Рішення № 80602932, 10.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року Справа № 804/4680/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Верховного Суду від 11.04.2018 року надійшла на новий розгляд адміністративна справа №804/4680/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 03.03.2016 року №110100000/2016/200011/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації від 23.03.2016 року №110100000/2016/00050.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року адміністративну справу прийнято до свого провадження, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено до розгляду правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні 02.07.2018 року о 15:00 год.

02.07.2018 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечення явки представника позивача у судове засідання.

02.07.2018 року у підготовче судове засідання сторони не з’явились, відомості про вручення відповідачу повідомлення про дату, час і місце підготовчого судового засідання у матеріалах справи відсутні. Судом на підставі положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України було відкладено підготовче судове засідання до 25.07.2018 року о 15:00 год.

18.07.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, з огляду на таке:

- в результаті проведеного посадовою особою Дніпропетровської митниці ДФС контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності;

- так, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 15.12.2015 №15/12/15 та Специфікації №1 від 02.02.2016 до нього умовами оплати є 100% передплата, проте суми у наданих до митного оформлення банківському документу та комерційних інвойсах не співпадають, тобто сума перерахованих коштів не відповідає даному документу;

- в електронній базі митниці наявна скан-копія документу від 14.04.2014 №17/04, проте даний лист стосується зовсім іншого зовнішньоекономічного контракту, а саме: контракту від 02.09.2013 №02/09/13, рахунку-фактури від 07.04.2014 №5414001301, т/з №АХ6515ЕА/АХ2445ХР, вантажовідправника Vion Saales West BV Нідерланди, тоді як до митного оформлення заявлені та надані зовсім інші комерційні документи з вантажовідправником Boseler Goldschmaus GmbH & Co.KG Німеччина;

- в гр. 31 ЕМД від 29.02.2016 № 110100000/2016/204545 декларантом Позивача зазначено «Виробник: Boseler Goldschmaus GmbH & Co.KG, Нідерланди», тоді як згідно інших товаросупровідних документів, виробником товару зазначено компанію Boseler Goldschmaus GmbH & Co.KG Німеччина;

- також в гр. 31 МД зазначено «термін придатності 12 місяців» (дата виробництва 12/2015), тоді як згідно сертифіката якості зазначено термін придатності 12/2017;

- в експортній декларації країни відправлення № 16DE533033810622E4 від 23.02.2016 не зазначено умови поставки товару;

- до митного оформлення декларантом позивача надано експертний висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 01.03.2016 №ГО-1011, в якому зазначено, що ринкова вартість оцінюваного товару (заморожене свиняче бокове сало) по контракту від 15.12.2015 №15/12/15 на умовах поставки FCA Garrel становить – 0,38 EUR/кг., що відповідає вартості товару відповідно до прайс-листа країни експортера та не враховує витрати на доставку товару на митну територію України;

- в гр. 44 МД декларантом під кодом 7016 заявлено «декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро» тим самим підприємство намагається отримати «пільгу по сплаті мита» за кодом «410» - Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, але сума комерційного інвойсу №16003531 від 23.02.2016 складає 7613,30 EUR;

- таким чином, відповідач вважає, що твердження позивача про надання ним в повному обсязі інформації та документів на підтвердження транспортної складової митної вартості товару не відповідають обставинам справи.

24.07.2018 року засобами телекомунікаційного зв’язку на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв’язку з неможливість забезпечення явки представника відповідача.

24.07.2018 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечення явки представника позивача у судове засідання.

25.07.2018 року у зв’язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. на лікарняному адміністративну справу №4680/16 знято з розгляду та призначено 02.08.2018 року о 15:0 год.

25.07.2018 року у зв’язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів у справі судом було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 10.08.2018 року о 15:30 год.

10.08.2018 року від представника відповідача у підготовчому судовому засіданні надійшли пояснення у справі та додаткові докази. Представники сторін зазначили, що надали всі наявні в них докази до матеріалів справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 10.09.2018 року о 16:00 год.

10.09.2018 року у судовому засіданні представники сторін підтримали раніше обрані правові позиції.

