Рішення № 80604110, 20.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року м. Київ справа № 320/759/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Сквирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

про зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Сквирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 виплату компенсації втрати частини доходу з 01.01.2012 року по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року у справі № 376/52/18;

- зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_1 згідно довідки ВАТ "Сквира-Авто" про заробітну плату за роботи в зоні відчуження ЧАЕС від 15.06.2006 № 111, починаючи з 01.01.2012 по 14.07.2017, з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що починаючи з 01.06.2006 по 01.01.2012 він отримував пенсію на підставі довідки від 15.06.2006 № 111, однак в подальшому дізнався, що пенсію було перераховано відповідачем, що в свою чергу призвело до значного її зменшення.

17.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою № 770 про проведення перерахунку та виплати йому пенсії згідно довідки ВАТ “Сквира-Авто” від 15.06.2006 № 111, на що отримав відмову у перерахунку пенсії у зв’язку з тим, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002 на підставі якого видано довідку від 15.06.2006 № 111 не містить зобов'язань щодо перерахунку пенсії, а отже відсутні підстави для обчислення пенсії за довідкою від 15.06.2006 № 111.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 376/52/18, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 відмову відповідача у перерахунку пенсії було визнано неправомірною та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 946, 67 руб., на підставі довідки ТОВ "Сквира-Авто" від 15.06.2006, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 15.06.2017, з врахуванням вже виплачених сум.

Враховуючи викладене позивач вважає, що його право на отримання законного, справедливого та достойного розміру пенсії було порушено відповідачем саме з 01.01.2012, а отже і поновлення його права повинно бути здійснено за весь час, оскільки такі вимоги не мають строку позовної давності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; судом постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; запропоновано відповідачеві подати до суду у п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву (відзив).

15.03.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивач знав, або міг знати про порушення його права на справедливий розмір пенсійного забезпечення ще у 2012 році, оскільки пенсійні виплати є періодичним платежем. Вказує, що позивач був повідомлений про те, що з 01.01.2012 його пенсія обчислюється в мінімальному розмірі, а отже ним пропущено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду.

Також, у відзиві відповідачем висловлена позиція про те, що позивачем не надано доказів на спростування відомостей, зазначених у довідці, що була видана позивачу при первинному призначенні пенсії, а відомості в довідці від 15.06.2006 № 111 не підтверджено жодними первинними документами.

На думку відповідача, оскільки заробітна плата, нарахована відповідно до довідки від 15.06.2006 № 111 фактично не була виплачена позивачеві, перерахунок пенсії не може проводитися на припущеннях чи даних, які не відповідають первинним бухгалтерським документам.

20.03.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що з огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішеннях № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положень частин 1, 3 статті 122 КАС України в системному зв’язку з положенням частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов’язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії СК 801779, виданий Сквирським РВ ГУ МВС України у Київській області 06.03.1998 (а.с. 9-10).

У період з 25.07.1985 по 12.11.1993 позивач перебував у трудових відносинах із Сквирським АТП 11033, правонаступником якого згодом стало ВАТ “Сквира-Авто” на посаді водія автобуса, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 16).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням серії А № 404597 від 25.12.2001 та вкладкою до нього № 109266 від 25.12.2001 р. (а.с.11).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки № 149408 від 13.12.2001, Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлено 70% втрати професійної здатності з 01.03.2006 довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.14).

Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії ААБ № 039813, виданим Сквирським управлінням праці та соціального захисту населення 30.03.2009 (а.с.12).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002 за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Сквирське районне управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту тривалості робочого часу під час відрядження в зоні відчуження, заяву задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 з 12.08.1986 по 18.08.1986 перебував у відрядженні в м. Прип’яті Київської області і тривалість його робочого часу за час цього відрядження щоденно становила 22 години в зоні відчуження (а.с.18).

На підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002, ВАТ “Сквира-Авто” позивачу видано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 від 15.06.2006 № 111. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 12.08.1986 по 18.08.1986 позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС було нараховано загалом 946 (дев’ятсот сорок шість) руб. 67 коп.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Сквирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області, як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

На підставі довідки від 15.06.2006 № 111 позивач отримував пенсію по 01.01.2012, однак в подальшому дізнався, що пенсію було перераховано відповідачем, що в свою чергу призвело до значного її зменшення.

17.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою № 770 про проведення перерахунку та виплати йому пенсії згідно довідки ВАТ “Сквира-Авто” від 15.06.2006 № 111, на що отримав відмову у перерахунку пенсії у зв’язку тим, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002 не містить зобов'язань щодо перерахунку пенсії, а отже відсутні підстави для обчислення пенсії за довідкою від 15.06.2006 № 111.

Відмову у перерахунку пенсії позивачем було оскаржено у судовому порядку. Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 376/52/18, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018, визнано неправомірною відмову Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки ТОВ "Сквира-Авто" про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 15.06.2006 № 111. Зобов`язано Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 946 (дев’ятсот сорок шість) руб. 67 коп., на підставі довідки ТОВ "Сквира-Авто" від 15.06.2006, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 15.06.2017, з врахуванням вже виплачених сум.

Враховуючи викладене позивач вважає, що його право на отримання законного, справедливого та достойного розміру пенсії було порушено відповідачем саме з 01.01.2012, а отже і поновлення його права повинно бути здійснено за весь час фактичної недоплати пенсії за вказаною довідкою, тобто з 01.01.2012 по 14.07.2017.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ОСОБА_2 № 796-XII) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до частини 1 статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Згідно з приписами частини 4 статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 вказаного Порядку, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Суд встановив, що позивач для підтвердження факту тривалості робочого часу та місця виконання робіт в зоні відчуження звернувся до Сквирського районного суду Київської області із відповідною заявою, адже облік робочого часу на той момент в зоні аварії на ЧАЕС не вівся, внаслідок чого табелі обліку робочого часу на підприємстві були відсутні.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002 було встановлено факт перебування позивача з 12.08.1986 по 18.08.1986 перебував у відрядженні в м. Прип’яті Київської області і тривалість його робочого часу за час цього відрядження щоденно становила 22 години в зоні відчуження.

Таким чином, обставини щодо періоду роботи позивача у зоні відчуження з 12.08.1986 по 18.08.1986 в м. Прип'ять Київської області і тривалість робочого часу позивача за час відрядження встановлено судовим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002, яке не було оскаржено відповідачем та набрало законної сили.

На підставі вказаного судового рішення, відкритим акціонерним товариством “Сквира-Авто” видано позивачу довідку про заробітну плату ОСОБА_1 від 15.06.2006 № 111. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 12.08.1986 по 18.08.1986 позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС було нараховано загалом 946 (дев’ятсот сорок шість) руб. 67 коп.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої Президією Верховної Ради СРСР 31.01.1961, яка є чинною в Україні, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

Статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР “Про оплату праці” (далі - ОСОБА_2 № 108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону № 108/95-ВР, основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Тобто, за загальним правилом видача довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями або їх правонаступниками.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що з 01.06.2006 позивачеві виплачувалась пенсія згідно довідки ВАТ “Сквира-Авто” від 15.06.2006 № 111. Проте, в подальшому, починаючи з 01.01.2012 року, виплата пенсії на підставі цієї довідки була припинена та призначено її в мінімальному розмірі.

В оскаржуваній відмові щодо проведення перерахунку пенсії на підставі довідки ВАТ “Сквира-Авто” від 15.06.2006 № 111 та у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002 не дає право на підвищену оплату праці в зоні відчуження та не містить зобов'язань до Пенсійного фонду України у Сквирському районі щодо перерахунку пенсій.

Суд наголошує, що за приписами частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно положень статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

Так, наприклад, у рішенні від 09.11.2004 “Справа “Науменко проти України”” Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи “Рябих проти Росії” (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: “право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи”.

У справі “Совтрансавто-Холдінг” проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, зважаючи на принципи здійснення правосуддя, зокрема, обов'язковості судових рішень, відмічає, що відповідачем не надано доказів оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002, чи інших допустимих і належних доказів щодо цього.

Більш того, суд акцентує особливу увагу на тому, що дане судове рішення було враховано при перерахунку та нарахуванні пенсії позивача з 01.06.2006 по 31.12.2011 включно, тобто більше 5 років поспіль.

Суд зазначає, що довідка відкритого акціонерного товариства “Сквира-Авто” від 15.06.2006 № 111, яка видана з врахуванням фактів, встановлених рішенням Сквирського районного суду Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002, не була визнана судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

При цьому суд враховує, що відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували факт того, що відкритим акціонерним товариством “Сквира-Авто” не було проведено доплату позивачеві коштів згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002.

При цьому суд звертає увагу на інші беззаперечні докази перебування позивача у зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме:

- виписку з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки № 149408 від 13.12.2001, якою Обласною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією встановлено ОСОБА_1 70% втрати професійної здатності з 03.12.2001 та довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії А 404597 від 25.12.2001, видане Київською обласною державною адміністрацією позивачу.

Суд наголошує, що відповідач, не будучи органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи правом особи, яка жертвуючи власним здоров'ям, виконувала свій громадянський обов'язок перед державою.

Суд зазначає, що обов'язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, адже наслідки у вигляді ушкодженого здоров'я, причинний зв'язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.

Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України про те, що невід'ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці про заробітну плату, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання (постанови від 04.11.2015 у справі № 539/4466/14-а та від 15.12.2015 у справі № 2-а/576/29/14), суд наголошує, що тривалість робочого дня позивача та місце виконання роботи підтверджено рішенням Сквирського районного суду Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002, яке набрало законної сили, не було оскаржено відповідачем у справі та застосовувалось при нарахуванні пенсії позивачу в період з 01.06.2006 по 31.12.2011.

