Рішення № 80604106, 20.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/263/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О. А.

За участю сторін:

Представників позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Харчовик» до головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Харчовик» до головного управління ДФС (Державної фіскальної служби) в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0048021407 від 02.11.2018 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення (далі ППР) було винесено податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №2254/15-32-14/07/20925875 від 19.10.2018 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Харчовик» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ «Продсістем Компані» за березень 2017 року», а тому воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки з боку приватного акціонерного товариства «Харчовик» відсутні порушення вимог Податкового кодексу України та іншого чинного законодавства.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог також зазначено про порушення головним управління ДФС в Одеській області порядку проведення позапланової перевірки. Так, надісланий приватному акціонерному товариству «Харчовик» запит відповідача про надання інформації та її документального підтвердження, що стосуються господарських відносин позивача із ТОВ «Продсістем Компані» за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року був складений ГУ ДФС в Одеській області відповідачем із порушенням вимог Податкового Кодексу України, але позивач на нього відповів та надав інформацію та всі документи.

Ухвалою суду від 22.01.2019 року позовну заяву приватного акціонерного товариства «Харчовик» було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

У судових засіданнях 21.02.2019 року та 15.03.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Харчовик» в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник головного управління ДФС в Одеській області проти задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства «Харчовик» заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та наполягав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом у справі встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Харчовик» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.04.2006 року за № 1 532 120 0000 000311.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: виробництво фруктових і овочевих соків; виробництво виноградних вин (основний); виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля напоями; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (т. 1 а.с.219-223).

В період з 28.09.2018 року по 11.10.2018 року на підставі наказу начальника ГУ ДФС в Одеській області від 25.09.2018 року №7187 (т. 1 а.с. 26) та направлень на перевірку від 26.09.2018 року №8610/14-07 головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 було проведено позапланову документальну перевірку приватного акціонерного товариства «Харчовик» з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ «Продсістем Компані» за березень 2017 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт №2254/15-32-14/07/20925875 від 19.10.2018 року (т. 1 а.с. 27-56) у висновках якого зазначено, зокрема, про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті завищення податкового кредиту з ПДВ у березні 2017 року на суму 2 996 822,00 грн., що привело до завищення від'ємного значення, яке переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 2 996 822,00 грн.

Не погоджуючись із висновками вищезазначеного акту перевірки, позивач 24.10.2018 року звернувся до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області із відповідними запереченнями (т. 1 а.с. 57-61).

Листом податкового органу від 01.11.2018 року №15480/10/15-32-14-7-08 (т. 1 а.с. 62-71) висновки акту перевірки були залишенні без змін, а заперечення приватного акціонерного товариства «Харчовик» - без задоволення.

При цьому відповідачем було винесено податкове-повідомлення рішення форми «В4» №0048021407 від 02.11.2018 року, яким було встановлено суму завищення позивачем від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2 996 822,00 грн. (т. 1 а.с. 72).

Не погодившись із зазначеним рішенням та вважаючи його протиправним і необґрунтованим, позивач звернувся зі скаргою до Держаної фіскальної служби України (т.1 а.с. 73-78).

28.12.2018 року Державною фіскальною службою України було винесено рішення про результати розгляду скарги №42251/6/99-99-11-04-02-25, яким позивачу було відмовлено у задоволені скарги та скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 81-84).

Відтак, вичерпавши всі заходи щодо досудового врегулювання спору, приватне акціонерне товариство «Харчовик» звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

В силу п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із абз. 4, 5 пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до положень пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пп.20.1.14 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючим органам надано право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Наведений законодавчий припис кореспондується з положеннями п.73.3 ст.73 цього ж Кодексу, в силу якого контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом (абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК).

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (абз. 4 п. 73.3 ст. 73 ПК).

Відповідно до абзаців 5 та 7 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків (абз. 6 п. 73.3 ст. 73 ПК).

Пунктом 9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 (зі змінами та доповненнями, далі - Порядок №1245) також визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують (п. 10 Порядку №1245).

