Ухвала суду № 80597992, 21.03.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________21.03.2019

Справа № 490/4409/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого судді - Лагода К.О.,

секретар - Шаповалова О.І.

за участю прокурора - Іванова А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

його захисника - Разумовського О.А

під час судового розгляду обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020004453, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця м. Миколаєва, українця, громадянин України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 11.10.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017150020004453 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України.

Прокурор у судовому засіданні просив продовжити обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 26.03.2019 року. Прокурор зазначив, що задля запобігання ризикам, на підставі яких до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не перестав існувати і не зменшився та інші запобіжні заходи, менш суворі ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти цим ризикам, необхідно продовжити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прокурор зазначив про можливість ОСОБА_1 в разі зміни міри запобіжного заходу, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду, з огляду на те, що він вже перебував у розшуку в межах іншого кримінального провадження, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому ризики, які існували при обранні запобіжного заходу на теперішній час не зменшилися. Крім того, прокурор звернув увагу суду, що свідок ОСОБА_3 зазначав про отримання погроз від обвинувачуваного по телефону на свою адресу, а також адресу своїх близьких. вказаних факт, на думку прокурора підтверджує можливість ОСОБА_1, в разі перебування на свободі, незаконно впливати на свідків.

Захиисник Разумовський О.А. заперечував проти заявленого клопотання прокурора щодо продовження строків тримання під вартою ОСОБА_1 Зазначив, що прокурором не надано жодного додатку в обґрунтування своїх доводів. Захисник звернув увагу суду, що ОСОБА_1 раніше не судимий, свідок ОСОБА_3, якому зі слів прокурора погрожував обвинувачуваний вже був допитаний в ході судового розгляду, а потерпілий постійно мешкає в іншому місті, а тому ОСОБА_1 не може на нього впливати. З урахуванням позиції ЄСПЛ просив суд визначити ОСОБА_1 інший вид запобіжного заходу, не пов'язаний із триманням під вартою.

ОСОБА_1 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав думку свого захисника. Просив дати йому шанс вийти на свободу, оскільки він не має на меті переховуватися від органів правопорядку та суду.

Суд, вислухавши думку, прокурора, захисника та обвинувачуваченого, приходить до наступних висновків по заявленому клопотанню.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як слідує зі змітсу ст. 199 КПК України, суд продовжує тримання обвинувачуваного під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменьшилися.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останьому запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинувачуваченого переховуватися від суду і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, при встановленні наведених ризиків, суд, насамперед виходить з таких обставин, як вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим за вчинення інкримінованого правопорушення.

Поряд із цим, суд не може не враховувати підвищену суспільну небезпеку інкримінованого обвинувачуваченому кримінального правопорушення, що відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

А отже, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в рішенні Європейського Суду у справі "Летельє проти Франції", суд дійшов до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Тому, враховуючи положення ст. ст. 176, 177, 178, 331 КПК України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою строком до 17 травня 2019 року, включно.

На підставі викладених обставин, суд приходить до висновку, що на теперішній час клопотання сторони захисту про зміну застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу на інший - задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 199, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України запобіжний захід на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою - відмовити.

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, продовжити до 17 травня 2019 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Суддя К.О. Лагода