Ухвала суду № 80604128, 21.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

21 березня 2019 р. № 400/788/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за

позовом:Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1, вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79012 до відповідача:ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 55210 про:стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти, у сумі 112948,29 грн.,ВСТАНОВИВ:

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов’язаних з його утриманням у закладі вищої освіти, у розмірі 112948,29 грн.

Відповідно до приписів ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, аналіз вказаних норм свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

У той же час, за приписами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Як вбачається зі змісту позовних вимог даного позову, підставою для звернення до суду стало те, що відповідач не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі - Національній академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1, у розмірі 112948,29 грн.

Обов`язок такого відшкодування передбачений ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 964, та виник у відповідача на підставі контракту про проходження військової служби (навчання) у збройних Силах України.

Отже, підставами та предметом спору в даній справі є невиконання відповідачем вимог цивільно-правового договору щодо відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі, тобто між сторонами існують цивільно-правові відносини.

За правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо договорів та інших правочинів, укладених відповідно до норм Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, оскільки вони відрізняються від адміністративних договорів, спори щодо яких розглядаються адміністративними судами, тим, що згідно зі ст. 4 КАС України адміністративний договір - спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень; для делегування публічно-владних управлінських функцій; для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; замість видання індивідуального акта; для врегулювання питань надання адміністративних послуг. Для таких спорів характерна наявність відносин влади і підпорядкування, а для правочинів, укладених згідно із цивільним законодавством за участю суб'єкта владних повноважень, відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

Враховуючи вказане, позов про відшкодування витрат на навчання відповідача у вищому навчальному закладі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція щодо юрисдикції таких спорів викладена в постанові Верховного суду України від 12.10.2016 р. у справі № 206/5454/15-ц та постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 461/5577/15-ц.

Також судом враховується й те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішення Європейського суду з прав людини в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад спору, суд приходить до висновку, що даний позов не містить ознак публічно-правового спору, а походить з цивільних правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем щодо виконання умов цивільно-правової угоди, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому ч. 6 вказаної статті зобов’язує суд роз’яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.

Суд роз’яснює заявнику, що поданий ним позов має розглядатися місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства, з дотриманням правил територіальної підсудності.

Керуючись ст. 21, 170-171 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов’язаних з його утриманням у закладі вищої освіти, у розмірі 112948,29 грн.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Ухвала підписана суддею 21.03.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська