Ухвала суду № 80595349, 19.03.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 335/12070/14-к

Провадження № 1-кп/333/99/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя в складі головуючого судді: Стоматов Е.Г., судді Холода Р.С., Наумової І.Й., секретаря судового засідання Кабанової К.О., прокурора Федорченка К.В. представників потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2І, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя №12013080000000202, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 03.10.2013 року відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працював приватним підприємцем, який зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не засудженого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, п.7 ч.2 ст.115, пп.7,13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.189 , ч.4 ст.189 , ч.1 ст. 307 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, заміжньої, працювала депутатом Запорізької міської ради, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не засудженої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

03 травня 2018 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, п.7 ч.2 ст.115, п.п.7,13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.307, ч.ч.2,4 ст.189 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки про отримання підозрюваними та їх захисниками обвинувального акту та реєстру досудового розслідування.

У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_9 заявив клопотання про визнання під час судового розгляду доказів недопустимими. У клопотанні зазначив, що сторона обвинувачення планує у судовому засіданні дослідити речові докази – комп’ютерну техніку, яка була вилучена за місцем роботи та проживання обвинуваченої ОСОБА_8 та документи в електронній формі, що містяться в ній. Водночас, ані ОСОБА_8, ані її захисникам під час процедури відкриття матеріалів кримінального провадження не було надано доступ до речових доказів, а саме до комп’ютерної техніки і до інформації, що в ній міститься. З посиланням на ст.ст.86, 89, ч.ч.2,3,12 ст.290 КПК України вважає вказані речові докази та документи, що містяться в них очевидно недопустимими та просить суд не досліджувати їх.

Обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_7 та їхні захисники ОСОБА_4, ОСОБА_6 клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання під час судового розгляду доказів недопустимими підтримали.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечив та пояснив, що після завершення досудового розслідування стороні захисту були відкриті всі матеріали кримінального провадження та надано можливість для ознайомлення з ними. Ознайомлення проводилось згідно узгодженого графіку, обвинуваченій та її захисникам було забезпечено доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, у тому числі матеріали провадження ними були сфотографовані, відеоматеріали та електронні носії були скопійовані. У зв’язку із затягуванням стороною захисту з ознайомленням з матеріалами справи ухвалою слідчого судді було встановлено строк для ознайомлення. Вважає, що обов’язок сторони обвинувачення щодо забезпечення доступу сторони захисту до всіх матеріалів кримінального провадження виконано в повному обсязі, при цьому обов’язок ознайомити сторону захисту з такими матеріалами на прокурора не покладено. Перелік доказів, які сторона захисту вважає здобутими у порушення вимог законодавства, не визначено. Підстав для визнання доказів недопустимими прокурор не вбачає.

Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_2 вважав клопотання передчасним, оскільки сторона захисту пропонує суду визначити очевидну недопустимість доказів, які прокурор ще не представив, не надав до суду. Вважає, що саме на сторону захисту покладається обов’язок довести факт ненадання можливості ознайомлення з матеріалами справи, здійснення контролю за таким ознайомленням виходить за межі повноважень прокурора. Також вважає, що у клопотанні не наведені ознаки, згідно з якими сторона захисту вважає докази очевидно недопустимими.

Представники потерпілих, адвокати ОСОБА_1, ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечили, зазначивши, що у клопотанні сторони захисту відсутній перелік доказів, які вона вважає очевидно недопустимими, у зв’язку з чим порушується принцип змагальності процесу.

Вивчивши клопотання, вислухавши доводи сторін, колегія суду приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання.

Згідно з ч.3 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч.12 ст.290 КПК України).

В обґрунтування своє позиції адвокат ОСОБА_9 посилається, у тому числі, на рішення Верховного Суду України від 16.03.2017 по справі №671/463/15-4, згідно з яким невідкриття матеріалів сторонами в порядку ст.290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази.

Разом із тим, у цьому ж рішенні Верховний Суд України зазначив, що чинний КПК України не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною двадцятою статті 290 КПК України, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Тому, заборонивши стороні обвинувачення надавати до суду докази, якими вона доводить винуватість особи, і які на думку захисту не були їй відкриті, суд порушить принцип змагальності сторін у кримінальному провадженні, передбачений ст.22 КПК України, відповідно до якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Колегія суду зауважує, що поняття очевидно недопустимого доказу чинний КПК України не містить, відповідно належність того чи іншого доказу до цієї категорії суд повинен вирішувати у конкретній справі під час (перед початком) дослідження конкретного доказу. Разом із тим, такий перелік доказів, як і самі докази, прокурором суду представлений ще не був, сторони щодо його належності та допустимості не висловлювались, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості надати йому належну оцінку з точки зору його очевидної недопустимості.

На підставі викладеного, судова колегія не знаходить на цей час підстав для визнання доказів сторони обвинувачення, про які зазначено у клопотанні захисника, очевидно недопустимими.

Питання щодо їх допустимості, відповідно до приписів ст.89 КПК України, буде вирішено судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Керуючись ст.ст.86,89,290 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_5 про визнання під час судового розгляду доказів недопустимими – відмовити.

Повний текст ухвали проголошено 22 березня 2019 року о 10 год. 00 хв.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Е.Г. Стоматов

Суддя Р.С. Холод

Суддя І.Й. Наумова