Ухвала суду № 80595796, 14.03.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/14216/18 1-кс/335/1949/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П., прокурора Яцентюк З.В., слідчого Силенко С.О., підозрюваного ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3, подане у кримінальному провадженні № 12018080000000277, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 вересня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не працевлаштованого, мешкаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3, за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4, звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_5, будучі особою, раніше неодноразово засудженою, на шлях перевиховання не став та знову вчинив злочин при наступних обставинах.

У невстановлений день, невстановленого часу ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут психотропних речовин, діючи умисно, придбав при невстановлених в ході досудового слідства обставинах 1 полімерний прозорий зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору масою 0, 052 г., в якій, згідно висновку експерта № 7-30 від 15.01.2019 року виявлено психотропну речовину метамфетамін масою 0,038 г, який в подальшому зберігав при собі з метою збуту.

В подальшому, 27.12.2018 року, приблизно о 13:30 год. ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, перебуваючи біля будинку № 61 по вулиці Учительській у м. Запоріжжя, незаконно збув 1 полімерний зіп-пакет з психотропною речовиною метамфетамін ОСОБА_6, шляхом продажу за грошові кошти 200 гривень.

Також, у невстановлений день, невстановленого часу ОСОБА_1, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут психотропних речовин, діючи умисно, повторно, придбав при невстановлених в ході досудового слідства обставинах 2 полімерних прозорих зіп-пакети з кристалічною речовиною білого кольору масою 0, 1269 г, в якій, згідно висновку експерта № 7-447 від 13.03.2019 року виявлено психотропну речовину метамфетамін масою 0,0855 г, який в подальшому зберігав при собі з метою збуту.

13.03.2019 року, приблизно о 07:00 годині ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, перебуваючи біля будинку № 61 по вулиці Учительській у м. Запоріжжя, незаконно збув 2 полімерних зіп-пакета з психотропною речовиною метамфетамін ОСОБА_6, шляхом продажу за грошові кошти 400 гривень.

Згідно із затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів Метамфетамін віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено.

О 12 годині 00 хвилин, 13.03.2019 року, ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

13.03.2019 року слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області за погодженням із прокурором відділу прокуратури Запорізької області було повідомлено ОСОБА_1 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Як зазначає слідчий, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення повністю доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- допитами свідка ОСОБА_6, із застосуванням норм Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», який пояснив, що 27.12.2018 року та 13.03.2018 року останній придбав за грошові кошти психотропну речовину - метамфетамін;

- протоколами огляду від 27.12.2018 року, якими вилучено психотропну речовину - метамфетамін;

- протоколом огляду від 13.03.2019 року, якими вилучено психотропну речовину - метамфетамін.

- допитами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були присутніми в якості понятих при проведені обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 13.03.2019 року, під час якого вилучено грошові кошти, за які були придбано психотропну речовину того дня та інші речові докази.

- допитами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були присутні 27.12.2018 року під час проведення оперативної закупки у ОСОБА_1 психотропної речовини – метамфетаміну.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів, злочину проти громадського порядку та моральності, злочинів проти авторитету органів державної влади, злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, злочину проти правосуддя, злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів, та тим паче під час відбуття покарання за які, самовільно залишав місця обмеження волі.

Вказане дає стороні обвинувачення обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1, з метою ухилення від покарання, може переховуватись від органу досудового розслідування та\або суду. Наявність вказаного ризику також підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме тим, що за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі. З метою уникнення покарання та відповідальності за скоєння кримінального правопорушення (злочину), ОСОБА_1, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, як вказує слідчий, що судимості за раніше вчинені ним злочини є непогашеною, а ОСОБА_1 на шлях виправлення та перевиховання не став та знову, неодноразово, вчиняв кримінальні правопорушення. Вказане дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 може повторно вчинити будь який інший злочин.

Окрім цього, є підстави вважати, що ОСОБА_1, з метою уникнення кримінальної відповідальності за збут психотропних речовин, може впливати на свідків за вказаним кримінальним провадженням, що являється ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_1, може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вище вказане може вплинути на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме встановлення мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення (злочину).

На думку органа досудового розслідування, жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав.