Суд звертає увагу, що під час нового розгляду справи позивач правом на надання додаткових пояснень чи обґрунтувань позовних вимог не скористався, представником позивача було підтримано правову позицію, викладену в первісно поданому адміністративному позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

15.12.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» та фірмою Boseler Goldschmaus GmbH & Co.KG (Німеччина) було укладено контракт на постачання товару №15/12/15, відповідно до умов якого фірма Boseler Goldschmaus GmbH & Co KG (продавець) зобов’язується передати у власність позивача (покупця) товар, найменування, ціна та кількість якого зазначаються у додатках до цього контракту (специфікаціях), які підписуються сторонами на кожну окрему поставку і з моменту їх підписання обома сторонами є невід’ємною частиною контракту.

На підставі специфікації №1 від 12.02.2016 року фірма Boseler Goldschmaus GmbH & Co.KG зобов’язалась здійснити поставку позивачу товару - «Заморожене свиняче бокове сало», вагою 40 000 кг, вартістю 0,38 Євро за 1 кг., загальною вартістю партії товару – 15 200,00 євро, на умовах поставки FСА (Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейний) згідно правил тлумачення міжнародних термінів «Інкотермс 2010».

Відповідно до положень контракту №15/12/15 від 15.12.2015 року та специфікації №1 від 12.02.2016 року фірма Boseler Goldschmaus GmbH & Co KG здійснила поставку позивачу вказаної партії товару 23.02.2016 року.

Вищезазначена партія товару надійшла на митне оформлення до Дніпропетровської митниці ДФС України 23.02.2016 року, що підтверджується відміткою на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR №23022016 від 23.02.2016 року.

Згідно з договором доручення №5 від 01.12.2014 року, укладеним між ФОП ОСОБА_5 (повірений) та позивачем (довіритель), ФОП ОСОБА_5 здійснює декларування митним органам України товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються позивачем через митний кордон України, а також вчиняє інші дії, пов’язані з митним оформленням цих товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів.

Для здійснення митного оформлення вищезазначених партій товару ФОП ОСОБА_5, виступаючи декларантом товару «субпродукти їстівні свійської свинини: заморожене свиняче бокове сало. Виробник: Boseler Goldschmaus GmbH & Co KG Нідерланди. Відправник: Boseler Goldschmaus GmbH & Co KG. Дата виробництва 12/2015 p. Продукція виготовлена в Німеччині для експорту в Україну», подала декларацію митної вартості №110100000/2016/204521, згідно з якою контрактна вартість зазначеної партії товару становить – 7 613,30 євро, а загальна митна вартість заявленого товару з урахуванням транспортних витрат та витрат на страхування склала – 260 897,05 грн.

Дану вартість декларантом було визначено за методом 1, тобто за ціною контракту щодо товару, який імпортується (вартість операції), а саме: 0,38 EUR/кг.

За поданою до митного оформлення митною декларацією №110100000/2016/204521 від 29.02.2016 року (відмовлена) посадовою особою митниці, що здійснює митний контроль та митне оформлення, сформовано наступні форми ризиків, а саме: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару посадовою особою митниці зобов’язано декларанта протягом 10 календарних днів додатково надати (за наявності) наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларанта також було повідомлено про можливість подати будь-які інші наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Листом від 03.03.2016 року № 03/03, надісланим у складі електронного повідомлення декларантом проінформовано митницю про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу та зазначено, що декларантом у митній декларації помилково зазначені наступні відомості: під кодом 9000 із літерою «m» помилково зазначено документ - «лист щодо власної переробки від 14.04.2014 року № 17/04» замість «лист стосовно виробництва для власних потреб від 29.02.2016 року»; в гр. 31 декларації помилково зазначено країну виробництва Нідерланди замість Німеччина; дату виробництва помилково зазначено 12/2015 замість 12/2017; в гр. 44 декларації помилково заявлено документ під кодом 7016 «декларація-інвойс, складена експортером».

Відповідач не визнав заявлену митну вартість партії товару та прийняв Картку відмови в прийнятті митної декларації №110100000/2016/00050 від 23.02.2016 року та Рішення про визначення митної вартості товару №110100000/2016/200011/1 від 03.03.2016 року, на підставі яких визначив вартість у загальному розмірі 10 989,20 євро за партію товару.

Після ухвалення відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів та оформлення картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, позивач на підставі частини третьої статті 52 та частини сьмої статті 55 Митного кодексу України задекларував митну вартість партії товару за другорядним методом, визначеним відповідачем, і спірний товар був випущений у вільний обіг за митною декларацією від 03.03.2016 року №110100000/2016/204949.

