Рішення № 80596994, 14.03.2019, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/233/18-ц

2/468/55/19

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

Іменем України

14.03.2019 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря Хижняк К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”, яке в подальшому перейменоване в акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 26.01.2011 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним і банком кредитний договір.

В порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконала належним чином. У зв’язку з цим, станом на 31.12.2017 року виникла заборгованість в сумі 107705,05 гривень, з яких: 4503,00 гривень – заборгованість за кредитом; 93147,05 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4450,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 гривень – штраф (фіксована частина), 5105,00 гривень – штраф (процентна складова).

Відповідачем мало місце подання до суду відзиву на позовну заяву, згідно якого відповідач просила відмовити у задоволенні в зв'язку спливом строку позовної давності.

Від позивача відповіді на відзив не надходило.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про підтримання позову та розгляд справи за відсутності їх представника.

В судове засідання відповідач не з'явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову заперечує виходячи з обставин наведених в відзиві на позов.

Дослідивши наявні у справі матеріали (розрахунок заборгованості за договором станом на 31.12.2017 року; Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг; копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 26.01.2011 року; копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», копію паспорту на імя ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, копію банківської ліцензії; копію витягу з статуту, копію лікарських свідоцтв про смерть, довідку АТ КБ «ПриватБанк» про термін дії кредитної картки), суд приходить до висновку про необхідність відмови в задовленні позову.

З наявної в матеріалах справи анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку вбачається, що 26 січня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з розрахунку позивача заборованість відповідача станом на 31.12.2017 року становить 107705,05 гривень, з яких: 4503,00 гривень – заборгованість за кредитом; 93147,05 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4450,00 гривень - заборгованість по пені та комісії, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 5105,00 гривень - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність банківський кредит це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Встановлені судом обставини свідчать, що відповідачем мало місце порушення договірних зобов'язань.

Під час розгляду справи відповідач поддала заяву про застосування до вимог банку наслідків пропуску строку позовної давності (а.с. 52-54).

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки сторони договору визначили окремі самостійні зобов'язання позичальника щодо щомісячного погашення кредитної заборгованості, які деталізують обов'язок відповідача повернути весь борг частинами, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного щомісячного платежу, тому і початок перебігу строку позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення позичальником строку його погашення.

Такі висновки суду випливають з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року справа №6-116цс13.

Крім того, виходячи з тексту позову та довідки АТ КБ «ПриватБанк» (наданої на запит суду) термін дії платіжної картки відповідача (відповідно і кінцевий строк повернення кредиту) закінчувався в вересні 2014 року.

Стороною позивача не надано суду доказів щодо перевипуску іншої кредитної картки на новий строк.

Таким чином, з дня закінчення кінцевого строку повернення кредиту позивач мав дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту (в повному обсязі) та процентів за користування ним.

Позивач пред'явив до суду позов в лютому 2018 року.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж по кредиту відповідачем було здійснено у лютому 2014 року.

Оскільки відповідач з лютого 2014 року припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, то з цього часу банк мав можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд щодо повернення кредиту, проте до суду звернувся лише в лютому 2018 року, тобто поза межами загальної трирічної позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просила відповідач.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що у позові необхідно відмовити у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

При цьому, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження обставин, які перешкодили позивачу вчасно пред'явити позов. Зважаючи на це, підстави для поновлення позивачу строку позовної давності відсутні.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10-13, 81,258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: