Рішення № 80596318, 20.03.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/304/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Н. М. ОСОБА_1, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати, -

встановив:

17.01.2019 року позивач звернулася до суду із позовом, який в подальшому уточнювала, про стягнення із відповідача недорахованої заробітної плати за період з 24.04.2013 року по 30.09.2015 рік у сумі 12 835 грн. 00 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати у сумі 13 105 грн. 11 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 24.04.2013 року по 10.12.2018 року працювала ЛМКП «Львівтеплоенерго». 24.04.2013 року ОСОБА_2 була прийнята в службу вимірювань, наладки і випробувань Теплоелектроцентралі-1 електрослюсарем з ремонту і обслуговування автоматики і засобів вимірювання електростанцій по третьому розряду згідно наказу № 206-к від 24.04.2013року. 10.12.2018 року була звільнена за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 696-к від 10.12.2018 року. Починаючи з 24.04.2013 року по 30.09.2015 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушувало законодавство про працю, трудові права ОСОБА_2, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної їй заробітної плати.

Так, при нарахуванні заробітної плати позивачу відповідач недотримувався умов Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012-2013 роки; Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010-2012 роки; Регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2010-2011 роки; Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднання роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2012-2014 роки, згідно з якими встановлено, що оплата праці працівників підприємств житлово-комунального господарства області здійснюється із застосуванням вимог Тарифної частини. Встановлено мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду у розмірі, передбаченому в Галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України та ЦК профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України.

Окрім цього, Додатком № 1 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено коефіцієнт співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ. даний коефіцієнт становить 1, 59.

Додатком № 2 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово- комунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 3 розряду становить 1, 20.

Згідно з п. 16.2 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012-2013 роки розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 – 2015 рік були встановлені Законами України: «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 року № 5515-VІ, «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року № 719-VІІ, «Про Державний бюджет України на 2015 рік»’ від 28.12.2014 року № 80-VІІ, і становили:

- на 2013 рік: з 1 січня – 1 147, 00 грн.. з 1 грудня – 1 218, 00 грн.;

- на 2014 рік: 1 218, 00 грн.;

- на 2015 рік: з 1 січня – 1 218, 00 грн.; з 1 вересня – 1 378, 00 грн.

Натомість відповідачем, всупереч вищезазначеним положенням законодавства, самостійно встановлювався розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до ненарахування та, відповідно, виплати мені не в повному розмірі заробітної плати протягом спірного періоду.

Враховуючи наведене, позивач уточнивши свої позовні вимоги заявою про зменшення розміру позовних вимог, поданою до суду 13.03.2019 року, просить стягнути на її користь недораховану заробітну плату за період з 24.04.2013 року по 30.09.2015 рік у сумі 12 835 грн. 00 коп.

Окрім цього, позивач зазначає, що ст. 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У зв’язку із зазначеним втрата частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати становить 13 105 грн. 11 коп., які позивач уточнивши заявою про зменшення розміру позовних вимог, поданою до суду 13.03.2019 року, також просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18.02.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено п’ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

12.03.2019 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому той з позовними вимогами не погодився, вказав, що вони є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду із позовом у зв’язку з тим, що чинне законодавство передбачає тримісячних строк для звернення до суду про стягнення недонарахованої заробітної плати, посилаючись на ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Вказує, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, оскільки в даному випадку має місце спір про оплату праці. З огляду на вказане, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Окрім цього відповідачем разом з відзивом було подано розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати ОСОБА_2 у зв’язку з порушенням строків її виплати, яким визначено суму компенсації у розмірі 13 105 грн. 11 коп., а також розрахунок розміру недорахованої заробітної плати на суму 12 835 грн. 00 коп.

13.03.2019 року позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій той з розрахунками недоплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, наданими відповідачем, погодився, а тому просить зменшити позовні вимоги і стягнути з відповідача на свою користь 12 835 грн. 00 коп. недорахованої заробітної плати за період з 24.04.2013 року по 30.09.2015 року, а також 13 105 грн. 11 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати та 3 000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач з 24.04.2013 року по 10.12.2018 року працювала у відповідача, 10.12.2018 року звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 17-19).

Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою ст. 97 КЗпП України.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про оплату праці» визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010-2012 роки мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника I розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом (а.с. 48-49).

Згідно з Тарифною частиною Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2012-2014 роки встановлено, що оплата праці працівників підприємств житлово-комунального господарства області здійснюється із застосуванням вимог Тарифної частини. Встановлено мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду у розмірі, передбаченому у Галузевій угоді між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010-2012 роки (а.с. 63).

Додатком № 1 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (групи кваліфікації). Для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ. даний коефіцієнт становить 1, 59 (а.с. 64-65).

Додатком № 2 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно з якою неведений коефіцієнт для робітників 3 розряду становить 1, 20 (а.с. 66).

Згідно п. 16.2 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012-2013. встановлено, що розмірі тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою (а.с. 50-60).

Як вбачається із долучених до матеріалів справи копії відповіді Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 17 березня 2014 року № 02-1175/04 та копії відповіді Державної фінансової інспекції у Львівській області від 02 червня 2014 року №06-16/3740 проведеними перевірками стану додержання вимог законодавства про працю на ЛМКП «Львівтеплоенерго» виявлено ряд порушень, зокрема факти порушення вимоги п. 2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об’єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 року, ст. 96, 97КЗпП України та ч.3 ст.6 Закону України «Про оплату праці» – тобто при розроблені тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на Підприємстві встановлено мінімальні годинні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому, ніж встановлено Галузевою угодою на 2010-2012 роки та порушено вимоги ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» якими передбачено проведення виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, окрім цього, окрім цього встановлене заниження розмірів окладів керівників, професіоналів, фахівців, службовців і робітників (а.с. а.с. 39-41, 42-46).

Також судом встановлено, що 14 листопада 2013 року винесена постанова Залізничного районного суду м. Львова про притягнення до адміністративної відповідальності директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» за порушення вимог законодавства про працю та накладення штрафу в розмірі 510 грн. передбаченого ч.1 ст.41 КЗпП України (а.с. 38).

Із долученої до матеріалів справи копії окремої ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 26 лютого 2015 року, вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012-2013 роки та п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об’єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2011 роки та п. 2 Територіальної угоди на 2012-2014 роки в частині визначення тарифної ставки (а.с. 67).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010-2015 років в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку суми недорахованої заробітної плати за період з 24.04.2013 року по 30.09.215 року становить 12 870 грн. 38 коп. (а.с. 8-10).

Розрахунком суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати стверджується, що позивачем, було втрачено 13 132 грн. 12 коп. заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати (а.с. 11-14).

Розрахунком суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати, наданим відповідачем, з яким погодився позивач, встановлено, що ним було втрачено 13 105 грн. 11 коп.

Розрахунком недорахованої заробітної плати, наданим відповідачем, з яким погодився позивач, встановлено, що сума недорахованої заробітної плати складає 12 835 грн. 00 коп.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 13.03.2019 року позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати до 13 105 грн. 11 коп. та в частині стягнення недорахованої заробітної плати до 12 835 грн. 00 коп. погодившись з розрахунками, наданими відповідачем.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем надано розрахунки втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати та недорахованої заробітної плати з якими позивач погодився, уточнивши свої позовні вимоги.

Таким чином, уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача недорахованої заробітної плати у розмірі 12 835 грн. 00 коп. та компенсації втрати частини заробітної плати у сумі 13 105 грн. 11 коп. підлягають задоволенню.

Крім цього, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 дано офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Із змісту ст. 137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно витягу з договору про надання правової допомоги від 04.01.2019 року, розрахунку витрат на професійну правничу допомогу по справі, квитанції до прибуткового касового ордеру № 1, долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом ОСОБА_3 договір про надання правової допомоги та здійснив оплату такої у розмірі 3 000 грн. (а.с. а.с. 29, 30, 31, 32, 33).

Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3 000 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог

Оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати обґрунтовані та підлягають задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 43, 129 Конституції України, ст. 96, 97, 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог - задоволити повністю.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (Код ЄДРПОУ 05506460, адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 79017, м. Львів, вул. Коціловського, 20/52) недораховану заробітну плату за період з 24 квітня 2013 року по 30 вересня 2015 року у сумі 12 835 грн. (дванадцять тисяч вісімсот тридцять п’ять) 00 коп.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (Код ЄДРПОУ 05506460, адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 79017, м. Львів, вул. Коціловського, 20/52) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати у сумі 13 105 грн. (тринадцять тисяч сто п’ять) 11 коп.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (Код ЄДРПОУ 05506460, адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 79017, м. Львів, вул. Коціловського, 20/52) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Відповідно до вимог п. п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Позивач: ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 79017, м. Львів, вул. Коціловського, 20/52).

Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (Код ЄДРПОУ 05506460, адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1).

Суддя/підпис/ ОСОБА_1

З оригіналом згідно.

Суддя: