, вулиця Садова, 15; за вказаною адресою він перебуває на податковому обліку як суб’єкт господарювання, про що свідчить витяг з Реєстру платників єдиного податку (а.с.23). За цією ж адресою зареєстроване його місце проживання (а.с.21).

17 жовтня 2018 року о 10:00 інспектором праці Управління Держпраці ОСОБА_4 (надалі - інспектор Полозкова О.О.) у присутності старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №3 Управління захисту економіки у Волинській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_6 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за адресою: село Зоря, вулиця Садова, 15 (за місцем реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності) з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. У той же день складено акт від 17 жовтня 2018 року №ВЛ 742/403/НП/СП про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування (надалі – акт від 17 жовтня 2018 року, а.с.24-25). Зі змісту акта вбачається, що інспекційне відвідування не вдалося провести у зв’язку із створенням перешкод у діяльності інспектора праці, а саме, ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовувалася наймана праця (село Зоря, вулиця Садова, 15). Як вказано в акті, по приїзду за зазначеною адресою для проведення інспекційного відвідування на підставі направлення від 12 жовтня 2018 року №1338, наказу Управління Держпраці від 12 жовтня 2017 року №507-р виявлено тепличні приміщення, складські приміщення, ангар, який відноситься до прибудинкової території, на котрій знаходилися люди. На території ангару та тепличних приміщень знаходилися працівники. Інспектор через паркан представилась працівникам та показала посвідчення і направлення на перевірку. Працівники не представились, припинили будь-яке спілкування та відмовились пояснювати, ким вони є. ОСОБА_3 у телефонному режимі був повідомлений про здійснення інспекційного відвідування та після розмови відклав слухавку та згодом вимкнув її. Акт підписала інспектор Полозкова О.О. та свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 (відомості щодо останнього в акті відсутні). Зазначений акт від 17 жовтня 2018 року надісланий позивачу рекомендованим порядком, що не заперечує позивач.

30 жовтня 2018 року позивач у зв’язку із надходженням до нього акта від 17 жовтня 2018 року висловив в адресу Управління Держпраці письмові заперечення щодо зафіксованих у ньому обставин (а.с.30-31). Також позивач у письмових поясненнях від 12 листопада 2018 року (а.с.42-43) висловив незгоду з актом від 17 жовтня 2018 року, повідомив, що не використовував працю найманих працівників та не укладав трудові чи цивільно-правові договори.

Постановою від 13 листопада 2018 року №ВЛ 742/403/НП/СПТД-ФС на підставі акта від 17 жовтня 2018 року на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 372300,00 грн. (а.с.46).

Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо інспекційного відвідування та прийнятою постановою, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов’язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення та дії відповідача як суб’єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Як визначено частиною першою статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 утворено територіальні органи Дежпраці, зокрема і Управління Держпраці у Волинській області.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року №84 (надалі – Положення №84, а.с.78-80), відповідач є територіальним органом Державної служби з питань праці, що їй підпорядковується.

Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 5 пункту 4 Положення №84).

Державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Таке визначення наведене у статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (надалі - Закон № 877-V), який встановлює правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Як визначено частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами <…державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, …>

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Як визначено частиною третьою статті 6 Закону № 877-V, суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Статтею 7 Закону № 877-V встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу (частини перша-четверта згаданої статті).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295.

Так відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Перевіряючи наявність підстав для проведення інспекційного відвідування позивача, судом встановлено, що наказом Управління Держпраці від 12 жовтня 2018 року №507-р “Про проведення інспекційного відвідування” було направлено головного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 терміном на 9 робочих днів (з 16 по 26 жовтня 2018 року) для проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за адресою: Володимир-Волинський район, село Зоря, вулиця Садова, 15, з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. Зі змісту наказу встановлено, що підставою для його прийняття став лист Управління захисту економіки у Волинській області від 01 жовтня 2018 року №6085/39/102/01-18, службова записка начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_8 від 12 жовтня 2018 року (а.с.81-83).

Як вбачається із зазначеного листа Управління захисту економіки у Волинській області від 01 жовтня 2018 року №6085/39/102/01-18, відповідача інформовано про розгляд матеріалів звернення ОСОБА_9 (вх.№М-192 від 26 вересня 2018 року) щодо порушення норм законодавства з питань праці та охорони праці фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на території Хобутівської сільської ради Володимир-Волинського району та на території сільської ради Стара Лішня Іваничівського району Волинської області, який використовує працю найманих працівників без реєстрації трудових відносин. Тут же висловлювалося прохання виділити спеціаліста управління терміном на 3 робочих дні для “участі у проведенні спільної перевірки вище зазначених обмінних пунктах з наступного питання: здійснити перевірку щодо законності проведення підприємницької діяльності ОСОБА_3В.” (а.с.83).

Повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю є підставою для проведення інспекційного відвідування відповідно до підпункту 4 пункту 5 Порядку № 295. Не дивлячись на таке формулювання у листі, відповідачем призначено інспекційне відвідування позивача з питань, що належить до його компетенції - здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.

На проведення інспекційного відвідування на підставі наказу від 12 жовтня 2018 року №507-р інспектору Полозковій О.О. видано направлення від 12 жовтня 2018 року №1338, як це визначено частиною другою статті 7 Закону № 877-V.

За правилами пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Оскільки предметом перевірки згідно з наказом від 12 жовтня 2018 року №507-р було здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, що за своєю суттю передбачає виявлення неоформлених трудових відносин, то пункт 8 Порядку №295 дозволяє не повідомляти об’єкт відвідування про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин. З наведених підстав суд відхиляє доводи позивача щодо завчасного неповідомлення його про проведення інспекційного відвідування.

Проведення інспекційного відвідування наказом Управління Держпраці від 12 жовтня 2018 року №507-р призначене за місцем реєстрації позивача як суб'єкта господарювання відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону № 877-V.

Пунктом 9 Порядку №265 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред’явити об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Інспектор праці ОСОБА_4 має чинне службове посвідчення №403 від 10 липня 2017 року (а.с.116).

Згідно з підпунктами 1, 4 пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів.

В акті про неможливість проведення інспекційного відвідування від 17 жовтня 2018 року зазначено, що він був складений у присутності старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №3 Управління захисту економіки Національної поліції ОСОБА_6 Суду не надано документального підтвердження щодо залучення працівників правоохоронних органів та наявності підстав для цього відповідно до підпункту 4 пункту 11 Порядку №295. Водночас, якщо у даному випадку мав місце спільний захід згідно з листом Управління захисту економіки у Волинській області від 01 жовтня 2018 року №6085/39/102/01-18, то суду не надано доказів про його проведення у такий спосіб.

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Водночас, пунктом 16 Порядку №295 визначено, що у разі створення об’єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об’єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об’єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Отже, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) складається за наявності однієї із підстав та умов, визначених у пункті 16 Порядку №295, і при цьому відсутні підстави, визначені підпунктом 2 пункту 14 Порядку №295. Зокрема, цією нормою презюмується правомірність поведінки об’єкта відвідування не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

Серед підстав, які свідчать про створення об’єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці, є відсутність об’єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування). На думку суду, це матиме місце у тому випадку, якщо про інспекційне відвідування завчасно повідомлено суб’єкта господарювання, проте з метою уникнення його проведення той умисне відсутній за адресою здійснення діяльності.

Аналіз пункту 16 Порядку №295 дає підстави для висновку, що у розумінні пункту 16 Порядку №295 створення об’єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці є відмовою у допуску до проведення відвідування (невиїзного інспектування) у разі: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що пов’язане із реалізацією повноваження інспектора праці ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування), з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об’єктом відвідування їх копії або витяги (підпункт 2 пункту 11 Порядку №295). За змістом пункту 16 Порядку №295 відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, якщо при цьому об’єкту відвідування вручено вимогу надати відповідні документи, також означатиме відсутність можливостей провести інспекційне відвідування з дослідженням документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Відмовою у допуску до проведення відвідування є також перешкоди в реалізації інспектором праці інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку, зокрема, за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця (наведене стосується проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку).

При цьому для повного розуміння наведеної норми варто звернути увагу, що пунктом 12 Порядку №295 встановлено, що вимога інспектора праці про надання об’єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов’язковою для виконання.

Отже, у тому випадку, коли інспекційне відвідування проводиться з питань виявлення неоформлених трудових відносин, завчасне попереднє повідомлення про інспекційне відвідування наведеними вище нормами не вимагається та за наявності службового посвідчення інспектор праці має право самостійно проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця. Про створення перешкод в реалізації інспектором праці цього права свідчитимуть дії об’єкта відвідування, якому пред’явлено службове посвідчення та вимогу надати доступ до приміщень, однак той навмисно стоятиме на заваді, аби інспектор праці не потрапив до приміщень, де використовується праця найманих працівників.

Зі змісту акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 17 жовтня 2018 року №ВЛ 742/403/НП/СП слідує, що його складено з підстав ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень, об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця (а.с.26, зворот).

