Рішення № 80601787, 25.02.2019, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Справа №370/2184/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р. Макарівський районний суд Київської області

у складі: судді Мазка Н.Б.

із секретарем Ребенок Н.О., Захарченко Т.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт Макарів Макарівського району Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) роботодавця, виплату допомоги по тимчасовій втраті працездатності, поновлення на роботі та виплату заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) роботодавця, виплату допомоги по тимчасовій втраті працездатності, поновлення на роботі та виплату заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що 01.02.2018 року в результате нещасного випадку, що стався за адресою: місто Київ, вул.Боричів Тік, 30, - при виконання службових обов’язків він був підданий насильницькому нападу зі сторони свого колеги ОСОБА_2, в результаті чого отримав тілесні ушкодження легкого ступеню. За фактом спричинення тілесних ушкоджень Подільським управлінням ГУ НП в місті Києві порушено кримінальну справу за №120181100070000402 від 02.02.2018 року.

У зв’язку з отриманими травмами в результаті нещасного випадку, що призвело до тимчасової втрати працездатності, в період з 02.02.2018 року по 19.02.2018 року, а також в період з 20.02.2018 року по 21.03.2018 року перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується:

- листком непрацездатності серії АДІ №125492, виданим в лікувально-діагностичному центрі «Добробут», період лікування з 02.02.2018 року по 19.02.2018 року;

- листком непрацездатності серії АДІ №896255, виданим «Макарівським центром первинної медико-санітарної допомоги», період лікування з 20.02.2018 року по 09.03.2018 року;

- листком непрацездатності серії АДІ №896962, виданим Комунальним закладом «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги», період лікування з 12.03.2018 року по 21.03.2018 року.

Про кожен факт лікування своєчасно повідомляв керівництву.

Але 26.02.2018 року він, позивач був звільнений на підставі наказу від 26.02.2018 року №821-к за підписом Начальника управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області ОСОБА_3

06.03.2018 року за адресою: АДРЕСА_1, він, позивач отримав лист №07/478 від 26.02.2018 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області про необхідність отримання трудової книжки. Згідно вказаному листу його повідомии про розірвання з 26.02.2018 року трудового договору відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, та запропоновано з’явитися до відділу по роботі з персоналом або надати згоду на відправлення трудової книжки поштою.

По закінченню лікування згідно останньому листку непрацездатності серії АДІ №896962, виданого Комунальним закладом «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги», 22.03.2018 року з’явився за основним місцем роботи до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області, місцезнаходження якого: місто Київ, вул. Сім’ї Стешенків б.2, з метою передачі оригіналу лікарняного листка для нарахування допомоги за відповідний період, а саме: з 12.03.2018 року по 21.03.2018 року. проте йому було запропоновано отримати трудову книжку у відділі по роботі з персоналом та ознайомиться з наказом про звільнення.

26.03.2018 року подав до Державної служби України з питань праці скаргу на дії (бездіяльність) посадових осіб Управління виконавчої дирекції ФССУ в Київській області з вимогою здійснити інспекційне відвідування для перевірки додержання законодавства про працю відносного його звільнення.

30.05.2018 року отримав письмову відповідь від ГУ Держпраці у Київській області від 11.05.2018 року про результат розгляду скарги, якою фактично зазначено, що підняте питання має ознаки трудового спору, який підлягає безпосередньому розглядові у суді.

Позивач вважає, що йому підлягає виплаті середній заробіток з 23.03.2018 року, коли він отримав трудову книжку та копію наказу про звільнення, по 22.07.2018 року в сумі: середній заробіток 16 297.35 гривен х 4 місяці = 65 189.40 гривен.

Він передав до Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області, як за основним місцем роботи, для призначення допомоги по тимчасовій втраті працездатності лікарняний лист серії АДІ №125492, період лікування з 02.02.2018 року по 19.02.2018 року. Загальний строк непрацездатності становить 18 календарних днів. А 16.03.2018 року зателефонував до Правобережного відділення управління виконавчої дирекції ВССУ у місті Києві щодо отримання заяв-розрахунків на отримання матеріального забезпечення, де був би вказаний факт надання та дані про лікарняний лист, на що отримав відповідь про те, що станом на 16.03.2018 року від Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області 03.03.2018 року отримана одна заява-розрахунок, де вказаний лікарняний лист серії АДІ №125492 за період з 02.02.2018 року по 10.02.2018 року, причина непрацездатності «5 –невиробнича травма», на загальну суму 4251.52 гривен за 8 днів: 4 дні на суму 2125.76 гривен за рахунок роботодавця та 4 дні на суму 2125.76 гривен за рахунок Фонду, що не відповідає фактичним даним.

Розмір допомоги по тимчасовій втраті працездатності на підставі лікарняного листа серії АДІ №125492 (за період з 02.02.2018 року по 10.02.2018 року) становить: 531.44 гривень (середній заробіток) х 18 календарних днів =9565.92 гривен – 18%ПДФО, 1,5% військовий збір = 7700.00 гривен.

Станом на 26.03.2018 року була виплачена лише частина допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 02.02.2018 року по 10.02.2018 року по лікарняному листу серії АДІ №125492 – 3422.46 гривен: 01.03.2018 року отримав за 4 дні тимчасової непрацездатності 1711.23 гривен за рахунок коштів роботодавця, 16.03.208 року – за 4 дні за рахунок коштів Фонду 1711.23 гривен. Відповідно заборгованість становить 4277.54 гривен.

Допомога по тимчасовій втраті працездатності за період з 20.02.2018 року по 09.03.2018 року, яка підтверджується лікарняним листом серії АДІ №896255, в розмірі 7700.00 гривен (розрахунок аналогічний першому), а також за період з 12.03.2018 року по 21.03.2018 року, яка підтверджується лікарняним листом серії АДІ №896962, в розмірі 4271.74 гривен – взагалі не виплачена.

У зв’язку з порушенням посадовими особами Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області його права на отримання соціальної допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, звернувся 03.04.2018 року до Виконавчої дирекції ФССУ з скаргою на дії (бездіяльність) посадових осіб Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області.

08.05.2018 року Виконавча дирекція ФССУ йому повідомила про те, що комісія із соціального страхування при прийнятті своїх рішень при призначені йому допомоги по тимчасовій непрацездатності та відмові у надані такої допомоги керувалась результатами перевірок обґрунтованості видачі листків непрацездатності.

З метою з’ясування дійсних обставин, які в тому числі були описані у відповіді Виконавчої дирекції ФССУ, 05.06.2018 року до Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області був направлений адвокатський запит з проханням надати інформацію та її документальне підтвердження, зокрема щодо результатів перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності серії АДІ №125492 (02.02.2018 року – 19.02.2018 року), АДІ №896255 (20.02.2018 року – 09.03.2018 року), АДІ №896962 (12.03.2018 року – 21.03.2018 року), а саме: протоколи засідань, акт перевірки, накази про проведення перевірок, листи-звернення про проведення перевірки тощо.

03.07.2018 року від Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області надійшов лист-відповідь від 26.06.2018 року №06/1340, з змісту якого вбачається, що до кожного з лікарняних листків зауваження виключно щодо роботи лікарів, які заповнювали (оформляли) їх, однак жодного разу не згадувалось, що до цього причетний він, позивач, також не виявлено фактів підробки чи незаконного оформлення лікарняних листків.

Таким чином, кожен лікарняний листок оформлений обґрунтовано. А тому він має право на отримання соціальної виплати у формі допомоги по тимчасовій непрацездатності, загальна заборгованості по якій станом на 23.07.2018 року становить 16249.28 гривен.

Позивач стверджує, що йому спричинена моральна шкода незаконним звільненням під час перебування на лікуванні, оскільки він втратив можливість заробляти собі на життя, що призвело до позбавлення можливості утримувати не тільки себе, а й свою родину. Зазнав значних моральних страждань, хвилювань, оскільки розраховував, що після лікування зможе повноцінно працювати, отримувати дохід, розраховував на отримання соціальної допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатні.

