Ухвала суду № 80604033, 21.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"21" березня 2019 р. Справа № 818/401/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелета С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про зобов'язання вчинити дії.,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 задоволено позовні вимоги виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про зобов'язання вчинити дії.

20.03.2019 до суду надійшла заява ВКФ "ВВВ" у формі спільного російсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю про встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення, у якій позивач просить зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Сумах подати звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 по справі № 818/401/16 протягом одного місяця з дати набрання ухвалою законної сили.

Заява обґрунтована тим, що з моменту розгляду справи та до теперішнього часу відповідач не виконав рішення суду по даній справі, а саме не здійснив списання безнадійного податкового боргу. Постановами державного виконавця від 30.01.2017 та від 23.10.2017 на Державну податкову інспекцію у м. Сумах накладено штраф за невиконання рішення суду, однак рішення суду залишається невиконаним.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи поданої заяви, суд відмовляє у її задоволенні, виходячи із наступного.

Так, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 року задоволено позовні вимоги виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сумах списати безнадійний податковий борг виробничо-комерційній фірмі "ВВВ" у формі спільного російсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю по платежу "податок на прибуток підприємств" в загальній сумі 41801,00 грн. (33441,00 грн. основного платежу та 8360,00 грн. штрафних (фінансових санкцій), що був визначений згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2011 року № 0000022312/0/4064 (а.с. 63-67).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, що фактично узгоджується з ч. 6 ст. 245 КАС України.

Така модель процесуальної норми існує починаючи з 15.12.2017 року. З правового змісту статті 382 та ч. 6 ст. 245 КАС України вбачається, що зазначена норма не є імперативною, а є диспозитивною для суду в частині встановлення судом судового контролю шляхом подання звіту про виконання відповідного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 267 КАС України (в редакції норми станом на час прийняття цих судових рішень) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Цій нормі кореспондували також з положеннями абз. 7 п. 4 ч. 1 ст. 163, абз. 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Приписи цих статей на момент прийняття судових рішень, також не були імперативними для суду, а лише встановлювали можливу модель поведінки суду діяти на власний розсуд, але ж встановлення такого контролю за можливе було лише на час прийняття такого рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може лише під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Постановою суду від 27.04.2016 судовий контроль не встановлювався взагалі. Таким чином, на момент звернення позивача із заявою до суду про подання звіту, фактично втрачена така процесуальна можливість для суду здійснити контроль у такий спосіб після прийняття судових рішень.

Окрім того, системний аналіз положень конструкції ст. 382 КАС України, що регулює питання встановлення судового контролю, передбачає можливі процесуальні стадії та порядок вирішення відповідних питань на тій чи іншій стадії. А саме, якщо перша частина, як матеріальна складова цієї статі вказує на можливість встановлення судового контролю судом, то надалі, конструкція статті вже встановлює процесуальну можливість діяти у певному процесуально-визначеному порядку за відповідним алгоритмом дій.

Така модель процесуальної норми додаткового підтверджує можливість застосування частини першої та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення лише на стадії ухвалення судового рішення тим судом, який це рішення прийняв.

Враховуючи те, що суд не зобов'язував відповідача подавати звіт про виконання судового рішення, то заява позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, яка подана після ухвалення постанови у справі задоволенню не підлягає.

При цьому суд зазначає, що в разі, якщо на думку позивача, рішення суду не виконується, він не позбавлений можливості вирішення цього питання шляхом примусового виконання у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" або відповідно до ст. 383 КАС України.

Частина 8 ст. 382 КАС України також передбачає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Як зазначив позивач у заяві, постановами від 30.01.2017 та від 23.10.2017, прийнятими у виконавчому провадженні № 52038843, за невиконання рішення суду на Державну податкову інспекцію у м. Сумах накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. та 10200,00 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" передбачені форми контролю за виконанням боржником рішення суду, а саме накладення штрафу та повідомлення у правоохоронні органи.

Зважаючи на те, що наразі триває виконавче провадження з примусового виконання рішення у даній справі, державним виконавцем не вичерпано усі можливості примусового виконання такого рішення, суд відмовляє у задоволенні заяви ВКФ "ВВВ" у формі спільного російсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю про встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 382 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю про встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 21.03.2019.

Суддя С.М. Гелета