Ухвала суду № 80596667, 19.03.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/565/19

пр.№ 2/464/760/19

УХВАЛА

19 березня 2019 року Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Дулебка Н.І.,

секретар судового засідання – Кравс С.В,

за участі: прокурора – Межвінського Д.З.,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом заступника керівника ОСОБА_2 місцевої прокуратури №1 в інтересах ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

встановив:

Заступник керівника ОСОБА_2 місцевої прокуратури №1 звернувся в інтересах ОСОБА_2 міської ради до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення до місцевого бюджету м. Львова понесені Комунальною 8-ою клінічною лікарнею м. Львова, правонаступником якої є комунальне некомерційне підприємство «8-а міська клінічна лікарня м. Львова», засновником яких є ОСОБА_2 міська рада, витрат в розмірі 5695,55 грн. на лікування потерпілого від злочину.

Представник відповідача ОСОБА_1 заявив клопотання, яке викладене у письмових заявах, про залишення позовної заяви без руху та встановлення прокурору строку для надання обґрунтування підстав для його звернення до суду в інтересах держави в особі ОСОБА_2 міської ради, а саме для зазначення закону, яким ОСОБА_2 міській раді надані повноваження здійснювати у спірних правовідносинах функції органу виконавчої влади, органу виконавчої влади, якому така підконтрольна з питань здійснення цих делегованих повноважень; надання доказів повідомлення відповідного органу виконавчої влади, якому підконтрольна ОСОБА_2 міська рада з питань здійснення нею функцій держави у спірних відносинах, про факт неналежного здійснення нею цих функцій, зазначення конкретного бюджетного рахунку, відкритого в органі державного казначейства України і призначеного для зарахування заявленої суми відшкодування, розпорядником якого є ОСОБА_2 міська рада.

В судовому засідання представник відповідача клопотання підтримав із підстав, що в такому викладені.

Прокурор Межвінський Д.З. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив та підтримав надані суду письмові заперечення. Вказав, що у позовній заяві зазначено відповідні підстави звернення з таким позовом та покликався при цьому на норми Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Представник позивача ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про те, що позов підтримує та просить суд розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши думку сторін, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень статей 187, 257 ЦПК України, суддя, суд, залежно від стадії розгляду заяви вправі залишити позовну заяву без руху, надати строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12.01.2018 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим, тобто з нереабілітуючої підстави.

Пред'являючи позов в інтересах ОСОБА_2 міської ради прокурор покликався серед іншого на норми ЦПК України, Закону України «Про прокуратуру», а також, відповідно до письмових заперечень проти клопотання про залишення позовної заяви без руху, на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ряд правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18 зазначено наступне.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Відповідно до пункту 3 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Враховуючи усі вищенаведені обставини у сукупності, підстави для надання прокурору строку для усунення недоліків позовної заяви відсутні.

У зв'язку з цим, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись статтями 187, 257, 260 ЦПК України, -

ухвалив:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – відмовити.

Суддя Дулебко Н.І.