Рішення № 80595365, 20.03.2019, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/1585/18

Провадження №2/319/44/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року смт Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Валігурського Г.Ю., при секретарі судового засідання Костенко А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «40 Років-Агро» про зобов’язання донарахувати надбавку та нарахувати компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовною заявою, якою просить зобов’язати ТОВ «40 Років-Агро» (відповідача) донарахувати йому за кожен місяць окремо суму не нарахованої вчасно надбавки за класність водіям ІІ класу відповідно до нарахованої кожного місяця зарплати за відпрацьований час надбавку у розмірі 10% встановленої тарифної ставки за відпрацьований час, починаючи з 01 вересня 2008 року до 29 липня 2015 року. Також просить зобов’язати відповідача нарахувати позивачу за кожною донарахованою сумою надбавки за класність водіям ІІ класу, за якою затримка у виплаті становила один календарний місяць і більше, компенсацію за невчасно виплачену зарплату.

19.02.2019, подав відповідь на відзив, та заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить зобов’язати ТОВ «40 Років-Агро» донарахувати йому за кожен місяць окремо суму не нарахованої вчасно надбавки за класність водіям ІІ класу відповідно до нарахованої кожного місяця зарплати за відпрацьований час надбавку у розмірі 10% встановленої тарифної ставки за відпрацьований час, починаючи з 01 вересня 2008 року до вересня 2015 року у сумі 12909,93 грн. Також просить зобов’язати відповідача нарахувати позивачу за кожною донарахованою сумою надбавки за класність водіям ІІ класу, за якою затримка у виплаті становила один календарний місяць і більше, компенсацію за невчасно виплачену зарплату у сумі 18526,96 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що з серпня 1979 року до 29.07.2015 працював водієм у радгоспі «40 років Жовтня», який в подальшому був реорганізований та перейменований у ТОВ Агрофірма «40 років Жовтня», а потім на ТОВ «40 Років-Агро». З 17 липня 1981 року йому присвоєно кваліфікацію водія автомобіля ІІ класу. Як водій ІІ класу він мав право на отриманні надбавки у розмірі 10% встановленої тарифної ставки за фактично відпрацьований час, яку отримував до вересня 2008 року. Проте з вересня 2008 року відповідач припинив сплачувати таку надбавку.

Вважає, що відповідач безпідставно не виплачував йому надбавку у розмірі 10% встановленої тарифної ставки за фактично відпрацьований час у період з 01 вересня 2008 року до вересня 2015 року, у зв’язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Позовні вимоги заявлені на підставі ч. 2 ст. 2, ст. 5, ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 15, ст. 22, ч. 2 ст. 29 Закону України «Про оплату праці», умов Генеральної угоди від 15.04.2008 між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008-2009 роки, Генеральної угоди від 09.11.2010 про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки, Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. №1427.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що ТОВ «40 Років-Агро» не є правонаступником радгоспу «40 років Жовтня». Під час роботи у відповідача позивач працював на підприємстві водієм періодами з неодноразовими звільненням та значними перервами в роботі. При цьому із заявою про присвоєння кваліфікаційного класу позивач до відповідача не звертався, на підприємстві відповідача позивачу кваліфікація водія ІІ класу не присвоювалась, наказ з цього приводу не виносився. Також вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені у обраний ним спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки такий спосіб захисту не передбачений законом.

У відповіді на відзив представник позивача також зазначила, що ТОВ «40 Років-Агро» є правонаступником радгоспу «40 років Жовтня», а тому було зобов’язане виплачувати позивачу надбавку за кваліфікацію як водію ІІ класу, призначену йому у вказаному радгоспі. Також зазначає, що позивач відповідає вимогам до кваліфікації водія ІІ класу.

Позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як слідує з трудової книжки ОСОБА_1, позивач з 20.08.1979 року працював в Радгоспі «40 років Жовтня» на посаді водія автогаража. Свідоцтвом ПХ №669238 від 17.07.1981 підтверджується, що позивачу у радгоспі «40 років Жовтня» присвоєно кваліфікацію водія ІІ класу. У зв’язку з реєстрацією Статуту КСП 24.03.1997 року позивач переведений в члени КСП «40 років Жовтня» водієм автогаража. У зв’язку з реорганізацією КСП в ТОВ АФ «40 років Жовтня» 24.03.2000 виключений з членів КСП та переведений водієм в ТОВ АФ «40 років Жовтня» (записи №№19-21).

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма «40 років Жовтня» №3 від 09.03.2017 прийнято рішення змінити назву господарства з ТОВ «Агрофірма «40 років Жовтня» на ТОВ «40 Років-Агро» (а.с. 55).

З копії нової редакції Статуту відповідача, затвердженого рішенням загальних зборів №3 від 09.03.2017, зареєстрованого розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації від 07.03.2000 №98, слідує, що ТОВ «40 Років-Агро» створене шляхом реорганізації КСП «40 років Жовтня» у формі перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю і є правонаступником усіх його прав та обов’язків. З вказаного Статуту не вбачається, що КСП «40 років Жовтня» та ТОВ «40 Років-Агро» є правонаступником радгоспу «40 років Жовтня» (а.с. 57-65).

У Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004557419 від 22.10.2018 також відсутня інформація про наявність юридичних осіб, правонаступником яких є ТОВ «40 Років-Агро».

Отже, відповідач у справі не є правонаступником Радгоспу «40 років Жовтня», а є правонаступником КСП «40 років Жовтня», яке в свою чергу також не є правонаступником вказаного радгоспу.

Також з трудової книжки вбачається, що позивач у період з 24.03.1997 по 29.07.2015 працював водієм не безперервно. Так, позивач працюючу у відповідача звільнявся 07.11.2006, 23.11.2009, 25.11.2010, 28.11.2012 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, 19.12.2014, 29.07.2015 на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажання, після чого приймався на роботу водієм 04.05.2007, 14.04.2010, 19.04.2011, 01.04.2013, 04.07.2015, 09.09.2015 відповідно (записи 22, 25, 26, 29, 30, 33, 34, 37-41).

Остаточно позивач звільнився з роботи водія 29.07.2015 на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис №42).

Таким чином позивач працював у на підприємстві відповідача протягом декількох окремих періодів, а саме з 24.03.1997 до 07.11.2006, з 04.05.2007 до 23.11.2009, з 14.04.2010 до 25.11.2010, з 19.04.2011 до 28.11.2012, з 01.04.2013 до 19.12.2014, а також з 04.07.2015 до 29.07.2015 та з 09.09.2015 до 28.09.2015.

Вказані обставини також підтверджуються наказами відповідача від 07.11.2006 № 142-К, від 04.05.2007 № 04057-040, від 23.11.2009 № 231109-601, від 15.04.2010 № 150410-126, від 25.11.2010 № 25010-443, від 21.04.2011 № 210411-146, від 28.11.2012 №281112-364, від 01.04.2013 № 010413-105, від 19.12.2014 № 191214-440, від 03.07.2015 № 030715-296 та від 29.07.2015 № 290715-331.

З листа Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 18.05.2018 №08/02.8-05/3904 вбачається, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що відповідно до особових рахунків з серпня 1981 року по серпень 2008 року позивачу була встановлена надбавка за класність у розмірі 10% (ІІ клас), яка проводилась вчасно та у повному обсязі. Вказана надбавка з вересня 2008 року скасована, про що позивача не повідомлялось.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЗУ "Про оплату праці" основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів;генеральної угоди на національному рівні;галузевих (міжгалузевих), територіальних угод;колективних договорів;трудових договорів;грантів.

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Згідно ст. 14 названого Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Частиною 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Частиною 4 ст. 97 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Надбавка за класність є складовою фонду оплати праці (пп. 2.2.1 Iнструкції зі статистики заробітної плати розробленої відповідно до Законів України "Про державну статистику" (261412) та "Про оплату праці" (108/95-ВР) з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (СНР 93).

Додатком №3 Генеральної Угоди від 15.04.2008 між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки встановлено надбавку за класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів – водіям 2-го класу - 10 відсотків встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час.

Згідно загальних положень вказаної Генеральної Угоди положення Угоди діють безпосередньо на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, є обов'язковими для застосування під час укладання угод іншого рівня

та колективних договорів як мінімальні гарантії.

Аналогічну надбавку передбачено й Додатком №3 Генеральної Угоди від 09.11.2010 про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки.

Як визначено в загальних положеннях вказаних Угод вони набирають чинності з дня підписання і діють до укладання нової або перегляду цих Угоди.

Вказані Угоди втратили чинність на підставі Генеральної угоди від 23.08.2016.

Отже, Генеральними Угодами від 15.04.2008 та від 09.11.2010 дійсно передбачено виплата водіям ІІ класу надбавки у розмірі 10 відсотків встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час.

У п. 10 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінпраці від 29.12.2004 р. № 336, зазначено, що присвоєння та підвищення кваліфікаційних категорій працівникам здійснюють комісії з проведення кваліфікаційної атестації.

При цьому, у пунктах 8.7.3., 8.7.4. 8.7.3. Методичних рекомендацій з питань безпеки автомобільних перевезень, затверджених наказом Державного департаменту автомобільного транспорту 19.09.2003 №111, визначено, що присвоєння водіям I та II класів здійснюється кваліфікаційними комісіями підприємства, до складу яких включається також працівник служби безпеки руху.

