Рішення № 80594562, 21.03.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м. Мукачево Справа № 303/1018/19

2/303/783/19

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

третя особа: виконавчий комітет Мукачівської міської ради

про усунення перешкод в користуванні власністю та встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, зазначивши третьою особою - Виконавчий комітет Мукачівської міської ради про усунення перешкод в користуванні квартирою №6 в будинку №29 на вулиці Сільвая в місті Мукачево (далі - Квартира), шляхом зобов’язання відповідача вирубати чагарники та дерева, які ростуть на відстані до одного метра від стіни квартири, не чинити перешкоди у здійсненні будівельних робіт, заборони в подальшому висаджувати багаторічні рослини у межах 1 м від стіни та встановлення тимчасового земельного сервітуту на частину земельної ділянки площею 15,63 м.кв. по існуючій стіні Квартири шириною 3 м, що знаходиться у користуванні відповідача.

Як на підставу для задоволення позову, позивач посилається на те, що Квартира належить йому на праві приватної власності та побудована на межі земельної ділянки, на якій розташований будинок №27, що належить відповідачу. Його Квартира потребує негайного капітального ремонту. В свою чергу, відповідач відмовляється надати йому дозвіл на використання частини його земельної ділянки. Крім того, впродовж стіни Квартири позивача ростуть чагарники, які руйнують стіни та фундамент вказаного об’єкту нерухомості, тому слід зобов’язати відповідача їх вирубати.

Нормативно – правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 391, 401-404 Цивільного кодексу України та ст.ст. 103-105, 109 Земельного кодексу України.

Позивач заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловив.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження е надав, тому суд ухвалює рішення за наявними матеріалами.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує таке.

Згідно з даними витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.06.2007 №14793752 Квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 12).

В свою чергу, власником домоволодіння в м. Мукачево на вул. Сільвая, №27 є ОСОБА_2, що стверджується даними інформаційної довідки КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» від 02.08.2017 №1826 (а.с. 14).

Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи, суд виходить з наступного.

Приписами частини першої ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою ст. 318 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Статтею 103 Земельного кодексу України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Статтею 105 Земельного кодексу України передбачено, що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Отже, у контексті з приписами ст. 105 Земельного кодексу України, позивач вправі відрізати гілки та корені дерева, а також кущі, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Також слід констатувати, що у випадку вчинення перешкод з боку відповідача у цьому, відповідач вправі звернутися до суду з відповідним позовом, обравши саме такий матеріально – правовий спосіб захисту порушеного права, а не такий, який зазначений у прохальній частині позовної заяви.

По відношенню до спірної по справі ситуації слід також зазначити, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, поняття яких законодавцем розкрито у ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України. Тобто суд, сприяючи всебічному і повному з’ясуванню обставин справи розглядає справи на підставі поданих сторонами доказів.

Обов’язок щодо доведення певних обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, передбачений частиною третьою ст. 12 та частиною першою ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України

При цьому, у відповідності до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Так, посилаючись на обставини щодо порушення своїх прав, внаслідок того, що чагарники спричинюють руйнацію фундаменту та стін його квартири, позивач жодним чином не підтвердив цих обставин належними та допустимими доказами (висновки експертних досліджень, комісійних актів тощо), а саме наявності таких пошкоджень, а також причинного зв’язку між спричиненими пошкодженнями фундаменту та стін квартири та деструктивним впливом чагарників.

Також, і під час судового розгляду справи жодних клопотань про призначення тих чи інших експертних досліджень учасниками судового процесу заявлено не було.

З урахування вищенаведеного та враховуючи наявність у позивача законодавчо визначеної можливості (ст. 105 Земельного кодексу України) захистити своє право на вільне та безперешкодне використання своєї власності, суд вважає, що вимога за предметом позову щодо зобов’язання відповідача вирубати чагарники та дерева, які ростуть на відстані до одного метра від стіни Квартири позивача, задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про встановлення земельного сервітуту суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Статтею 99 Земельного кодексу України визначено види права земельного сервітуту. Перелік, зазначений в даній статті, не є вичерпним.

Згідно з частиною першою статті 99 Земельного кодексу України вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 Земельного кодексу України).

За правилами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Положеннями статті 403 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Згідно п.3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»: п.3.25 «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстані від межі сусідньої ділянки до найбільш виступаючої конструкції стіни житлового будинку або господарської споруди треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферний опадів з покрівель та карнизів на території суміжних ділянок».

В свою чергу, відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має можливість здійснювати обслуговування нерухомого майна у інший менш обтяжливий для нього спосіб, ніж запропонований позивачем. Крім того, відмова ОСОБА_2 на встановлення земельного сервітуту фактично позбавляє позивача можливості здійснювати догляд за Квартирою та її поточний ремонт, для своєчасного підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструктивних елементів Квартири.

Судом встановлено, що між сторонами не досягнуто домовленості з приводу доступу ОСОБА_1 до зовнішніх стін Квартири, що йому належать, для встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту Квартири, з приводу чого між позивачем та відповідачем існує спір.

Слід також констатувати, що сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Таким чином, суд вважає, що вимогу позивача щодо встановлення платного строкового земельного сервітуту слід задовольнити.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по справі слід покласти на позивача.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.

2. Встановити на користь ОСОБА_1 тимчасовий оплатний земельний сервітут строком на чотири місяці на частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Сільвая, 27, - площею 15,63 м.кв. по існуючій стіні квартири №6 в будинку №29 на вулиці Сільвая в місті Мукачево, шириною 3 м, для встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів, з метою ремонту будівлі квартири №6 в будинку №29 на вулиці Сільвая в місті Мукачево, встановивши плату за користування сервітутом у розмірі земельного податку на частину земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

4. Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1536,80 покласти на позивача.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

7. Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 89600, м. Мукачево, вул. Сільвая, 48/2а, ІПН НОМЕР_1).

Відповідач: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, 89600, м. Мукачево, вул. Сільвая Івана, 27).

Третя особа: Виконавчий комітет Мукачівської міської ради (89600, м. Мукачево, пл. Духновича Олександра, 2, код ЄДРПОУ 04053743).

Суддя В.В. Кость