Рішення № 80599105, 14.03.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/21747/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді – Продана Б. Г., за участю секретаря судового засідання – Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу № 686/21747/18 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач, АТ КБ «Приватбанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що 09.07.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4 073,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином зобов’язання по поверненню коштів не виконує. Позивач просить стягнути заборгованість по кредиту в сумі 17 009 грн. 83 коп. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, подала заяву про слухання справи у її відсутності, просить відмовити в позові на підставі спливу строку позовної давності.

Відповідач заявляла клопотання про витребування оригіналів документів, яке суд задоволив, представником позивача надано витребовувані докази.

07.12.2018 року відповідач надіслала до суду письмові пояснення та заяву про застосування строків позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.07.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4 073,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином зобов’язання по поверненню коштів не виконує. А тому станом на 20.08.2018 року заборгованість по кредиту становить 17 009 грн. 83 коп., з яких: 1 910 грн. 22 коп. тіло кредиту, 1 грн. 56 коп. проценти за користування кредитом, 13 811 грн. 87 коп. - пеня. Крім того, за порушення умов кредитного договору відповідачу нараховано штраф в розмірі 500 грн. 00 коп. (фіксована частина) та штраф 786 грн. 18 коп. (процентна складова) відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Дані факти підтверджуються: копією анкети - заяви, умовами та правилами надання банківських послуг, розрахунком суми заборгованості, довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна».

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 ст. 1050 ЦК України вказує, якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати належних йому процентів.

Разом із тим, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (Правова позиція в Постанові ВСУ № 6-2003цс15 від 21.10.2015р.).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 1 910 грн. 22 коп. тіло кредиту та 1 грн. 56 коп. відсотки за користування кредитом.

В частині стягнення пені в розмірі 13 811 грн. 87 коп., суд вважає за необхідне відмовити з підстав наведених вище (вимоги ст. 61 Конституції України, ст. 549 ЦК України, Правовий висновок ВСУ) та стягує з відповідача, як вид цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення умов договору (пропуск платежів) - штраф в розмірі 500 грн. 00 коп. (фіксована частина) та штраф 786 грн. 18 коп. (процентна складова) відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а не пеню.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно положень статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Оскільки в матеріалах справи міститься надана представником позивача виписка по кредитному договору ОСОБА_1, з якої чітко вбачається, що остання проплата відповідачем по договору була здійснена 06.09.2018 року в розмірі 158,96 грн., що дає підстави суду вважати про визнання ОСОБА_1 свого боргу. Так як до суду позивач звернувся 17.09.2018 року, то суд приходить до висновку, що строки позовної давності на звернення до суду із позовом позивач не пропустив, а тому клопотання ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1 910 грн. 22 коп. та нараховані за користування кредитом відсотки в сумі 1 грн. 56 коп., штраф в розмірі 500 грн. 00 коп. (фіксована частина) та штраф 786 грн. 18 коп. (процентна складова) та судовий збір.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 17 009 грн. 83 коп. та задоволено на суму 3 197 грн. 96 коп., тобто на 18,80 % (3197,96*100:17009,83) Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 331 грн. 25 коп. (1762*18,80:100). В решті позову – відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 549, 629, 610, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111) заборгованість по кредиту в сумі 3 197 грн. 96 коп. та судові витрати по справі в сумі 331 грн. 25 коп.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Дата складання повного тексту рішення 21.03.2019 року.

Суддя