Ухвала суду № 8060382, 21.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2010 р.                                                                       К-54389/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постановуГосподарського суду Хмельницької області

від09.09.2008 р.

у справі№20/417-нА

та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду

від27.10.2009 р.

у справі№22а-14318/08/9104 (20/417-нА номер справи у суді першої інстанції)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трав-Екс»

доДержавної податкової інспекції у м. Хмельницькому

провизнання протиправними дій, відшкодування майнової шкоди, скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ :

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2008 р. (суддя –С.В.Гладій) у справі №20/417-нА, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –В.З.Улицький, судді –В.М.Багрій, І.М.Обрізко) у справі №22а-14318/08/9104 (20/417-нА номер справи у суді першої інстанції), частково задоволено позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Трав-Екс»(надалі –позивач, ТОВ «Трав-Екс») до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (надалі –відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому), визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року на суму 2.584,00 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000572302/4366 від 30.05.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в розмірі 5.856,00 грн.. В частині відшкодування майнової шкоди, заподіяної протиправним рішенням та діями суб’єкта владних повноважень у розмірі 3.101,00 грн. –відмовлено.

Судові рішення аргументовано тим, що положення пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі –Закон України №168/97-ВР) не передбачають обов’язку платника податків визначати у первинних документах, що підтверджують факти здійснення міжнародних перевезень, інформацію про відстань, яку транспортний засіб пройшов від пункту (місця) митного оформлення до пункту призначення за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту відправлення за межами державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України. Крім того, у зв’язку із викладеним, самостійне визначення податковим органом ціни наданих позивачем транспортних послуг з огляду на те, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, визнано неправомірним, а відтак здійснення донарахування податкових зобов’язань платнику за непрямим методом та зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснено необґрунтовано.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав, викладених у касаційній скарзі, просить скасувати вказані судові рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача не надійшло.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що у травні 2008 року представниками відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року, за результатами якої прийнято акт №4390/23-3/34007386 від 23.05.2008 р.. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.6.1, пп.6.2.4 п.6.2 ст.6, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме –завищено суму бюджетного відшкодування на 5.856,00 грн. та у лютому 2008 року завищено залишок від’ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду на 2.584,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000572302/0/4366 від 30.05.2008 р., яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування на 5.856,00 грн..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Нормами п.4.1 ст.4 Закону України №168/97-ВР встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Попередніми судовими інстанціями правомірно встановлено, що надані позивачем транспортні послуги були надані ним по звичайній ціні, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін, що підтверджено наявними у справі доказами, а саме договорами про надання транспортних послуг, актами здачі-прийняття робіт, заявками, податковими накладними.

Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом (пп.1.20.1, пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р.).

Відповідачем не надано належних доказів невідповідності визначених позивачем та його контрагентом договірних цін рівню звичайних справедливих ринкових цін.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що положення пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі – Закон України №168/97-ВР) не передбачають обов’язку платника податків визначати у первинних документах, що підтверджують факти здійснення міжнародних перевезень, інформацію про відстань, яку транспортний засіб пройшов від пункту (місця) митного оформлення до пункту призначення за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту відправлення за межами державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України.

Отже, посилання відповідача на відсутність у позивача права оподатковувати операції з поставки транспортних послуг за ставкою 0% (пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України №168/97-ВР) є такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Тому, донарахування відповідачем податкових зобов’язань по податку на додану вартість платнику за непрямим методом шляхом самостійного визначення собівартості наданих позивачем послуг, як це передбачено пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 вказаного Закону, аргументовано визнано судовими інстанціями неправомірним.

З огляду на зазначене, попередніми судовими інстанціями правомірно встановлено, що виявлені у ході перевірки відповідача порушення з боку позивача не підтверджено, а отже зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснено незаконно.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування норм матеріального права не вбачається, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2008 р. у справі №20/417-нА та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 р. у справі №22а-14318/08/9104 (20/417-нА номер справи у суді першої інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2008 р. у справі №20/417-нА та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 р. у справі №22а-14318/08/9104 (20/417-нА номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.