Не погодившись із прийнятими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, 25.07.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 03.03.2016 року №110100000/2016/200011/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації від 23.03.2016 року №110100000/2016/00050.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:

- висновки митного органу стосовно недоліків розрахункових та транспортних документах, при врахування їх в сукупності є необґрунтованими, оскільки зазначені недоліки не є такими, що мають розбіжності між собою або містять неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, згідно положень ч.6 ст.54 МК України;

- оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні;

- спірне рішення також не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність такого рішення вимогам ч.2 ст.55 МК України, отже на його протиправність;

- крім того, в порушення приписів чинного законодавства оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості документи не містили жодних розбіжностей та в повній мірі підтверджували заявлену вартість товару, адже різниця сум, які містяться у проформі-інвойс з рахунком (інвойсом) цілком пояснюється тим, що вартість сум зменшилася через зменшення ваг фактично відвантаженого товару;

- ненадання декларантом під час митного оформлення всіх запитуваних митним органом документів (при об’єктивній відсутності можливості їх надати), за відсутності обґрунтування можливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості;

- декларант правомірно визначив митну вартість товару, поставленого позивачеві, згідно з 1 методом, а законні та обґрунтовані підстави для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року у справі №804/4680/16 відмовлено у задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» залишено без задоволення, а вищезазначену постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду – без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вищенаведеною постановою від 11.04.2018 року:

- касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» задовольнив частково;

- постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 скасував та передав справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина 3 статті 318 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За приписами частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати ( за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини шостої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу наведених норм вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав, а саме: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які зазначаються у документах, які на підставі положень частини другої статті 53 Митного кодексу України підтверджують цю митну вартість. Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).

За положеннями частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідності до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, з аналізу наведених положень можна дійти висновку, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною п’ятою статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України)

За приписами частини сьмої статті 57 Митного кодексу України методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 статті 57 Митного кодексу України).

Порядок застосування резервного методу визначений у статтею 64 Митного кодексу України.

Так, згідно з частиною першою-другою зазначеної статті у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митний кодекс України, зокрема, частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 (глава 9) Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої зазначеної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Крім цього, частиною п’ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Згідно з частиною шостою статті 58 Митного кодексу України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов’язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 8 статті 58 Митного кодексу України).

Положеннями частини дев’ятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З аналізу наведеної норми суд приходить до висновку, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.

Відповідно до частини першої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Таким чином, у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод – за ціною договору.

При цьому, обов'язок доведення митної ціни товару покладається саме на позивача, а митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.06.2018 року по справі 804/475/16 (провадження №К/9901/32960/18).

За положеннями частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п’ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час судового розгляду судом з’ясовано, що відповідно до пункту 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 15.12.2015 №15/12/15 та Специфікації від 02.02.2016 №1 до нього умовами оплати є 100% передплата, шляхом переводу грошових коштів Отримувачем товару на рахунок Продавця.

До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 22.02.2016 на суму 15200,00 ЕUR. Згідно з комерційними інвойсами №16003531 від 23.02.2016 та №16003442 від 22.02.2016 вартість товару (сала) складає 15249,78 ЕUR, тобто суд зазначає, що сума перерахованих коштів не відповідає даному документу.

Жодних документальних підтверджень або додаткових пояснень щодо виявлених митним органом розбіжностей, окрім зазначеного в адміністративному позові доводу про зменшення вартості сум через зменшення ваги фактично відвантаженого товару, до суду під час нового розгляду справи надано не було.

Крім цього, декларантом у гр.44 ЕМД від 29.02.2016 №110100000/2016/204521 (відмовлена) заявлено документ: лист щодо власної переробки від 14.04.2014 №17/04. Зазначений документ заявлено під кодом 9000 із літерою «m».

Коди документів, зазначені у гр. 44 МД затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій».

Відповідно до постанови КМУ від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» буквою «m» позначаються документи, що подавались за попередніми митними оформленнями та наявні в електронній базі митниці.

