Рішення № 80601821, 20.03.2019, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1349/16-ц

2/530/7/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

20.03.2019 року місто Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Дем’янченка С.М., секретарі Тараненко Т.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, за довіреністю ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, за довіреністю ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника третьої особи Лютенсько Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ОСОБА_6 розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Зіньків Полтавської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Лютенсько Будищанська сільська рада Зіньківського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що 09 січня 2016 року у віці 79 років померла ОСОБА_7, тітка позивача, яка на момент смерті проживала одна в ІНФОРМАЦІЯ_1. На випадок своєї смерті ОСОБА_7 склала заповіт на ім’я позивача від 05 квітня 2012 року, який був посвідчений секретарем Лютенсько-Будищанської сільської ради ОСОБА_8 Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина за заповітом. ОСОБА_1 в установлений законом термін звернувся до Зіньківської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, крім цього він являється спадкоємцем за законом п’ятої черги згідно ст. 265 Цивільного Кодексу України. За життя ОСОБА_7, в зв’язку з її незадовільним станом здоров’я, близько 10 останніх років позивач постійно доглядав за нею, допомагав по господарських справах, возив її до медичних закладів на лікування, а також привозив медичних працівників до неї додому, купував ліки. Після смерті ОСОБА_7 проводив поховання та поминальні обіди за власні кошти. В травні 2016 року він звернувся до Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за отриманням відповідних довідок, необхідних для оформлення спадщини у заповіті від 05.04.2012 року було зроблено запис про те, що 18.11.2015 року складений новий заповіт у виконкомі Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим №98 від 18.11.2015 року. При житті ОСОБА_7, ОСОБА_1 підтримував з нею родинні відносини, знав справжні наміри тітки, про те, щоб йому в порядку спадкування перейшло у власність належне їй майно вона чітко йому говорила. Також ОСОБА_7 тяжко хворіла, та останнім часом не усвідомлювала своїх дій, часто не могла оцінювати того, що відбувається, та свої дії, забувала різні факти. Позивач вважає заповіт від 18.11.2015 р. за реєстровим №98 від 18.11.2015 року недійсним хоча ОСОБА_7 і була дієздатною в момент складання заповіту та його підпису, проте в той момент через хворобу не могла усвідомлювати своїх дій, а також не могла керувати ними. В зв’язку з вище викладеним позивач змушений був звернутися з позовом до суду в якому просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_3, який посвідчено 18.11.2015 року секретарем Лютенсько- Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим № 98.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_2 позов підтримали, просили його задовольнити, відповідач ОСОБА_3 та її представники за довіреністю ОСОБА_4 та ОСОБА_9 заперечували стосовно задоволення позову, третя особа представник Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за довіреністю ОСОБА_6 послався на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 лікаря, районного психіатра КНП « Зіньківської ЦРЛ Полтавської області», дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Лютенсько Будищанська сільська рада Зіньківського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне положення міститься й у ч. 1 ст. 4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яківона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 померла 09.01.2016 року в селі Лютенські Будища Зіньківського району Полтавськоїобласті (а.с.7). ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Лютенські Будища Зіньківського району Полтавської області (а.с.3-4). Відповідно до заповіту від 18.11.2015 року посвідченого секретарем Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ОСОБА_8, ОСОБА_7 на випадок смерті зробила слідуюче розпорядження: яким все її майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.6). Згідно заповіту від 05.04.2012 року посвідченого секретарем Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ОСОБА_8, ОСОБА_7 на випадок смерті зробила слідуюче розпорядження: яким належну їй земельну частку пай за загальною площею 2.99 га., що знаходиться на території Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області заповіла ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10). З довідки виданої Лютенсько - Будищанською сільською радою Зіньківського району Полтавської області від 15.06.2016 року № 473 вбачається, що ОСОБА_7 на день смерті 09.01.2016 року проживала одна та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8). Згідно довідки виданої Лютенсько - Будищанською сільською радою Зіньківського району Полтавської області від 15.06.2016 року № 474 ОСОБА_7 померла 09.01.2016 року і ОСОБА_1 її племінник проводив поховання за власний рахунок (а.с.9). З виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_7 вбачається, що вона мала суттєві захворювання ІХС Кардіосклероз, атеросклеротичний СН ІІ А-б Гіпертонічна хвороба ІІ ст., Церебральний атеросклероз ДЕ ІІ ст. Деформуючий спондилоартроз з ПФС ІІ-ІІ ст.( а.с.11). З повідомлення Зіньківської державної нотаріальної контори Полтавської області від 10.11.2016 року за № 1271/01-16, вбачається, що після померлої 09.01.2016 року ОСОБА_7 заведена спадкова справа № 40/2016 на підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини, претензії від кредиторів не надходили (а.с.27). ОСОБА_7 не перебувала на диспансерному обліку у лікарів психіатра, нарколога та невролога не перебуває ( а.с.73).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

З заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті 09.01.2016 ОСОБА_7 до нотаріуса звернулись ОСОБА_1 - її племінник та ОСОБА_3 (а.с.27). Звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_3, який посвідчено 18.11.2015 року секретарем Лютенсько - Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим № 98, оскільки ОСОБА_7 страждала психічним розладом.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ( ст. 1216 ЦК України). Так, відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 1251 ЦК України (в редакцій на час посвідчення оспорюваного заповіту), встановлює, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Відповідно до пп. 5 п. б ч. 1 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану. Згідно ч. 1 ст. 51 Закону, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. За приписами ч. 1 ст. 52 Закону, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. У населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені особи відповідного органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії, в тому числі і посвідчення заповітів (п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з п.п.1, 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, (чинної на час посвідчення заповіту) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських народних депутатів у відповідності за ст. 37 Закону України "Про нотаріат" мають право посвідчувати заповіти. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських ОСОБА_9 народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ОСОБА_9 народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Оскаржуваний заповіт посвідчено секретарем Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ОСОБА_8

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6 неподалік ОСОБА_7 та є головою ради ветеранів. Неодноразово чула від людей в селі, що ОСОБА_7 є неадекватною людиною, зайшовши до неї одного разу, остання її не впізнала та була чимось налякана. В дім пристарілих не хотіла, після цього вона звернулася до сільського голови. В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 15 років проживав поблизу ОСОБА_7, спілкувався з нею майже кожен день, останнім часом остання себе погано почувала. ОСОБА_3 жодного разу не бачив. На час смерті ОСОБА_7 неадекватно реагувала та не впізнавала людей. Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працює секретарем Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. 17.11.2015 року звернулася ОСОБА_3, щоб ОСОБА_7 склала заповіт. Після чого з ОСОБА_3 поїхали до господарства ОСОБА_7 зайшли до хати, ОСОБА_7 сказала що заповідає ОСОБА_3 все майно, наступного дня особисто приїхала в сільську раду, принесла квитанцію і засвідчила заповіт. Свідок ОСОБА_13 лікар, районний психіатр КНП « Зіньківської ЦРЛ Полтавської області», суду пояснила, що з померлою спілкувалась з 2008 по 2015 рік. Вперше ОСОБА_7 звернулася за допомогою до ОСОБА_14 лікаря Лютенсько - Будищанської сільської лікарні в зв’язку з станом здоров’я, на що ОСОБА_14 рекомендувала звернутися до лікаря-психіатра Зіньківської ЦРЛ. В 2008 році виявила порушення пам’яті та уваги, але сама себе обслуговувала. Вперше виявлені психічні розлади на судинному фоні. За період 2013-2014 років ОСОБА_7 не зверталась за допомогою, на диспансерному обліку не перебувала, у останньої були розлади особистості й поведінки внаслідок ураження ЦНС, інцепатологія 2 ст., соматична патологія з вираженим психічним синдромом. Медична карта заведена на ОСОБА_7 29.07.2008 року, записи в неї вносила вона, вдень огляду, або на наступний день. Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона працює соціальним працівником Зіньківського територіального центру. З 2010 року по 2015 рік ходила доглядати ОСОБА_7. ОСОБА_1 доглядав постійно, часто передавав продукти, за ОСОБА_3 нічого не знає, останнім часом ОСОБА_7 не виходила з будинку, не впізнавала людей, забувалась. Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона працює листоношею відділення поштового зв’язку села Лютенські Будища Зіньківського району Полтавської області та особисто знала ОСОБА_7, яка отримувала у неї пенсію, на здоров’я не скаржилась, поведінка була адекватна , пенсію не перераховувала.