Так, при обранні особистого зобов’язання та домашнього арешту підозрюваний зобов’язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та те, що ОСОБА_1, будучі обмежений у своїй волі раніше, нехтуючи обов’язками, які на нього поклав суд, самовільно їх порушував та залишив місце відбуття покарання та, у зв’язку з чим, є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання ОСОБА_1, своїх процесуальних обов’язків в якості підозрюваного та обвинуваченого, досудовим розслідуванням не встановлено, що унеможливлює застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Зазначені вище факти на думку органа досудового розслідування свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків і застосування більш м’якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 окрім, як тримання під вартою до розгляду кримінального провадження в суді.

Таким чином, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів з утриманням в ДУ «запорізький слідчий ізолятор.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання у повному обсязі, просили його задовольнити з підстав, які викладені в ньому.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід, який не пов’язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання з доданими до нього матеріалами, слідчий суддя встановив наступне.

Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 12018080000000277, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується відповідним витягом з кримінального провадження.

13.03.2019 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Як випливає з повідомлення про підозру, 13.03.2019 року старшим слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, за погодженням із прокурором відділу прокуратури Запорізької області було повідомлено ОСОБА_1 про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, яке кваліфікується як незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Отже, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не перевищує 60 днів.

Викладені в клопотанні слідчого обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України підтверджуються наданими матеріалами кримінального провадження.

Оцінивши надані стороною обвинувачення сукупність доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які дають підстави слідчому судді прийти до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

При цьому, слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

З цього приводу слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого факти, які викликають підозру не обов’язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред’явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Чеботарь проти Молдови (заява № 35615/06) від 13.11.2007 року, яке набуло статусу остаточного 13.02.2008 року, слова обґрунтована підозра означають наявність фактів чи інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.

Як передбачено ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено, що, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Вирішуючи питання щодо обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить не лише з вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини.

Окрім того, взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 року у справі «Воляник проти України», в якому зазначено, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

Крім цього, судом враховано, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 року у справі «Лабіта проти Італії») та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується, відсутність міцність соціальних зв’язків та існування ризиків кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів, злочину проти громадського порядку та моральності, злочинів проти авторитету органів державної влади, злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, злочину проти правосуддя, злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів, та тим паче під час відбуття покарання за які, самовільно залишав місця обмеження волі, на шлях виправлення та перевиховання не став і знову вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, з конфіскацією майна.

Перевіркою доводів клопотання слідчого про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України встановлено, що доводи є обґрунтованими, оскільки заявлені в клопотанні ризики на даний час існують, тобто підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, або продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Ці висновки суду ґрунтуються на тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, особі підозрюваного, що в сукупності підтверджує існування зазначених ризиків.

Таким чином, приймаючи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, наявність ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також враховуючи обставини, визначені статтею 178 КПК України (тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним в інкримінованому злочині, відсутність на день розгляду клопотання слідчого документів, які би підтверджували наявність у підозрюваного стійких соціальних зв’язків, його стан здоров’я, який не виключає тримання під вартою, інвалідом не являється, не є особою похилого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, має сім’ю, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4, та ІНФОРМАЦІЯ_5, слідчий суддя вважає, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку слідчого судді, тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистою свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів до підозрюваного не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваному ОСОБА_11В слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Згідно вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, враховуючи особу підозрюваного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, зокрема розміру спричиненої майнової шкоди у завданні якої він підозрюється, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, зможе зумовити його належну процесуальну поведінку.

Крім того, вказаний запобіжний захід забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного певні обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість вимог клопотання, з огляду на що клопотання слідчого підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192 – 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який обчислювати з 13.03.2019 року по 11.05.2019 року включно з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Встановити ОСОБА_1 заставу 50 (п’ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 96 050 (дев’яносто шість тисяч п’ятдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу на депозитний рахунок № 37319085001205, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172, отримувач платежу – ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава за ОСОБА_1 по справі № 335/14216/19, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка визнана свідком чи експертом у кримінальному провадженні № 12018080000000277;

- носити електронний засіб контролю.

Уповноваженій службовій особі місця ув’язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз’яснити ОСОБА_1 обов’язки, що покладаються у зв’язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки їх невиконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали, яка підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14.03.2019 року.

Повний текст ухвали виготовлено 18.03.2019 року.

Слідчий суддя В.О. Макаров