Як зазначено відповідачем під час судового розгляду справи, в електронній базі митниці наявна скан-копія документу від 14.04.2014 № 17/04, проте даний лист стосується зовсім іншого зовнішньоекономічного контракту, а саме: контракту від 02.09.2013 №02/09/13, рахунку-фактури від 07.04.2014 №5414001301, т/з №АХ6515ЕА/АХ2445ХР, вантажовідправника Vion Saales West BV Нідерланди, тоді як до митного оформлення заявлені та надані зовсім інші комерційні документи з вантажовідправником Boseler Goldschmaus GmbH & Co.KG Німеччина;

В гр. 31 ЕМД від 29.02.2016 №110100000/2016/204545 декларантом Позивача зазначено «Виробник: Boseler Goldschmaus GmbH & Co.KG, Нідерланди», тоді як згідно інших товаросупровідних документів, виробником товару зазначено компанію Boseler Goldschmaus GmbH & Co.KG Німеччина, а також зазначено «термін придатності 12 місяців» (дата виробництва 12/2015), тоді як згідно сертифіката якості зазначено термін придатності 12/2017.

При цьому, в експортній декларації країни відправлення №16DE533033810622E4 від 23.02.2016 не зазначено умови поставки товару.

Крім цього, до митного оформлення декларантом Позивача надано експертний висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 01.03.2016 №ГО-1011, в якому зазначено, що ринкова вартість оцінюваного товару (заморожене свиняче бокове сало) по контракту від 15.12.2015 №15/12/15 на умовах поставки FCA Garrel становить – 0,38 EUR/кг.

Проте, суд звертає увагу, що ринкова вартість оцінюваного товару зазначена у вказаному експертному висновку відповідає вартості товару відповідно до прайс-листа країни експортера та не враховує витрати на доставку товару на митну територію України.

Разом з тим, експертом при здійсненні цінового дослідження за основу було взято порівняльний метод. Сутність даного методу полягає у використанні даних про вартість аналогічної продукції на ринку купівлі-продажу. При цьому, експертом не зазначено жодного зразка для здійснення порівняння, дослідження обмежилось лише перерахуванням використаних джерел дослідження, тобто досліджувані експертом зразки неможливо порівняти з оцінюваним товаром на предмет відповідності вищеперерахованим критеріям, що унеможливлює підтвердження заявленої вартості товару вартості товару на ринку України.

В гр. 44 ЕМД декларантом під кодом 7016 заявлено «декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро», але сума комерційного інвойсу №16003531 від 23.02.2016 складає 7613,30 EUR.

Отже, наведене свідчить про те, що позивач намагається отримати «пільгу по сплаті мита» за кодом «410» – Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, що визначено Класифікатором звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом також встановлено, що згідно з пунктом 2.2 зовнішньоекономічної угоди вартість товару визначається на комерційних на умовах FСА та включає в себе вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість упаковки, маркування, за виключенням податків на території України.

У відповідності до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2010, умови поставки FСА означають, що покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов’язані з доставкою товару до місця призначення.

Тобто, за вказаними умовами поставки до ціни контракту не включені витрати на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до частини десятої 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включались до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті:

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження транспортних витрат позивачем при здійсненні митного оформлення надано договір на перевезення вантажу від 27.11.2013 № 27/11/13 між ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит плюс» та ПП «Транс Логістик», а також договір на перевезення вантажу від 25.05.2014 № 23-05-04, укладеного ТОВ «Транс-Логістик» як замовником з ТОВ «Транс-Ресурс» як виконавцем, а також довідка про транспортні витрати.

Відповідно до пункту 1.2 Договору від 27.11.2013 конкретний перелік послуг визначається у Заявці.

Проте, всупереч вказаного положення договору Заявка не містить інформації про перелік послуг та їх вартість, а визначає загальну вартість перевезення від місця завантаження до міста Дніпропетровська.

При цьому, частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, в тому числі витрати на транспортування після ввезення.

З аналізу наведених норм вбачається, що у даних спірних правовідносинах до визначеної митної вартості до ціни товару додаються тільки витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

У заявленому до розгляду спорі жодний документ, передбачений договором надання транспортно-експедиційних послуг, не містить розподілу транспортних витрат до кордону України та після. Таку інформацію містить лише довідка експедитора, яка не є документом, що підтверджує здійснення господарської операції та не може бути прийнята судом як належний доказ.