Разом з тим, у ході судового розгляду встановлено, що 17 жовтня 2018 року за місцем реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_3 був відсутній. Доказів протилежного ні актом від 17 жовтня 2018 року, ні показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 не встановлено. Водночас, про проведення інспекційного відвідування він завчасно не був повідомлений інспектором, що також встановлено у судовому засіданні (сторонами цей факт не заперечується та з огляду на предмет інспекційного відвідування допускається). Тобто, наведене дає підстави для висновку, що навмисно ОСОБА_3 не був відсутній за місцем реєстрації підприємницької діяльності (що є його також місцем проживання згідно з паспортним документом – а.с.21). Отже, докази про свідомо направлені з боку ОСОБА_3 дії на створення перешкод для здійснення інспекційного відвідування у даному випадку не надано. Службове посвідчення інспектор Полозкова О.О. ні ОСОБА_3, ні уповноваженій у встановленому порядку особі, що діє від імені ОСОБА_3, не пред’являла. Пред’явлення за показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 службового посвідчення невстановленій особі не може вважатися доказом повідомлення про проведення інспекційного відвідування об’єкта відвідування та пред’явлення службового посвідчення.

Стосовно доводів відповідача про інформування ОСОБА_3 у телефонному режимі інспектором Полозковою О.О. про вихід для проведення інспекційного відвідування по прибуттю за місцем його проведення, то це є лише доказом того, що останній дізнався про інспекційне відвідування. Разом з тим, доказів про створення ним перешкод в реалізації повноважень інспектора самостійно проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, суду не надано. Доказів про пред’явлення позивачу інспектором праці відповідно до пункту 12 Порядку №295 вимоги про надання доступу до приміщень, які знаходяться на території житлової будівлі – місця реєстрації підприємницької діяльності позивача, – суду також не надано. Відтак, з огляду на відсутність ОСОБА_3 на той момент за цією адресою, останній не міг фізично вчиняти перешкоди інспектору праці. Неможливість пройти до приміщень, що знаходяться за адресою: вулиця Садова, 15, село Зоря, Володимир-Волинській район, не пов’язане із перешкодами, створюваними позивачем. Як видно з матеріалів справи, по вулиці Садовій, 15, знаходяться житловий будинок та теплиці, а по вулиці Садовій, 17, – житловий будинок, теплиці та ангар (а.с.126-134). Наявність невстановлених осіб на зазначеній території не може бути доказом використання найманих працівників у межах підприємницької діяльності позивача, а є лише припущенням інспектора праці. Будь-які відомості щодо виконання трудових функцій від безпосередніх працівників, праця яких ОСОБА_3 використовувалися у межах його підприємницької діяльності, в Управління Держпраці на час виходу для інспекційного відвідування, складання акта про неможливість його проведення та прийняття спірної постанови про накладення штрафу були відсутні. Тому стверджувати в акті від 17 жовтня 2018 року про перебування на території ангару, тепличних приміщень саме працівників в інспектора праці ОСОБА_4 не було підстав.

Судом також встановлено, що у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12018030150000319 21 вересня 2018 року, ОСОБА_9 – заявник до Управління захисту економіки у Волинській області про використання позивачем найманих працівників без реєстрації трудових відносин, за зверненням якого організоване інспекційне відвідування, – є потерпілим від дій ОСОБА_3 під час конфлікту на ґрунті неприязних відносин (а.с.162-164). Тому саме лише повідомлення про можливе порушення ОСОБА_3 як суб’єктом підприємницької діяльності законодавства про працю не може вважатися підставою стверджувати в акті від 17 жовтня 2018 року про наявність у ОСОБА_3 найманих працівників. Така заява є лише підставою для проведення інспекційного відвідування, але не для висновків про наявність працівників без оформлення трудових відносин.

Як визначено пунктом 17 Порядку №296, копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об’єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об’єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування складено у той же день, тобто 17 жовтня 2018 року, був надісланий позивачу рекомендованим порядком (а.с.28-29). Вимога про усунення перешкод і забезпечення присутності об’єкта відвідування за своїм місцезнаходженням позивачу не пред’являлася.

У судовому засіданні встановлено, що повторно у межах строку, визначеного направленням від 12 жовтня 2018 року №1338, інспектор праці для проведення інспекційного відвідування не виходила.

Відповідальність за порушення законодавства про працю юридичними та фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, врегульована частиною другою статтею 265 КЗпП України.

У свою чергу, механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” (далі - штрафи), визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (надалі – Порядок №509).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

25 жовтня 2018 року першим заступником начальника Управління Держпраці ОСОБА_5 за результатами розгляду акта від 17 жовтня 2018 року прийнято рішення про призначення до розгляду справи про накладення штрафу за абзацом сьомим частини другої статті 265 КЗпП України (а.с.38).

Відповідно до пунктів 4 - 8 Порядку №509 справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Про розгляд справи позивач ОСОБА_3 був повідомлений у встановленому порядку. Розгляд справи за його клопотанням відкладався (а.с.85).

Як слідує із спірної постанови від 13 листопада 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВЛ 742/403/НП/СПТД-ФС (а.с.46), вона складена першим заступником начальника управління Держпраці ОСОБА_5 на підставі акта інспекційного відвідування від 17 жовтня 2018 року № ВЛ 742/403/НП/СП щодо порушень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 законодавства про працю. Проте у ході розгляду справи встановлено, що акт про інспекційне відвідування інспектором праці не складався, а натомість складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв’язку із створенням перешкод у діяльності інспектора, а саме: ОСОБА_3 не було надано доступу до тепличних та складських приміщень, ангару, об’єкта відвідування в селі Зоря по вулиці Садовій, 15, в яких використовується наймана праця. Штраф накладено відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України, тобто за вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини (недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні) при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини (фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків).

Проте, як встановлено судом, інспектор праці помилково кваліфікувала дії фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 як створення ним перешкод у діяльності інспектора праці шляхом ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень, в яких використовується наймана праця, про що зазначалося вище.

Разом з тим, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому він не може бути предметом спору. Повноваження в інспектора праці щодо складення такого акта визначені пунктом 16 Порядку №295, тому можливість його складання не суперечить чинному законодавству. Водночас, відповідність правових підстав для його складання фактичним обставинам може бути підтверджена або спростована судом при вирішенні спору про законність рішень, в основу яких покладені висновки такого акта. Такий акт є лише носієм доказової інформації - документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка як самого акта, так і оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Юридична оцінка суб’єктом владних повноважень фактів, викладених в акті, та встановлення на їх підставі складу правопорушення чи інших підстав для відповідальності перевіряється судом у разі оскарження акта індивідуальної дії – рішення суб’єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові №21-237а13 від 10 вересня 2013 року, а також Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі №813/2524/17, від 10 травня 2018 року у справі №811/119/13-а та постанові від 09 серпня 2018 року у справі № 826/5302/14.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій щодо складання акта від 17 жовтня 2018 року № ВЛ 742/403/НП/СП про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування. Оцінку цим діям відповідача за даних обставин суд надав через призму повноважень інспектора праці, а не щодо встановлення ним фактів, викладення в акті певних висновків.

Разом з тим, надаючи оцінку діям відповідача, що передували прийняттю спірної постанови про накладення на позивача штрафу, суд на підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, перевірених доказами (показами свідків та письмовими доказами) дійшов висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, нерозсудливо та упереджено, із помилковим застосуванням норм права щодо залучення працівника правоохоронних органів, встановлення факту створення ОСОБА_3 перешкод у проведенні інспекційного відвідування. Таким чином, постанова від 13 листопада 2018 року №ВЛ 742/403/НП/СПТД-ФС про накладення штрафу з підстав створення позивачем перешкод у проведенні перевірки з питань виявлення порушень - фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - не може вважатися правомірною, а тому рішення у цій частині необхідно прийняти на користь позивача, а не владного суб’єкта.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір” (в редакції Закону на час подання даного позову до суду) визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018” з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України “Про судовий збір” за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до квитанцій від 03 грудня 2018 року №47, №48, №49 позивач сплатив судовий збір у сумі 5286,00 грн., який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.2-4, 60-62).

Проте з урахуванням норм підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 та правил частини третьої статті 6 Закону України “Про судовий збір” мав сплатити 1762,00 грн. (або 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за немайнову вимогу (про визнання протиправними дій щодо складання акта від 17 жовтня 2018 року №ВЛ 742/403/НП/СП про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування) та 3723,00 грн. за майнову вимогу про скасування рішення, що впливає на майновий стан позивача (про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 13 листопада 2018 року №ВЛ 742/403/НП/СПТД-ФС у сумі 372300,00 грн.), тобто всього 5485,00 грн.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 3723,00 грн. (за майнову вимогу), підтверджені платіжними документами, зазначеними вище. У свою чергу, оскільки позивачем недоплачено судовий збір у сумі 199,00 грн. за немайнову вимогу та суд при відкритті провадження не врахував це, то зважаючи на те, що у її задоволенні суд відмовляє, то недоплачену суму судового збору необхідно стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (44714, Волинська область, Володимир-Волинський район, село Зоря, вулиця Садова, 15, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 39810267) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13 листопада 2018 року №ВЛ 742/403/НП/СПТД-ФС.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області судові витрати у сумі 3723,00 грн. (три тисячі сімсот двадцять три грн. 00 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 199,00 грн. (сто дев’яносто дев’ять грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 21 березня 2019 року