У зв'язку з викладеним, суд також відхиляє посилання відповідача і на постанову Держкомпраці СРСР і секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986, якою для працівників, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, встановлено 6 годинний робочий день при 6-денному робочому тижні.

Також суд наголошує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 376/52/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018, вже було надано правову оцінку діям відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача з врахуванням довідки ВАТ “Сквира-Авто” від 15.06.2006 № 111, а саме визнано такі дії неправомірними та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії починаючи з 15.06.2017, з врахуванням вже виплачених сум.

На думку суду, аналогічні порушення соціальних прав позивача були допущені відповідачем починаючи з 01.01.2012 до 15.06.2017, внаслідок чого таке право підлягає поновленню.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу здійснювалося нарахування пенсії з урахуванням довідки ВАТ “Сквира-Авто” від 15.06.2006 року № 111, однак в подальшому з 01.01.2012 виплату пенсії на підставі цієї довідки було припинено.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що передбачено частиною 3 статті 122 КАС України.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права.

ОСОБА_2 також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх зокрема у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані а їх обмеження не допускаються, крім випадків передбачених Конституцією України.

Згідно частини 2 статті 87 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нарахування суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що оскільки позивач починаючи з 01.01.2012 року щомісячно недоотримував суми пенсії, на виплату яких він мав право з вини відповідача, то позивач в даному випадку не обмежений будь-яким строком щодо звернення до суду з позовом про виплату йому своєчасно не отриманої пенсії з врахуванням вже виплачених сум.

Дослідивши обставини спірних правовідносин по даній справі, суд дійшов висновку щодо необхідності застосовування положення частини 3 статті 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду слід керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, в Законах України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та “Про пенсійне забезпечення”.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини 3 статті 122 КАС України в системному зв'язку з положеннями частини 2 статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” випливає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17; адміністративне провадження № К/9901/2128/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідачеві було подано відповідну довідку для перерахунку (розрахунку) пенсії, з якої вбачається, що позивачеві було виплачена заробітна плата за роботу в зоні ЧАЕС, а також установлений Сквирським районним судом Київської області від 14.02.2006 по справі № 2-598/2002 факт роботи позивача у зоні відчуження з 12.08.1986 по 18.08.1986 та відповідна кількість відпрацьованих щоденно годин, суд вважає, що відповідачем неправомірно було зупинено з 01.01.2012 виплату ОСОБА_1 пенсію нараховану на підставі довідки виданої ВАТ “Сквира-Авто” від 15.06.2006 року № 111.

З відзиву на позовну заяву судом встановлено, що відповідач зазначає про здійснений перерахунок пенсії позивача на підставі спірної довідки починаючи з 14.06.2017, про перерахунок та про своєчасну виплату сум пенсії за перерахунком у лютому місяці 2019 року.

Водночас, суд зазначає, що відповідачем не додано до позовної заяви жодних доказів виплати позивачеві пенсії після її перерахунку на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 376/52/18, яким зобов’язано відповідача перерахувати позивачеві пенсію на підставі довідки від 15.06.2006 року № 111 починаючи з 15.06.2017.

Враховуючи викладене позовна вимога ОСОБА_1 прозобов'язання Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити виплату недоотриманих ним сум пенсії згідно довідки ВАТ "Сквира-Авто" про заробітну плату за роботи в зоні відчуження ЧАЕС від 15.06.2006 № 111, починаючи з 01.01.2012 по 14.07.2017, з урахуванням вже виплачених сум підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити йому виплату компенсації втрати частини доходу з 01.01.2012 року по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року у справі № 376/52/18 суд зазначає таке.

Як вбачається із рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 376/52/18 відповідача зобов’язано здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 946, 67 руб., на підставі довідки ТОВ "Сквира-Авто" від 15.06.2006, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 15.06.2017, з врахуванням вже виплачених сум.

Відтак, враховуючи той факт, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 376/52/18 зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії ОСОБА_1, починаючи з 15.06.2017, позовні вимоги позивача про зобов'язання Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити йому виплату компенсації втрати частини доходу на підставі вказаного рішення підлягають задоволенню частково, а саме починаючи з 15.06.2017, як вказано у рішенні від 15.05.2018 по справі № 376/52/18.

В частині вимог про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Зважаючи, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, з урахуванням того, що позивачем в позові не наведено обґрунтувань необхідності застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно положень статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ: 41249465; місце знаходження: 09001, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Богачевського, 18) здійснити ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1; місце знаходження: 09001, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Весняна, 42) виплату компенсації втрати частини доходу з 15.06.2017 по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року у справі № 376/52/18.

3. Зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ: 41249465; місце знаходження: 09001, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Богачевського, 18) здійснити виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1; місце знаходження: 09001, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Весняна, 42) згідно довідки ВАТ "Сквира-Авто" про заробітну плату за роботи в зоні відчуження ЧАЕС від 15.06.2006 № 111, починаючи з 01.01.2012 по 14.07.2017, з урахуванням вже виплачених сум.

4. У задовленні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.