При цьому, суд звертає увагу, що пунктом 2.1.8 договору від 27.11.2013 №27/11/13 передбачено, що протягом 15 робочих днів після надання послуг виконавець зобов’язаний надати клієнту рахунок на оплату, акт прийому-передачі послуг, міжнародну автомобільну накладну, А також при наявності документи (рахунки, накладні), видані суб’єктами, які залучались виконавцем до виконання цього договору та підтверджують видатки виконавця на оплату їх послуг у вигляді довідки про транспортні послуги по доставці вантажу по території України та інші документи.

Листом від 13.04.2016 № 35 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з проханням розглянути питання щодо відкликання спірного Рішення про коригування митної вартості та надав наступні документи: рахунок ПП «Транс Логістик» від 31.03.2016 № 524, акт ПП «Транс Логістик» № 1425, заяву на купівлю іноземною валюти від 15.02.2016 № 110 та платіжне доручення від 15.02.2016 № 109.

Однак, надані на підтвердження транспортної складової документи також не містять інформації щодо поділу транспортних витрат та видів послуг, зокрема, рахунок ПП «Транс Логістик» від 31.03.2016 № 524, акт ПП «Транс Логістик» № 1425 містять інформацію щодо вартості виконаних робіт за період з 22.02.2016 по 11.03.2016 на загальну суму 243 000,00 грн.

Крім того, відповідно до п.2.1 зовнішньоекономічного контракту від 15.12.2015 №15/12/15, орієнтовна сума контракту складає 450 000 євро. Згідно п.3.1 зазначеного зовнішньоекономічного контракту, оплата за товар здійснюється у валюті євро шляхом банківського переказу грошових коштів у вигляді 100% передплати.

Надане до митного органу платіжне доручення в іноземній валюті від 15.02.2016 №109 на загальну суму 15 200 EUR не відповідає вартості імпортовано товару відповідно комерційних рахунків від 23.02.2016 №16003531 та від 22.02.2016 №16003442 на загальну суму 15 249,78 EUR (тобто різниться розмір) та свідчить про порушення п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 15.12.2015 №15/12/15 щодо 100% передплати за товар.

Таким чином, суд зазначає, що встановлені під час митного оформлення розбіжності не були спростовані Позивачем ні під час проведення консультацій, ні протягом строку дії гарантійних зобов’язань.

Щодо правомірності дій митного органу при обранні методу визначення митної вартості товару, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої та третьої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

За приписами частини п’ятої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Як пояснено відповідачем під час судового розгляду справи, відсутність відомостей в інформаційних ресурсах ДФС, використання яких органом доходів та зборів передбачено статтею 33 Митного кодексу України, про продаж ідентичних товарів – прийняту органом доходів та зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Митного кодексу України, у подальшому унеможливило застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

В базі даних ЄАІС була наявна інформація щодо митного оформлення подібного товару, з урахуванням країни походження, виробника, торгівельної марки, обсягу ввезення, за митною декларацією від 14.12.2015 №205070000/2015/028030 (товар №2) з рівнем митної вартості товару – 0,5955 доларів США за кг (еквівалент 0,5485 EUR за кг за курсом НБУ станом на 03.03.2016) – основний метод визначення митної вартості.

У зв’язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням наявної в базі даних ЄАІС інформації, митна вартість скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості – 2-b – метод за ціною договору щодо подібних товарів, згідно з положеннями статей 60-61 Митного кодексу України.

Таким чином, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено за ціною договору (вартості операції) (МД від 14.12.2015 №205070000/2015/028030) на рівні 0,54 EUR/кг.

Таким чином, твердження Позивача про надання ним в повному обсязі інформації та документів на підтвердження транспортної складової митної вартості товару спростовуються вищенаведеними обставинами справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.03.2016 року №110100000/2016/200011/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2016 року №110100000/2016/00050.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов’язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З системного аналізу чинного законодавства України та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 03.03.2016 року №110100000/2016/200011/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2016 року №110100000/2016/00050 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Отже, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, під час судового розгляду повністю доведено правомірність оскаржуваних рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит Плюс» (місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 76; код ЄДРПОУ 37373551) до Дніпропетровської митниці ДФС (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22; код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення – відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення згідно з вимогами частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у відрядженні у період з 18 вересня 2018 року по 20 вересня 2018 року включно складений 21 вересня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1