З акту судово-психіатричного експерта Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева від 04.09.2017 року № 401 вбачається, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 на момент складання заповіту 18.11.2015 року страждала психічним захворюванням у вигляді судинної деменції. Вказаний психічний розлад позбавляв ОСОБА_7 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 18.11. 2015 року (а.с.189-202). З висновку експертів судово-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.12.2018 року № 4223/18-34/29311-29328/18-34 вбачається, що записи та підписи, які датовані 02.01.2009, 02.03.2009, 31.05.2010, 30.11.2012, 06.05.2015 року , що містяться на зворотній стороні 3 аркуша та лицьовій і зворотній стороні 4-7 аркушів медичної картки амбулаторно хворого ОСОБА_7 з психіатричного кабінету Зіньківської ЦРЛ виконані кульковими ручками, спорядженими пастами синьо-фіолетового кольору, записи, які датовані 29.07.2008 року, що містяться на лицьовій та зворотній стороні 2 аркуша та лицьовій стороні 3 аркуша медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_7 з психіатричного кабінету Зіньківської ЦРЛ виконані пишучим приладом, спорядженим чорнилом чорного кольору. На досліджуваних аркушах 3-7 медичної картки ОСОБА_7 ознаки штучного зістарювання не виявлено. Записи на аркушах, які датовані 02.01.2009, 02.03.2009, 31.05.2010, 30.11.2012, 06.05.2015 року, що містяться на зворотній стороні 3 аркуша та лицьовій і зворотній стороні 4-7 аркушів медичної картки амбулаторно хворого ОСОБА_7 з психіатричного кабінету Зіньківської ЦРЛ ймовірно виконані у період часу пізніше вересня 2015 року. ОСОБА_6 точно встановити період виконання досліджуваних записів у документів не представляється можливим. Записи на аркушах, які датовані 02.01.2009, 02.03.2009, 31.05.2010, 30.11.2012, 06.05.2015 року, що містяться на зворотній стороні 3 аркуша та лицьовій і зворотній стороні 4-7 аркушів медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_7 з психіатричного кабінету Зіньківської ЦРЛ не відповідають датам зазначеним у документі, а саме 02.01.2009, 02.03.2009, 31.05.2010, 30.11.2012, 06.05.2015 року. Виконання досліджених записів, які датовані 02.01.2009, 02.03.2009, 31.05.2010, 30.11.2012, 06.05.2015 року на зворотній стороні 3 аркуша та лицьовій і зворотній стороні 4-7 аркушів медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_7 з психіатричного кабінету Зіньківської ЦРЛ Полтавської області в один період часу не виключається. Встановити часу виконання підписів на аркушах, які датовані 02.01.2009, 31.05.2010, 30.11.2012, 06.05.2015 року на зворотній стороні 3 аркуша та лицьовій і зворотній стороні 4 аркуша та зворотній стороні 5,6,7 аркушів медичної картки амбулаторно хворого ОСОБА_7 з психіатричного кабінету Зіньківської ЦРЛ Полтавської області та порівняти час їх виконання з часом виконання інших записів та підпису не видається можливим. Встановити часу виконання записів та підпису на аркушах , які датовані 29.07.2008 року на лицевій зворотній стороні 2 аркуша та лицьовій стороні 3 аркуша медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_7 з психіатричного кабінету Зіньківської ЦРЛ Полтавської області та порівняти час їх виконання з часом виконання інших записів та підпису не видається можливим ( а.с.36-50).

Відповідно до ч.1,5 ст. 81 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ч.1 ст. 225 ЦК України - правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

З огляду на пояснення учасників справи, письмові докази та пояснення свідків, з урахуванням акту судово-психіатричного експерта Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева від 04.09.2017 року № 401, який проведений у відповідності до Закону, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 на час складання заповіту 18.11.2015 року виявляла ознаки психічного захворювання. Суду надані належні та допустимі докази того, що заповідач ОСОБА_7 на момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Таким чином, судом встановлено, відповідно до ст. 225 ЦК України підстави для визнання заповіту недійсним. Висновок суду узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у п.16 роз'яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст.105 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст.89 ЦПК України. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст.225, ч.2 ст.1257 ЦК України, суд відповідно до ст.105 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї із сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складення заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу. Виходячи з вище викладеного та беручи до уваги те, що у своєму акті № 401 від 04.09.2017 року експерти дали повний аналіз стану здоров'я ОСОБА_7 та її поведінки. Експертний висновок містить аналіз її дій та пояснень, що документально підтверджені. Крім того, висновок містить і аналіз показів свідків щодо стану її здоров'я та поведінки. Експертам були надані матеріали цивільної справи та медична документація. Дослідження проводилося експертами, які мають фахову підготовку в даній області знань та дійшли висновку про те, що на момент укладення спірного заповіту ОСОБА_7 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Що стосується висновку експертів судово-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.12.2018 року № 4223/18-34/29311-29328/18-34 то суд їх оцінює критично, оскільки встановити часу виконання підписів на аркушах, які датовані 02.01.2009, 31.05.2010, 30.11.2012 ,06.05.2015 року на зворотній стороні 3 аркуша та лицьовій і зворотній стороні 4 аркуша та зворотній стороні 5,6,7 аркушів та які датовані 29.07.2008 року на лицевій зворотній стороні 2 аркуша та лицьовій стороні 3 аркуша медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_7 з психіатричного кабінету Зіньківської ЦРЛ Полтавської області, порівняти час їх виконання з часом виконання інших записів та підпису не видалося можливим, разом з цим допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 лікар, районний психіатр КНП « Зіньківської ЦРЛ Полтавської області», суду пояснила, що медична карта заведена на ОСОБА_7 29.07.2008 року, записи в неї вносила вона, вдень огляду, або на наступний день. Враховуючи вище викладене суд вважає, що висновок експертівКиївського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.12.2018 року № 4223/18-34/29311-29328/18-34, ніяким чином не може поставити під сумнів, акт судово-психіатричної експертизи Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева від 04.09.2017 року № 401, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Лютенсько-Будищанська сільська рада Зіньківського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст. 225,1217,1233,1257 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13, 81,105, 210, 258-259, 263-268 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Лютенсько - Будищанська сільська рада Зіньківського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_3, який посвідчено 18.11.2015 року секретарем Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим № 98.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8, жительки села Лютенські Будища, вулиця Калинова ,8, Полтавської області на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_9 сплачений судовий збір у розмірі 551( п’ятсот п’ятдесят одну) грн. 20 коп. та 1505 ( одну тисячу п’ятсот п’ять) грн. 80 коп. судового збору за проведення експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 21.03.2019 р.

Суддя -