Рішення № 80604025, 11.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2019 р. № 520/10018/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ділбаряна А.О.,

за участю представника відповідача - Саєнко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд скасувати Наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 18 червня 2018 року № 4358 "Про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1)" та пов'язані із ним накази № 5060 від 12.07.18 та № 5603 від 03.08.18.

Ухвалою суду від 14.11.2018 прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.2019 суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 18.02.2019 закрито підготовче провадження та призначену справу до розгляду по суті.

В судове засідання 11.03.2019 представник позивача ОСОБА_3 не прибула, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, заяв та клопотань з приводу причин неявки суду не надала.

В ході підготовчого провадження представник позивача ОСОБА_3 заявляла клопотання про відкладення розгляду справи 06.12.2018, не надавала суду докази після оголошення перерви за її клопотанням про надання часу для подання додаткових доказів в засіданні 05.02.2019, що стало підставою для повторного оголошення перерви та витребування відповідних доказів судом, не прибувала в судові засідання 20.12.2018 та 14.01.2019 без надання суду клопотань з зазначенням причин такої неявки.

З урахуванням вказаного, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 18 червня 2018 року № 4358 "Про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1)" призначено проведення перевірки позивача, до якого вносилися зміни щодо дати проведення перевірки наказами № 5060 від 12.07.18 та № 5603 від 03.08.18. Позивач вважає зазначені накази неправомірними, посилаючись на те, що йому не надано жодної інформації з приводу процедури та підстав включення до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2018 рік. Оскільки контролюючим органом не дотримано умов та порядку прийняття рішення про включення позивача до графіку перевірок, це, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для винесення оскаржуваного первинного наказу та наступних наказів щодо зміни дати проведення перевірки.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивача відібрано до плану-графіка проведення документальних перевірок на 2018 року на підставі аналізу податкової інформації, якою підтверджено наявність перевищення суми доходів, отриманих платником податків за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, 127 (інші доходи) та/або 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), суми доходу від провадження господарської діяльності на 10 та більше відсотків (високий ступінь ризику); загальна сума витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального доходу, задекларованого у такій декларації; встановлено заниження податкового зобов'язання в обсязі, що становить 10 та більше відсотків суми задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість за календарний рік, та/або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в обсязі, що становить 5 та більше відсотків суми задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість, а також встановлено декларування сум доходу на рівні або менше рівня витрат, які враховують при визначенні об'єкта оподаткування. Оскаржуваний наказ на проведення перевірки прийнято на виконання наказу ДФС України про затвердження плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2018 року, який був чинним на момент його реалізації. Оскаржувані накази надіслано позивачеві рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та отримані позивачем. Отже, при винесенні оскаржуваних наказів відповідач діяв у порядку і спосіб, передбачені чинним законодавством.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріалів справи, зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до приписів п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно п.61.2 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст. 41 Податкового кодексу України в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області видано наказ від 18 червня 2018 року № 4358 "Про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1)", яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1., 61.2 ст. 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно із затвердженим планом - графіком проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік, з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотриманням валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи наказано провести з 05.07.2018 документальну планову перевірку позивача за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 тривалістю десять робочих днів.(а.с. 10)

В подальшому, за результатами задоволення заяв позивача про перенесення термінів проведення перевірки внаслідок знаходження відповідальної за проведення перевірок особи у відпустці, повідомлення про втрату документів та надання строку на їх поновлення, відповідачем прийняті накази № 5060 від 12.07.18 та № 5603 від 03.08.18, якими визначалася більш пізня дата початку проведення перевірки (а.с. 12-13)

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон № 1797) внесено зміни до пункту 77.1 статті 77 Кодексу, які набрали чинності з 01.01.2017.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Кодексу (зі змінами, внесеними Законом № 1797) план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Таким чином, формування річного плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків повинно здійснюватися у поточному році на наступний рік та оприлюднюватись на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Згідно з п.77.2 ст. 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Порядок формування плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524, зареєстрованим у Мін'юсті 24.06.2015 за № 751/27196 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 4 розділу І цього Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог статті 77 Податкового кодексу України.

Пунктом 1 розділу II Порядку передбачено, що план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків складається з чотирьох розділів.

До розділу III плану-графіка відбираються платники податків - самозайняті особи, які є фізичними особами - підприємцями або провадять незалежну професійну діяльність, за умови, що такі особи не є працівниками в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. До переліку самозайнятих осіб відбираються платники податків, які провадять фінансово-господарську діяльність, сплачують податки, збори, інші платежі та взяті на облік як платники податків за основним місцем обліку або зареєстровані у контролюючих органах. Формування переліку самозайнятих осіб до розділу III плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами цього розділу, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС. До плану-графіка в першу чергу включаються платники податків - самозайняті особи, які мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, обов'язкових платежів.

За правилами пункту 5 Порядку план-графік складається із планів-графіків територіальних органів державної фіскальної служби та затверджується Головою Державної фіскальної служби. Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів державної фіскальної служби.

Судом встановлено, що на адресу відповідача від Державної фіскальної служби України надійшов лист № 30247/7/99-99-13-04-02-17 від 07.11.2017 щодо формування плану-графіка на 2018 рік, в якому, зокрема, зазначено, що за наслідками ґрунтовного доперевірочного аналізу діяльності платників податків та після надання відповідної оцінки ризикам несплати податкових платежів проект річного плану-графіка на 2018 рік вноситься підрозділами податків і зборів з фізичних осіб територіальних органів ДФС до підсистеми «Податковий аудит» ІС «Податковий блок» без можливості його наступного коригування після підтвердження на рівні ГУ.

Системний аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що формування плану-графіка і відбір платників податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, здійснюється територіальними органами ДФС та затверджується Державною фіскальною службою України, а затверджений план-графік є обов'язковим до виконання територіальними органами ДФС, у даному випадку - Головним управлінням ДФС у Харківській області. При цьому можливість внесення змін до вказаного плану-графіку не передбачена.

Отже, твердження представника позивача про протиправність доповнення плану-графіку на 2018 рік та додавання до нього позивача не підтверджено жодними доказами з боку позивача, отже не є обґрунтованим, а можливість відповідного доповнення не є об'єктивно можливою.

Відповідачем до матеріалів справи надано роздруківку з сайту ДФС України, у якій міститься План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік. Згідно Довідника структури плану - графіка (розділ, підрозділ, група) план має розділ III "Документальні планові перевірки самозайнятих осіб, I група - фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність".

Вказаний розділ має відповідну активну вкладку, у якій в т.ч. зазначається перелік платників податків, віднесених до І групи (фізичні особи, у яких обсяг доходу за рік не перевищує 20 млн.грн.), місяць початку проведення перевірки. У вказаному плані зазначений гр. ОСОБА_2, місяць початку проведення перевірки - 7 (порядковий номер таблиці 1297)

Відповідно до п.3-5 р. 4 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524, формування переліку самозайнятих осіб до розділу III плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами цього розділу, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС. До плану-графіка в першу чергу включаються платники податків - самозайняті особи, які мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, обов'язкових платежів. Критерії відбору самозайнятих осіб: 1) високого ступеня ризику, зокрема:

- перевищення сумою доходів, отриманих платником податків за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, 127 (інші доходи) та/або 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), суми доходу від провадження господарської діяльності на 10 та більше відсотків;

- декларування сум доходу на рівні або менше рівня витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування;

- розмір інших витрат, у тому числі вартість виконаних робіт, наданих послуг, становить 30 або більше відсотків задекларованої в податковій звітності вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю платника податків;

- загальна сума витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального доходу, задекларованого у такій декларації;

3) незначного ступеня ризику, зокрема:

- заниження податкового зобов'язання в обсязі, що становить 10 та більше відсотків суми задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість за календарний рік, та/або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в обсязі, що становить 5 та більше відсотків суми задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що висновок відповідача про наявність підстав для віднесення позивача до високого ступеню ризику, як передумови включення до графіку перевірок на 2018 рік, зроблено на підставі аналітичної обробки відомостей з центральної бази даних ДФС України про суми доходів, отриманих самозайнятою особою ОСОБА_2, податкових декларацій про майновий стан та доходи, які самостійно визначені позивачем за 2015-2017 роки, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.38-48), а саме відповідачем було встановлено:

Так, ГУ ДФС у Харківській області було проведено аналіз наявної податкової інформації (даних Єдиного реєстру податкових накладних, інформаційних баз даних ДФС України, податкової звітності Позивача), згідно з якою було встановлено наступне.

Згідно з відомостями з центральної бази даних ДРФО ДФС України про суми виплачених доходів СО ОСОБА_2 отримав дохід з ознакою 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі): за 2015 рік у сумі 3213489,38 грн, за 2016 рік у сумі 1847461,99 грн, за 2017 рік у сумі 53040,0 грн. Водночас, згідно з наданими деклараціями про майновий стан та доходи СО ОСОБА_2 отримав дохід від підприємницькій діяльності за 2015 рік у сумі - 0 грн, за 2016 рік у сумі 37 239,0 грн, за 2017 рік у сумі - 0 грн. Вказане свідчить про перевищення суми доходів, отриманих платником податків за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, 127 (інші доходи) та/або 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), суми доходу від провадження господарської діяльності на 10 та більше відсотків.

Згідно з податковою декларацією про майновий стан та доходи позивача відповідачем встановлено: за 2016 рік сума одержаного доходу складає - 37239,00 грн., сума інших витрат - 38219,00 грн. Отже, розмір інших витрат, у тому числі вартість виконаних робіт, наданих послуг становить 30 або більше відсотків задекларованої в податковій звітності вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю платника податків. Фактично загальна сума витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального доходу, задекларованого у такій декларації

Згідно з даними системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту СО ОСОБА_2 має розбіжності у 2015 році по ПДВ:

- по податковим зобов'язанням у сумі 523495,3 грн, що становить 13,09% від задекларованих Позивачем зобов'язань (4001316,00 грн);

- по податковому кредиту у сумі 385572,80 грн, що становить 6,71% від задекларованого Позивачем кредиту (5687805,00 грн). Зазначене свідчить про заниження податкового зобов'язання в обсязі, що становить 10 та більше відсотків суми задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість за календарний рік, та/або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в обсязі, що становить 5 та більше відсотків суми задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з наданих декларацій про майновий стан та доходи СО ОСОБА_2 отримав дохід від підприємницькій діяльності за 2016 рік у сумі 37239,0 грн, витрати становили 38219,0 грн. Сума чистого оподаткованого доходу становить - 980,0 грн. Отже, встановлено декларування сум доходу на рівні або менше рівня витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

На підставі вищевикладеного, ГУ ДФС у Харківській області було зроблено висновок щодо необхідності включення ФО-П ОСОБА_2 до плану-графіку проведення документальних планових перевірко на 2018 рік.

Отже, відповідачем відповідно до приписів Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків № 524 був проведений аналіз за критеріями ризиків відносно позивача за даними інформаційних систем ДФС.

При цьому податковим законодавством не передбачено надання разом з наказом про проведення планової перевірки самозайнятої особи інформації з приводу процедури та підстав включення такої особи до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на відповідний рік.

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, планові перевірки щодо позивача протягом останніх трьох років не призначалися.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ від 18 червня 2018 року № 4358 прийнятий відповідачем на підставі обов'язкового до виконання плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік, який затверджений в.о. голови Державної фіскальної служби України Проданом М.В., формування якого щодо позивача було здійснено за наявності встановлення обставин, які дозволяють віднести позивача до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику. Крім цього, прийняття наказу про призначення документальної планової виїзної перевірки є частиною процесу реалізації ГУ ДФС у Харківській області повноважень, наданих йому законодавством.

Відтак, приймаючи зазначений наказ, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених нормами ПК України, а отже, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо скасування наказів № 5060 від 12.07.18, № 5603 від 03.08.18, якими коригувалася дата початку проведення перевірки вказані накази були прийняті на задоволення заяв самого позивача, а позовні вимоги про їх скасування є похідними від позовних вимог про скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 18 червня 2018 року № 4358 "Про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1)", а отже також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування наказу - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 березня 2019 року.

Суддя Білова О.В.