Крім того, під час лікування йому постійно погрожували службові особи відповідача, звинувачували у занятті «чорними» справами без належних доказів. Все разом взяте вплинуло на його психічний та душевний стан, призвело до напруженості, схвильованості. Змушений докладати зусилля шукати роботу, щоб повернутися до нормального життя. Змушений звертатись із скаргами до вишестояших органів, Держпраці з надією на відновлення своїх прав та притягнення до відповідальності винних осіб.

Таким чином, незаконне звільнення стало причиною порушення права на працю, призвело до порушення звичайного стану життя та моральних страждань.

Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 20000.00 гривен.

Крім того, позивач просить поновити строк на звернення до суду з позовною заявою у спорах про поновлення на роботі та виплати на відшкодування за вимушений прогул, посилаючись на те, що задля з’ясування всіх об’єктивних причини звільнення було прийнято рішення про оскарження дій посадових осіб відповідача до вищестоящих контролюючих органів, а саме:

- 26.03.2018 року до Державної служби України з питань праці подавалась скарга на дії (бездіяльність) посадових осіб Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області з вимогою здійснити інспекційне відвідування для перевірки додержання законодавства про працю;

- 30.05.2018 року отримана відповідь від ГУ Держпраці у Київській області від 11.05.2018 року про результат розгляду скарги, де фактично зазначено, що підняти питання має ознаки трудового спору, які в порядку ст.221, 232 КЗпП України підлягає безпосередньому розглядові у суді;

- 03.04.2018 року до Виконавчої дирекції ФССУ у Київській області була подана скарга на дії (бездіяльність) посадових осіб Управління виконавчої служби ФССУ у Київській області;

- 08.05.2018 року за результатами розгляду скарги та в межах компетенції Виконавча дирекція ФССУ у Київській області письмово повідомила про те, що комісія із соціального страхування при прийнятті своїх рішень про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності та відмову у наданні такої допомоги керувалась результатами перевірок обґрунтованості видачі листків непрацездатності Управління виконавчої дирекції ФССУ у місті Києві та Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області, що відповідає нормам чинного законодавства;

- 05.06.2018 року до Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області був направлений адвокатський запит з проханням надати інформацію та її документальне підтвердження, зокрема щодо результатів перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності серії АДІ №125492 (02.02.2018 року – 19.02.2018 року), АДІ №896255 (20.02.2018 року – 09.03.2018 року), АДІ №896962 (12.03.2018 року – 21.03.2018 року), а саме: протоколи засідань, акт перевірки, накази про проведення перевірок, листи-звернення про проведення перевірки тощо;

- 03.07.2018 року від Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області надійшла відповідь №06/1340 від 26.06.2018 року з доданими документами.

В період з 04.07.2018 року по 20.07.2018 року ним вжитий ряд заходів направлених на збір та аналіз доказів, які підтверджують протиправність та безпідставність стверджень відповідача про необґрунтованість всіх лікарняних листків, наданих йому для виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Всі ці дії можна розцінити як намагання в позасудовому порядку з’ясувати всі обставини незаконного звільнення для того, щоб звернутися до суду за захистом порушених прав виключно з обґрунтованим позовом. Зазначені обставини заслуговують на те, щоб визнати причини пропуску місячного строку для звернення в суд з заявою про поновлення на роботі – поважними.

Позивач просить:

- визнати поважними причини пропуску місячного строку для звернення в суд у спорах про поновлення на роботі та компенсації втраченого заробітку у зв’язку з вимушеним прогулом;

- визнати протиправними рішення Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області, прийняті у формі протоколу №7 від 26.02.2018 року та протоколу №13 від 21.03.2018 року;

- зобов’язати Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області виплатити соціальну допомогу по тимчасовій втраті працездатності станом на 23.07.2018 року становить 16 249.28 гривен та включає в себе заборгованість по виплаті допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності: за період з 02.02.2018 року по 19.02.2018 року, яка підтверджується лікарняним листом серії АДІ №125492 в розмірі 4277.54 гривен, за період з 20.02.2018 року по 09.03.2018 року, яка підтверджується лікарняним листом серії АДІ №896255 в розмірі 7700.00 гривен, за період з 12.03.2018 року по 21.03.2018 року, яка підтверджується лікарняним листом серії АДІ №896962 в розмірі 4271.74 гривен;

- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області в частині звільнення, скасувати наказ про звільнення від 26.02.2018 року №81-к та поновити на посаді головного спеціаліста фінансового контролю та аудиту Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області;

- зобов’язати Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 23.03.2018 року в сумі 266032.06 гривен;

- зобов’язати Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20 000.00 гривен;

- судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2423.90 гривен, витрати на правову допомогу 6700.00 гривен стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, його представник адвокат ОСОБА_4 позов підтримали з посланням на обставини викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 позовні вимоги не визнали, просили відмовити в його задоволенні, при цьому зазначили про те, що позивачем пропущений строк позовної давності – місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Позивач 22.03.2018 року особисто з’явився до управління, де отримав трудову книжку та ознайомився із наказом про звільнення. Однак позовну заяву подав до суду 30.07.2018 року. При цьому позивач, його представник не навели поважних причин пропуску звернення до суду. Рішення, прийняті у формі протоколів №7 від 26.02.2018 року, №13 від 21032018 року комісії із соціального страхування прийняті у відповідності до чинного законодавства.

Третя особа ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про час, місце розгляду справи в судове засідання не з’явився.

В судовому засіданні встановлено, що згідно запису №8 у трудової книжки серії АА №897445 на ім’я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, останній звільнений 26.02.2018 року за прогули відповідно до п.4 частини першої ст.40 КЗпП України на підставі наказу №81-к від 26.02.2018 року, в якому зазначено: звільнити ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу фінансового контролю та аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області 26.02.2018 року за прогули, скоєні з 20.02.2018 року по 26.02.2018 року, відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.9-11, 13).

Відповідно листу-повідомленню №07/478 від 26.02.2018 року за підписом заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області – начальника юридичного відділу ОСОБА_7, на ім’я ОСОБА_1, останній повідомлений про необхідність отримання трудової книжки у зв’язку з розірванням 26.02.2018 року з ним трудового договору відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Повідомлено про необхідність прибути до відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, або надати згоду на відправлення трудової книжки поштою (а.с.20, 21).

З листка непрацездатності серії ВДІ №125492, виданого ТОВ «Медичний центр «Добробут», розташованого за адресою: м.Київ вул.М.Мишина, 3, відкритого 02.02.2018 року на ім’я ОСОБА_1, вбачається причина непрацездатності: нещасний випадок на виробництві та його наслідки. ОСОБА_7 лікування визначений – амбулаторний. Далі в листку непрацездатності вказаний діагноз: травма, але травма чого саме - не можливо прочитати з-за наставлених на цьому місці печаток. Далі в листку непрацездатності зазначено про те, що до роботи слід стати 20.02.2018 року (а.с.14).

З акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01.02.2018 року о 13.34 годині в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, від 23.02.2018 року вбачається, що наказом від 02.02.2018 року №50 управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області утворена комісія для проведення розслідування нещасного випадку. Комісія з розслідування нещасного випадку з’ясувала, що конфлікт між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виник на ґрунті звинувачень останнього у несанкціонованому (без відома ОСОБА_2М.) доступу до його персонального комп’ютера і встановлення програмного забезпечення для віддаленого стеження за його діями. Комісія прийшла до висновку про те, що нещасний випадок з головним спеціалістом відділу фінансового контролю та аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області ОСОБА_1 не визнано таким, що пов’язаний з виробництвом, оскільки він не підпадає під обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов’язаний з виробництвом згідно з п.15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку випадків, захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №2132. Нещасний випадок стався під час перебування потерпілого на території підприємства протягом перерви для відпочинку та харчування, яка встановлена згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку (в неробочий час); настання нещасного випадку не пов’язане з впливом небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком. Згідно з поясненнями потерпілого і свідків, заподіяння тілесних ушкоджень сталося під час з’ясування стосунків невиробничого характеру. По даному нещасному випадку акт за формою Н-1 не складається (а.с.22 зворот - 26).

З листка непрацездатності серії АДІ №896255, виданого Комунальним закладом «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги», відкритого 20.02.2018 року на ім’я ОСОБА_1, не вбачається ні первинний ні заключний діагноз. В розділі причина непрацездатності вказане - загальне захворювання. ОСОБА_7 лікування амбулаторний. Стати до роботи 10.03.2018 року (а.с.31).

З листка непрацездатності серії АДІ №896255, виданого Комунальним закладом «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги», відкритого 12.03.2018 року на ім’я ОСОБА_1, з якого не вбачається ні первинний ні заключний діагноз. В розділі причина непрацездатності вказане - загальне захворювання. ОСОБА_7 лікування амбулаторний. Стати до роботи 22.03.2018 року (а.с.34).

З листа-відповіді на ім’я ОСОБА_1 №44/2-Ф-1489-211 від 11.05.2018 року з Головного управління Держпраці у Київській області на звернення щодо можливого порушення законодавства про працю з боку посадових осіб Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області повідомлено про те, що підняти питання має ознаки трудового спору, які в порядку ст.221, 232 КЗпП України підлягає безпосередньому розглядові у суді (а.с.41-43)

В листі-відповіді №11-14/Ф-579з-938 від 27.04.2018 року Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області на ім’я ОСОБА_1, вказано, що була розглянута скарга останнього за вх.№Ф-579 від 03.04.2018 року, також зазначено, що з метою неупередженого та об’єктивного розгляду скарги в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області витребувана інформація щодо порушених в скарзі питань. За результатами перевірок листки непрацездатності серії АДІ №125492 за період з 02.02.2018 року по 10.02.2018 року, серії АДІ №896255 за період з 20.02.2018 року по 09.03.2018 року визнані виданими необґрунтовано. Комісія з соціального страхування при прийнятті своїх рішень при призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності та про відмову у видачі такої допомоги керувалась результатами перевірок обґрунтованості видачі листків непрацездатності Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, що відповідає нормам чинного законодавства (а.с.44-46).

В листі-відповіді №06/1340 від 26.06.2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області з доданими до нього документів на ім’я адвоката ОСОБА_4 на адвокатський запит від 05.06.2018 року, зазначено, що листок непрацездатності серії АДІ №896962, виданий Комунальним закладом «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги Київської області» з 12.03.2018 року по 21.03.2018 року комісією соціального страхування Управління не розглядався у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 з 26.02.2018 року не перебував у трудових відносинах з Управлінням (а.с.53-60).

Відповідно протоколу №7 засідання комісії із соціального страхування Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області від 26.02.2018 року, прийнято рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 по листку непрацездатності АДІ №125492, причина непрацездатності зазначена за номер 5 – невиробнича травма; період непрацездатності з 02.02.2018 року по 10.02.2018 року. Кількість днів, що підлягають оплаті 8 днів, в тому числі за рахунок коштів Фонду – 4. Також прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги ОСОБА_1 за листоком непрацездатності АДІ №125492 за період непрацездатності з 02.02.2018 року по 19.02.2018 року, що становить 9 днів, що не підлягають оплаті. Причина відмови в призначенні допомоги – необґрунтоване продовження листка непрацездатності (лист управління виконавчої дирекції Фонду у м.Києві від 26.02.2018 року №1073-8.4), (а.с.175, 176).

Згідно протоколу №13 засідання комісії із соціального страхування Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області від 21.03.2018 року, відмовлено в призначенні допомоги ОСОБА_1 за листком непрацездатності АДІ №896255 за період непрацездатності з 20.02.2018 року по 09.03.2018 року, що становить кількість днів – 18. Причина відмови в призначенні допомоги – необґрунтована видача та порушення в оформленні листка непрацездатності (а.с.177).

В довідці №116 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги зазначено про те, що ОСОБА_1 01.02.2018 року перебував в приймальному відділенні з 14.30 години до 15.00 години. Був оглянутий черговим лікарем нейрохірургом, висталений діагноз: забій та саднина обличчя лівої половини. Зроблено Rо-гр черепа. Пацієнт відмовився від аналізу крові на вміст алкоголю. Копія огляду чергового лікаря нейрохірурга додається (а.с.200, 202).

