Ухвала суду № 80604062, 20.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 березня 2019 р. № 814/1138/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення у справі

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 55202 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Рішенням від 05.09.2018 суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі – відповідач або Управління) частково.

У зв’язку з набранням рішенням законної сили, судом було видано два виконавчих листа (виконавчий лист зобов’язального характеру та про стягнення судового збору).

14.02.2019 позивач подав заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом зобов’язання Управління провести виплату позивачу різниці між отриманою пенсією та донарахованої за рішенням від 05.09.2018 за період з 01.12.2017 по 05.10.2018 в сумі 21 106, 05 грн. Ухвалою від 19.02.2019 суд залишив заяву позивача без руху у зв’язку з несплатою судового збору та встановив строк для усунення недоліків - 06.03.2019. Ухвалою від 07.03.2019 суд призначив розгляд заяви на 13.03.2019. Учасники справи були повідомлені належним чином, телефонограмою. У судове засідання учасники справи не прибули.

13.03.2019 представник Управління подав відзив на заяву позивача (ар. с. 142-145).

Відповідно до частини другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув заяву в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву позивач, суд зазначив таке.

30.10.2018 державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження ВП № 57554552 щодо виконання рішення суду в частині зобов’язання Управління здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача.

Згідно з частиною третьої статті 33 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Саме поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Рішенням від 05.09.2018 суд зобов’язав Управління здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2017. Під час ухвалення судового рішення суд дійшов висновку про наявність підстав для проведення позивачу нарахування та виплати пенсії, тому і зобов’язав територіальний орган Пенсійного фонду, на обліку в якому перебуває позивач, вирішити питання про нарахування та виплату пенсії.

При цьому суд не встановив сум, які підлягають виплаті позивачу та не прийняв рішення про стягнення таких сум з відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що судове рішення, що набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним). Тобто воно не може бути скасоване (змінене) судом, що його прийняв. Основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними. Отже, суд, який прийняв рішення, може внести до нього виправлення, які не торкаються суті відомостей, що викладені у рішенні.

Суд зазначає, що питання стягнення нарахованих, але не виплачених сум, може бути предметом іншого судового позову, у разі якщо позивач буде вважати, що такі дії Пенсійного фонду суперечать вимогам чинного законодавства України.

Поданням до суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом зобов’язання боржника виплатити стягувачу кошти в сумі 21 106,05 грн. позивач фактично просить суд змінити та розширити резолютивну частину свого рішення, змінити рішення суду по суті та спосіб захисту, що є неможливим, оскільки судове рішення є незмінним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява позивача є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна