Ухвала суду № 80593344, 21.03.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/5692/16-ц

Провадження №2/263/1023/2019

УХВАЛА

21 березня 2019 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Папаценко П.І., ознайомившись із цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ЧАРА», ОСОБА_3 про визнання договору позики від 02 березня 1999 року недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вказаний позов, яким позивач просить визнати недійсним договір позики від 02 березня 1999 року, укладений від імені директора Приватного підприємства «ЧАРА» Збандут І.К. та ОСОБА_3

Автоматизованою системою документообігу в суді, суддю Папаценко П.І. було визначено для розгляду зазначеної справи.

В той же час, в провадженні судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Папаценко П.І. перебувала цивільна справа №519/792/12 за позовною заявою ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Чара» про стягнення боргу, рішенням суду від 19.03.2015 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПП «Чара» на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 02.03.1999 року в сумі 1 452 833 грн. та судовий збір в сумі 3 441 грн. Під час судового розгляду цієї справи судом дана правова оцінка договору від 02.03.1999 року, він визнаний належним та допустимим доказом у справі.

Ухвалою Апеляційного суду донецької області від 17.06.2015 року апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Чара» Мізрахіна І.В. відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19.03.2015 року залишено без змін.

10.09.2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України касаційну скаргу приватного підприємства «Чара» відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19.03.2015 року та ухвалу Апеляційного суду донецької області від 17.06.2015 року залишено без змін.

Враховуючи наведені обставини та обставини даної цивільної справи, приходжу висновку про наступне.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судці, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Вимогами Закону № 2453-УІ передбачено, що судді зобов'язані своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядали і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини четвертої статті 54 цього Закону).

Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням V з'їзду судців України 24 жовтня 2002 року (у редакції, затвердженій XI черговим з'їздом судців України 22 лютого 2013 року), затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1 необхідно пам'ятати, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосудця неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Враховуючи наведене та з метою попередження виникнення обставин, що викликатимуть сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, можливості скасування рішення з підстав незаконності складу суду, вважаю необхідним заявити собі самовідвід та направити справу до канцелярії суду для подальшого визначення судді для розгляду даної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 37, 39-41 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Папаценка П.І. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ЧАРА», ОСОБА_3 про визнання договору позики від 02 березня 1999 року недійсним - задовольнити.

Дану справу передати до канцелярії суду для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною другою статті 14 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: П.І.Папаценко