Згідно огляду чергового лікаря нейрохірурга від 01.02.2018 року, ОСОБА_1 на момент огляду мав скарги на головний біль. Діагноз: забій та садна обличчя лівої половини Встановлено: адекватний. Вербальний контакт повний. Фотореакція жива. Обличчя симетричне. Ковтання норма. Чутливість збережена. Рухи збережені. Проби Ромберга стійкий. Було проведено Rо-гр черепа – без кістково-травматичних змін. Без патології. Кров на алкоголь не хотів здати (а.с.202).

Відповідно довідці №274 від 02.02.2018 року, виданої Київською міською лікарнею №12, ОСОБА_1 звертався до приймального відділення щелепно-лицевої хірургії №1 02.02.2018 року, був встановлений діагноз: скол коронки 26 зуба, забій 41 зуба, саднина лівої щоки. Проведений огляд та обробка саднин. Рекомендовано: рідка дієта два тижня; консультація терапевта стоматолога. В графі «Потребує звільнення від заняття працею (навчання) на ___ діб, з ____ по __» - запис відсутній (а.с.201).

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні спору керується вимогами пунктом 4 ч.1 ст.40 КЗпП України, яким передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках – прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно вимог ч.4 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Відповідно до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року передбачено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущений без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ч.4 зазначеної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, передбачено, що у відповідності до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оцінюючи здобуті докази у їх сукупності, суд визнає їх належними, достовірними, допустимими, а позов таким, що не підлягає задоволенню за таких підстав.

Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущений без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском зазначеного строку.

Місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Достовірно встановлено, що позивач 22.03.2018 року отримав трудову книжку, ознайомився з наказом про звільнення.

Щодо вимог позивача про визнання поважними причини пропуску місячного строку для звернення до суду, суд вважає неможливим поновити порушений строк, оскільки встановлений факт того, що 06.03.2018 року позивач отримав від відповідача лист №07/478 від 26.02.2018 року про необхідність отримання трудової книжки у зв’язку з розірванням 26.02.2018 року трудового договору відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Про це позивач зазначав і в позовній заяві.

Таким чином, місячний строк для звернення до суду обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, тобто з 22.03.2018 року.

З позовом до суду позивач звернувся 30.07.2018 року.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що поважними причинами пропуску строку є намагання в позасудовому порядку з’ясувати обставини звільнення для того, щоб звернутись до суду виключно з обґрунтованим позовом.

Звернення із скаргами, витребування інформації, вимоги проведення перевірок могли мати місце і після пред’явлення позову, і ніяким чином не переривають, не зупиняють строки звернення до суду з позовом.

Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, представники відповідача просили застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач знав про порушене право з 22.03.2018 року, а звернувся до суду 30.07.2018 року, тому зазначений позов подано з пропуском строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпПУ.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними рішень відповідача прийнятих у формі протоколу №7 від 26.02.2018 року та протоколу №13 від 21.03.2018 року, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню у зв’язку з тим, що позивачем належними доказами не доведений факт порушення законодавства при прийнятті вказаних рішень.

За результатами перевірки Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України у Київській області встановлено, що комісія з соціального страхування при прийнятті своїх рішень при призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності та про відмову у видачі такої допомоги керувалась результатами перевірок обґрунтованості видачі листків непрацездатності управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, що відповідає нормам чинного законодавства.

У зв’язку з чим не підлягають задоволенню і позовні вимоги про виплату соціальної допомоги по лікарняним листкам.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд керується вимогами ч.2, 3 ст.137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу наданий договір про надання правової допомоги від 05.02.2018 року, що не є достатнім для задоволення заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись вимогами ст.60, 137, 263-265 ЦПК України, ч.4 ст.40, ч.1 ст.233, 234, 237-1 КЗпП України постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) роботодавця, виплату допомоги по тимчасовій втраті працездатності, поновлення на роботі та виплату заробітку за час вимушеного прогулу.

Резолютивна частина судового рішення складена 25.02.2019 року.

Повний текст рішення бути складений 07.03.2019 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося –з дати складення повного його тексту, у порядку передбаченому підпунктом 15.5, пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.

Суддя