Рішення № 80600034, 07.03.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/17548/18

2/295/742/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2019 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суд м. Житомира ОСОБА_1, розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просить скасувати арешт майна, яке належало ОСОБА_4 на праві власності, накладений на підставі постанови державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ постановою АА №586689 від 14.11.2008 року, який зареєстрований 14.11.2008 року за № 8193592.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є спадкоємицею померлого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 07.05.2018 року. Спадкоємецею померлого ОСОБА_4 є також третя особа ОСОБА_3 Після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивачу стало відомо, що постановою державного виконавця відділу ДВС Богунського району Житомирського МУЮ ОСОБА_5 № АА 586689 від 14.11.2008р. було накладено арешт на все майно померлого ОСОБА_4 та оголошено заборону на його відчуження. На підставі цієї постанови було зроблено запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.11.2008 р. за №8193592. Згідно відповіді за запитом ОСОБА_2 Богунського відділу ДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області повідомлено, що станом на 21.12.2018р. у відділі на виконанні відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_4 З метою зняття арешту з майна позивач звернувся з відповідною заявою до Богунського відділу ДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області, однак згідно наданої відповіді було зазначено про необхідність звернення до суду для зняття арешту. У зв’язку з тим, що на майно померлого ОСОБА_4 накладено арешт, позивач не може реалізувати свої спадкові права на майно померлого батька.

Відповідач відзив не подав, про наявність поважних причин, які перешкоджають його подачі, суд не повідомлено, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що з відомостей з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що постановою державно виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції АА № 586689 від 14.11.2008 року, накладено арешт на все належне ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, код НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 8193592 від 14.11.2008 року (а.с. 40-41).

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер 07.05.2018 року (а.с. 39).

Як вбачається з копії листа Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області № 74991/18 від 21.12.2018 року, у Богунському відділі державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області станом на 21.12.2018 року відсутні відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_4, та для вирішення питання щодо звільнення майна з-під арешту рекомендовано звернутися з позовом до суду (а.с. 42).

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ст. 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1-52 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення торонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, перебування майна під арештом за відсутності правових підстав для цього порушує права позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права та вступити у спадщину, яка залишилася після смерті батька.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З викладених норм права вбачається, що кожна сторонами сама обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлений сторонами вимог та наданих ними доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач відзив не подав та не скористався своїм правом спростувати доводи позивача, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши в сукупності всі зібрані по справі докази, враховуючи те, що наявності підстав для подальшого застосування арешту майна судом не встановлено, державним виконавцем не вчинено дій щодо скасування арешту майна, що обмежує права спадкоємця майна, суд вважає що позов ОСОБА_2 до Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту – задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, код НОМЕР_1, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, накладений на підставі постанови державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції АА №586689 від 14.11.2008 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис від 14.11.2008 року № 8193592.

Стягнути з Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач: Богунський відділ державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, місце знаходження: 10003 м. Житомир, вул. Перемоги, 55, код ЄДРПОУ 35021511.

Третя особа: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Повний текст рішення складено 15.03.2019 року.

Суддя Н.В. Ведмідь