Згідно із п. 12 Порядку №1245, письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що 12.06.2018 року головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області на адресу приватного акціонерного товариства «Харчовик» було направлено запит №8933/10/15-32-14-07-08 (т. 1 а.с. 19-20), в якому відповідач просив надати позивача інформацію та її документальне підтвердження, які стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ «Продсістем Компані» за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року на суму ПДВ 2 996 822 грн., а саме: приходні та видаткові накладні чи акти виконаних робіт; довіреності; ТТН; платіжні доручення; договори, угоди, контракти з контрагентами; регістри бухгалтерського обліку по рахунках: 281 «Товари на складі», 631 «Рахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 311 «Розрахунковий рахунок», 301 «Каса в національної валюті», 702 «Доход від реалізації товарів», 703 «Доход від реалізації робіт та послуг», 40 «Статутний капітал», 902 «Собівартість від реалізованих товарів», 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 37 «Рахунки з іншими дебіторами», 10 «Основні засоби», 15 «Капітальні інвестиції»; банківські виписки; журнали-ордера, картки рахунків, оборотно-сальдові відомості; відомості щодо офісних, складських приміщень, виробничих потужностей (власні чи умови оренди); відомості щодо транспортування товару та вантажні роботи; документи, підтверджуючі придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг); інші підтверджуючі документи (сертифікати якості та інше).

У відповідь на вищезазначений запит позивачем було надано до головного управління ДФС в Одеській області лист №21-07/01 від 21.07.2018 року із відповідними поясненнями, а також первинні документи на підтвердження реальності господарських відносин з контрагентом ТОВ «Продсістем Компані» за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року (т. 1 а.с. 23-25).

Разом з тим, 25.09.2018 року заступником начальником ГУ ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та доповідної записки начальника управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4 від 18.09.2018 року №1129/11/15-32-14-07-12, було прийнято наказ №7187 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Харчовик» з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ «Продсістем Компані» за березень 2017 року (т. 1 а.с. 26).

У судових засіданнях представник відповідача зазначив, що позивачем при наданні письмових пояснень, а також первинних документів на підтвердження реальності господарських відносин з контрагентом ТОВ «Продсістем Компані» за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року не було надано до податкового органу регістрів бухгалтерського обліку по рахунках: 631 «Рахунки з вітчизняними постачальниками», 311 «Розрахунковий рахунок», 281 «Товари на складі», 6442 «Податковий кредит», відомостей щодо офісних, складських приміщень (договори оренди і т.д.), договори складського зберігання олії соняшникової, картки складського обліку (т. 2 а.с. 124-125).

Представник позивача у судовому засідання проти зазначених обставин не заперечував, однак стверджував про невідповідність запиту головного управління ДФС в Одеській області вимогам Податкового Кодексу України.

З даного приводу суд не приймає до уваги вищезазначені твердження приватного акціонерного товариства «Харчовик» та зазначає що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена і в рішеннях Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 804/5402/14 та Верховного Суду України від 24.12.2010 року у справі №21-25а10.

Щодо висновків відповідача, зроблених в акті перевірки по суті встановлених контролюючим органом порушень з боку приватного акціонерного товариства «Харчовик», судом зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 24.02.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Продсістем Компані» (як продавцем) та приватним акціонерним товариством «Харчовик» (як покупцем) було укладено договір поставки №2402-17, предметом якого є поставка сільськогосподарської продукції (т. 1 а.с. 87-91).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки вказується у відповідній Специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно пунктам 4.1 - 4.4 Договору загальна вартість договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, яка вказана у специфікаціях, що є невід’ємними частинами цього договору. Ціна товару включає в себе вартість доставки (транспортування) до місця поставки, зазначеного в специфікаціях. Оплата кожної партії товару здійснюється згідно виставлених рахунків-фактур протягом 30 (тридцять) банківських днів з моменту (дати) поставки товару, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем грошових коштів за продаж третім особам товару, який є предметом цього договору та отримання покупцем оригіналів документів, зазначених в п. 3.3 цього договору. Спосіб оплати товару - безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на рахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до специфікації №1 від 24.02.2017 року (т. 1 а.с. 91), укладеної до договору поставки №2402-17 від 24.02.2017 року, постачальник зобов'язується здійснити поставку 800 тон олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку +/-10%, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах поставки. Продукція передається від «постачальника» до «покупця» в пункті поставки: м. Миколаїв, вул. Громадянська 117, ТОВ «ЕВЕРІ» - термінал. Строк поставки: з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року. Ціна за 1 тонну товару складає – 22 350,00 грн. з ПДВ. Загальна орієнтовна вартість товару за цією специфікацією - 17 880 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 980 000,00 грн.