Рішення кваліфікаційної комісії затверджується наказом керівника підприємства (перевізника).

У листі Міністерства соціальної політики України від 30.12.2015 №781/13/116-15 роз’яснено, що присвоєння водіям I та II класів здійснюється відповідно до кваліфікаційної характеристики професії водія автотранспортних засобів за категоріями "B", "C1", "D1", "D", "BE", "C1E", "CE", "D1E", "DE", затвердженої наказом Мінінфраструктури від 06.07.2012 р. N 374, яка міститься у Випуску 69 "Автомобільний транспорт" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.02.2006 р. N 136).

Приміткою до зазначеної кваліфікаційної характеристики передбачено, що у процесі роботи суб'єкт господарювання може присвоїти водію кваліфікацію II чи I класу. Для присвоєння II класу у посвідченні водія має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій "B", "BE", "C", "CE" або "DE" ("D"), а також безперервний стаж роботи водієм III класу в цього суб'єкта господарювання не менше трьох років. Для присвоєння I класу має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорії "B", "BE", "C", "CE", "D", "DE", а також безперервний стаж роботи водієм II класу в цього суб'єкта господарювання не менше двох років.

Отже, присвоєння водіям класності здійснюється поступово та оформлюється наказом по підприємству із встановленням доплати за класність.

Крім того, як слідує з роз’яснень наведених у листі Міністерства соціальної політики України від 07.09.2012 №197/10/137-12 присвоєння водіям I та II класів має оформлюватись наказом по підприємству із встановленням доплати за класність.

Класність водіям присвоюється кваліфікаційною комісією на підприємстві під час кваліфікаційної атестації.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. N 58 (із змінами), у графі 3 "Відомості про роботу" трудової книжки зазначається конкретне найменування цеху, відділу, підрозділу, дільниці, виробництва, до якого прийнято працівника, а також робота, професія або посада і присвоєний розряд.

Враховуючи вищезазначене, у трудових книжках працівників запис про назву професії виконується із зазначенням кваліфікаційної категорії, розряду, класу, наприклад, "Водій автотранспортних засобів I класу", оскільки I та II класи водіїв є рівнем кваліфікації працівника.

Чинними нормативно-правовими актами України не передбачено норми щодо збереження класності водіям, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи. Прийняття рішення щодо цього питання є компетенцією керівника підприємства.

Із записів трудової книжки, наказів про прийняття на роботу, особових карток позивача не вбачається, що його приймали на роботу на підприємство відповідача водієм саме ІІ класу.

При цьому, з архівної довідки №3 від 09.01.2019 року слідує, що в наказах директора ТОВ «40 років Жовтня» за 2007-2015 року не виявлено запису про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації водій ІІ класу.

Інших доказів присвоєння відповідачем позивачу кваліфікації водія ІІ класу до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів того факту, що позивач у період з 01 вересня 2008 року до 29 липня 2015 року працював у відповідача водієм ІІ класу.

Присвоєння позивачу кваліфікації водія ІІ класу 17.07.1981 при роботі у радгоспі «40 років Жовтня» не свідчить про присвоєння йому ІІ кваліфікаційного класу водія після прийняття на роботу на підприємство відповідача, зокрема й у періоди з 04.05.2007 по 28.09.2015, оскільки відповідач не є правонаступником вказаного радгоспу.

Виплата позивачу надбавки як водію ІІ класу, що здійснювалась з серпня 1981 року по серпень 2008 року, також не свідчить про встановлення позивачу відповідачем кваліфікації водія ІІ класу, при перебуванні на роботі водія у період за який заявлені вимоги.

Таким чином, позивачем всупереч вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не доведено тих обставин, що у період з 01.09.2008 по вересень 2015 працюючи на підприємстві відповідача йому було присвоєно кваліфікацію водія ІІ класу.

У зв’язку з цим підстави для зобов’язання відповідача донарахувати позивачу надбавку за класність водіям ІІ класу у розмірі 10% встановленої тарифної ставки починаючи з 01 вересня 2008 року до вересня 2015 року у сумі 12909,93 грн., а також компенсацію за невчасно виплачену зарплату у сумі 18526,96 грн., відсутні.

За таких обставин в задоволенні позову має бути відмовлено.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 258, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «40 Років-Агро» про зобов’язання донарахувати надбавку та нарахувати компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Куйбишевський районний суд Запорізької області.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, Запорізька область, Більмацький район, с. Смирнове, вул. Смирнова, 37, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «40 років ОСОБА_2», Запорізька область, Більмацький район, с. Смирнове, вул. Смирнова, 6, ІК 00853352.

Повний текст судового рішення складено «21» березня 2019 року.

Суддя Г.Ю.Валігурський