Судом було також встановлено, що 27.02.2017 року між приватним акціонерним товариством «Харчовик» (як комітентом) та товариством з обмеженою відповідальністю «Канкар» було укладено договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №270217-Х (т. 1 а.с. 178-182).

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного Договору комітент доручає, а комісіонер зобов’язується здійснити від свого імені та за рахунок комітенту угоду з продажу сільськогосподарської продукції (далі - «продукція») на експорт за межі митної території України.

Згідно п.1.3 договору, виступаючи від свого імені комісіонер самостійно укладає зовнішньоекономічні контракти купівлі-продажу з третьою особою (особами), здійснює всі необхідні митні процедури, пов’язані з експортом продукції, укладає необхідні договори щодо зберігання продукції в місці поставки (при необхідності), укладає договори щодо транспортування продукції (при необхідності).

Відповідно до специфікації №1 від 27.02.2017 року (т.1 а.с.183), укладеної до договору поставки №270217-Х від 27.02.2017 року, комітент доручає комісіонеру продати продукцію у кількості 800,00 тон +/-10%. Продукція передається комітентом комісіонеру у філії TOB «ЕВЕРІ» за адресою: Україна, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 117. Період поставки: з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року. Комісійна винагорода комісіонера складає 0,25 відсотка від суми надходження проданої валюти в гривневому еквіваленті, зарахованої на поточний розрахунковий рахунок Комісіонера.

Додатковою угодою до специфікації №1 від 27.02.2017 року (т.1 а.с.184), укладеної до договору комісії №270217-Х від 27.02.2017 року, встановлено, що комісійна винагорода комісіонера складає 252 000, 00 грн., у тому числі ПДВ – 42 000, 00 грн.

Судом встановлено, що на виконання договору поставки №2402-17 від 24.02.2017 року товариством з обмеженою відповідальністю «Продсістем Компані» 03.03.2017 року, 04.03.2017 року, 06.03.2017 року, 07.03.2017 року, 08.03.2017 року, 09.03.2017 року було поставлено на адресу, зазначену у специфікації №1 від 24.02.2017 року до договору поставки №2402-17 від 24.02.2017 року (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 117), олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку, що підтверджується відповідними видатковими накладними (т.1 а.с.98-103), актами приймання-передачі (т. 1 а.с. 92-97), товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 133-160).

Як вбачається з акту перевірки за результатами першої події, а саме поставки товару, до податкового органу були податні та зареєстровані наступні податкові накладні: №3 від 03.03.2017 року, №4 від 04.03.2017 року, №5 від 06.03.2017 року, №6 від 07.03.2017 року, №7 від 08.03.2017 року, №8 від 09.03.2017 року.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем відповідно до вищезазначених податкових накладних, були включені приватним акціонерним товариством «Харчовик» до податкового кредиту звітного періоду.

В свою чергу, відповідно до договору №270217-Х від 27.02.2017 року, поставлений товар позивачем було передано на комісію товариству з обмеженою відповідальністю «Канкар», що підтверджується актами приймання-передачі товару (т. 1 а.с. 186-191).

Відповідно до реєстру прийнятого на зберігання товару за період з 03.03.2018 року по 09.03.2018 року, переданий на комісію товар зберігався на терміналі TOB «ЕВЕРІ» (т. 1 а.с. 161).

03.03.2017 року на виконання договору комісії 270217-Х від 27.02.2017 року товариством з обмеженою відповідальністю «Канкар» було укладеного з APTENOD LIMITED договір №03-03 (т. 1 а.с. 198-205) на поставку олії соняшникової у кількості 800 тон +/- 5%. Товар поставлявся з України, Миколаївської області, м. Миколаєва, вул. Громадянська, буд. 117, ТОВ «ЕВЕРІ».

28.03.2017 року товар було відвантажено для експорту APTENOD LIMITED, що підтверджується вантажно-митною декларацією №UA504120/2017/102438 від 28.03.2017 року (т. 1 а.с. 206-207).

За результатами продажу вищезазначеного товару, у продовж 11.04.2017 року – 14.04.2017 року товариством з обмеженою відповідальністю «Канкар» було перераховано на адресу приватного акціонерного товариства «Харчовик» грошові кошти за проданий товар у розмірі 15 510 278,74 грн., що підтверджується звітами комісіонера до договору комісії №270217-Х від 27.02.2017 року та виписками з банківського рахунку позивача (т. 1 а.с. 183-196, 208-217).

30.04.2017 року між приватним акціонерним товариством «Харчовик» та товариством з обмеженою відповідальністю «Канкар» було підписано акт здачі-приймання (надання послуг) №17 (т. 1 а.с. 197) та сплачено комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 252 000,00 грн., що також підтверджується платіжним дорученням (т. 1 а.с. 218).

В свою чергу позивач також здійснив оплату товару товариству з обмеженою відповідальністю «Продсістем Компані» (як продавцю) за договором поставки №2402-17 від 24.02.2017 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 163-173).

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, Головне управління ДФС в Одеській області вищезазначені операції вважає нереальним та такими, що здійсненні з метою формування штучного кредиту з огляду на узагальнену податкову інформацію, щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Продсістем Компані».

Так відповідно до узагальненої податкової інформації, складеної фахівцями ДФС у м. Києві по причині відсутності TOB «Продсістем Компані» за податковою адресою: м. Київ. вул. ОСОБА_5, що засвідчено актом від 10.05.2017№ 334/26-15-14-04-02, встановлено що остання податкова декларація з податку на додану вартість була подана контрагентом позивача до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва за березень 2017 року. При цьому звіти, які містять в собі показники, відносно основних фондів не надавались, що свідчить про відсутність на підприємстві основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, за даними ЄРПН не встановлено придбання послуг з оренди основних засобів у сторонніх організацій з метою використання у власній господарській діяльності.

З урахуванням вищезазначеного податковим органом, було встановлено безпідставне формування показників податкової звітності за лютий-березень 2017 року по отриманих та зареєстрованих ТОВ «Продсістем Компані» податкових накладних, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту і податкових зобов’язань, оскільки не опосередковуються реальним виконанням операцій і не мають статусу юридично значимих, у тому числі податкових зобов’язань при продажу товару ПрАТ «ХАРЧОВИК» на суму ПДВ - 2 996 822,10 грн.

З даного приводу суд зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної фіскальної служби, що не оформлена рішеннями суб’єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації. Зазначена податкова інформація може, на думку суду, породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари не постачались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків (що мають наслідком збільшення податковим органом податкових зобов’язань цього платника) лише податкової звітності не є належним способом діяльності суб’єкта владних повноважень позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України

Крім того суд зазначає, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відповідачем жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Продсістем Компані" матеріальних ресурсів суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Також суд зазначає, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців контрагент позивача був зареєстрований на момент здійснення господарських правовідносин з приватним акціонерним товариством «Харчовик» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридична особа; перебував на обліку в податковому органі та був платником ПДВ. Крім того, відповідно до видів його господарської діяльності за КВЕД, підприємство могло поставляти товар позивачу, що не суперечить положенням чинного законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці.

У період здійснення спірних господарських правовідносин з позивачем будь-яких записів щодо відсутності ТОВ «Продсістем Компані» за його місцезнаходження, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДР не вносилось. В акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов немає жодних посилань відповідача на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість у ТОВ «Продсістем Компані» на момент укладання чи виконання договору поставки були скасовані чи визнанні недійсними за рішенням суду.

Щодо посилання відповідача на аналіз даних Архіва електронної звітності реєстрації податкових накладних, відповідно до якого при придбанні позивачем у ТОВ «Продсістем Компані» олії соняшникової, було виявлено «розрив ланцюга», суд зазначає наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Продсістем Компані» у лютому 2017 року придбано олію соняшникову нерафіновану у ТОВ "МЕДІСТО" за ціною 18333,33 грн. за тонну. В свою чергу зазначена олія була придбана ТОВ "МЕДІСТО" в лютому 2017 року у ТОВ «Рейтон» за ідентичною ціною, а саме: 18333,33грн. за тонну. Також ТОВ «Рейтон» придбало олію соняшникову нерафіновану у лютому 2017 році у ТОВ «Агропромислова компанія Відродження» за ідентичною ціною - 18333,33 грн. за тонну. При цьому згідно бази даних ЄРПН у ТОВ «Агропромислова компанія Відродження» відсутнє придбання в 2016 року та січні-лютому 2017 року - олії, що доводить факт відсутності ділової мети у вищезазначених господарських операціях та доказує нереальність подальшого постачання товару від ТОВ "Продсістем Компані» до ПрАТ "Харчовик".

З даного приводу суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначив про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. Висновки відповідача ґрунтуються лише на результатах інформації, щодо контрагента позивача – ТОВ «Продсістем Компані» та інших суб’єктах господарювання, у яких зазначений контрагент придбавав товар, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставини поставки товарів до ТОВ «Продсістем Компані», які у подальшому були поставлені позивачеві, не перевіряли, безпосередній аналіз фінансово-господарських документів не робився.

Також суд також зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку приватного акціонерного товариства «Харчовик», а також про відсутність у позивача, як покупця товару, права на здійснення витрат та формування податкового кредиту з ПДВ, а тому не позбавляють позивача права на його відображення у податковому обліку.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, представниками відповідача до суду не надано. В ході розгляду даної справи відповідачем також не було пред’явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочину, укладеного між приватним акціонерним товариством «Харчовик» та ТОВ «Продсістем Компані».

Зокрема, в акті перевірки відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов’язань у зв’язку із ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Продсістем Компані» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Посилання відповідача на ухвалу Печерського районного суду м. Києва по справі №757/47263/18-к, в якій зазначено, що у провадженні шостого відділу РКП слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 28.02.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100060000023, за фактом фіктивного підприємництва за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, де встановлено що у схемі з незаконного формування податкового кредиту з ПДВ в період з січня 2016 року по теперішній час також задіяні наступні СГД, що мають ознаки «фіктивності», а саме: ТОВ «Продсістем Компані» (40627720)», суд до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Так обставини, які зафіксовані в процесуальній ухвалі суду, є лише твердженнями працівників правоохоронних органів, покладених в обґрунтування клопотання про надання тимчасового доступу до документів фінансово-господарської діяльності, які перебувають у володінні відповідних суб’єктів господарювання, однак не є належними доказами в адміністративній справі №420/263/19, на підставі яких можуть бути встановлені відповідні юридичні факти.

При цьому, ані ревізором-інспектором в акті перевірки, ані представником відповідача в судовому засіданні не доведено, що в межах вищевказаного кримінального провадження досліджувалися саме господарські відносини приватного акціонерного товариства «Харчовик» з ТОВ «Продсістем Компані».

Представниками ГУ ДФС В Одеській області до суду також не надано копії вироку суду, яким встановлена протиправна діяльність ТОВ «Продсістем Компані» або його посадових осіб.

Із вищенаведених обставин суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ухвалу районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2018 по справі №201/2143/18, як на доказ правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, при прийнятті рішенні в адміністративній справі №420/263/19 суд приймає до уваги посилання позивача на факти прийняття рішень адміністративними судами різних інстанцій в адміністративних справах №808/1486/18; №810/256/18; №810/411/18; №813/689/18; №808/884/18; №804/2701/18; №160/7685/18 (т. 2 а.с. 7-123), якими були задоволені позовні вимоги різних суб’єктів господарювання – контрагентів-покупців товариства з обмеженою відповідальністю «Продсістем Компані» та визнано необґрунтованими висновки територіальних органів Державної фіскальної служби України про нереальність господарських операцій ТОВ «Продсістем Компані» зі своїми контрагентами у 2017 році.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на окремі недоліки первинних документів, суд зазначає наступне.

Документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі №826/21425/15.

На підставі вищезазначеного, враховуючи надання позивачем всіх первинних документів, що стосуються господарської операції за участі контрагента ТОВ «Продсістем Компані», які фактично підтверджують її реальне здійснення і досягнення позивачем законної мети її здійснення - придбання товару для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, суд доходить висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарської операції з контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Харчовик» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжні доручення №9795 від 15.01.2019 року, про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 44 952,33 грн.

Ухвалою суду від 08.02.2019 року приватному акціонерному товариству «Харчовик» (68702, Одеська область, м. Болград, вул. Заводська, 34; код ЄДРПОУ 20925875) було повернуто надмірно сплачений судовий збір у розмірі 25 742 (двадцять п’ять тисяч сімсот сорок дві) гривні 33 копійки, сплачений відповідно до платіжного доручення №9795 від 15.01.2019 року за подання адміністративного позову у справі №420/263/19.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви приватного акціонерного товариства «Харчовик» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДФС в Одеської області у розмірі 19 210,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Харчовик» (68702, Одеська область, м. Болград, вул. Заводська, 34) до головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДФС у Одеській області №0048021407 від 02.11.2018 року.

Стягнути з головного управління ДФС у Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Харчовик» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 19 210,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 20 березня 2019 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.