Рішення № 80592891, 11.03.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30964/18

Провадження 2/127/5294/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2019 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

позов мотивований тим, що на підставі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25.11.2014 року відповідача ОСОБА_2 зобов’язано сплачувати аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте, відповідач рішення суду не виконував, тому ОСОБА_4 звернулась до УПСЗН Вінницької районної державної адміністрації про призначення тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів. ОСОБА_4 було призначено тимчасову допомогу в період з 01.09.2015 року по 30.11.2017 року в загальному розмірі 9 572,40 грн. відповідно до п. 6, 7 Порядку призначення та виплати тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою КМУ від 22.02.2006 року № 189. Тимчасова допомога призначалась кожні шість місяців, починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи на підставі повторно поданих заяв, декларацій про доходи та майновий стан, довідок відділів ДВС про неотримання аліментів від батька дитини ОСОБА_2

На підставі ч. 10 ст. 181 Сімейного кодексу України УПСЗН Вінницької районної державної адміністрації просило стягнути з відповідача виплачені з державного бюджету у вигляді тимчасової державної допомоги кошти в сумі 9 572,40 грн.

В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_5 позов підтримала за обставин, викладених у ньому, просила задоволити позов у повному обсязі. Пояснила, що ОСОБА_4 звернулась до управління із заявою та подала необхідні документи відповідно до Порядку призначення та виплати тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляється від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме. Управління не уповноважене перевіряти стан виконання рішення про стягнення аліментів, майновий стан боржника, місце проживання і не піддає сумніву надані відділом ДВС довідки про неотримання аліментів, тому допомога була призначена з 01.09.2015 року по 30.11.2017 року в загальній сумі 9 572,40 грн. Відповідно до ч. 10 ст. 181 СК просила стягнути з відповідача кошти в сумі 9 572,40 грн. на користь УПСЗН Вінницької районної державної адміністрації.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, відзиву на позов, заяв про відкладення засідання не подавав.

Враховуючи згоду представника позивача, суд вважає необхідним розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити відповідно до ст. 280-282 ЦПК України заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом були вчинені наступні процесуальні дії.

10.12.2018 року за заявою позивача було відстрочено сплату судового збору в сумі 1 762,00 грн. до ухвалення судового рішення у даній справі (а.с. 38).

10.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у даній справі (а.с. 39).

12.02.2019 року проведене підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 65).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком доньки – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Виконавчий лист виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 18.12.2014 року у справі № 127/18642/14 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 500 грн. щомісячно, починаючи з 28.08.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Дане рішення суду було пред’явлене до виконання.

ОСОБА_4 неодноразово зверталась до Управління праці і соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації з заявами про призначення соціальної допомоги на підставі Порядку призначення та виплати тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою КМУ від 22.02.2006 року № 189, оскільки не отримувала аліментів від ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки, про що також надала довідки відділу ДВС.

УПСЗН Вінницької районної державної адміністрації з вересня 2015 року по листопад 2017 року була нарахована та виплачена допомога ОСОБА_4 в сумі 9 572,40 грн. (а.с. 30).

Відповідно до частини 9 статті 181 Сімейного кодексу України порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.2 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 147, тимчасова допомога призначається у разі, коли рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення.

Відповідно до п. 7 Порядку № 189 тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами.

Згідно з вимогами ст. 22 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.

Відповідно до п.10 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189, виплата тимчасової допомоги припиняється у разі досягнення дитиною 18-річного віку.

Виплата державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, наданих як субвенція місцевому бюджету.

У пункті 12 цієї Постанови зазначено, що якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину або місце проживання (перебування) одного з батьків встановлено, у зв'язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги.

Відповідно до ч.10 ст. 181 СК України суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Аналіз норми підзаконного нормативно-правового акта закріпленої в пункті 12 Постанови вказує на те, що підставою для звернення органу праці та соціального захисту населення до суду з указаним позовом є встановлення факту, що один з батьків може утримувати дитину або встановлено місце проживання одного з батьків, який може утримувати дитину та з якого можуть бути стягнуті аліменти.

Тобто, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню за умови доведення, що один з батьків може утримувати дитину або встановлено місце проживання одного з батьків, який може утримувати дитину та з якого можуть бути стягнуті аліменти.

У судовому засіданні було встановлено, що на неодноразові звернення ОСОБА_4 працівниками відділу ДВС їй видавались довідки про те, що вона не отримувала аліменти від ОСОБА_2 за період з 01.03.2015 року по 01.06.2017 року на підставі виконавчого листа, виданого у справі № 127/18642/14. Однак, які дії були вчинені державним виконавцем до спонукання боржника виконувати рішення суду та сплачувати аліменти у встановленому законом порядку – представником позивача не зазначено, причини несплати боржником аліментів з червня 2015 року по листопад 2017 року не з’ясовані, чи дійсно він ухилявся від сплати аліментів, чи були відсутні у боржника кошти та інше майно, на які за законом могло бути звернено стягнення і чи відомо було про місце перебування боржника – позивачем також не доведено.

Представник позивача в судовому засіданні повідомила, що виплати були припинені, оскільки стягувач ОСОБА_4 не зверталась більше з заявами про виплату допомоги.

Крім того, позивачем не доведені належними та допустимими доказами підстави звернення до суду з даним позовом, визначені п. 12 Порядку, а саме, що на час пред'явлення позову виникла реальна можливість стягнення аліментів безпосередньо з боржника ОСОБА_2 і виявлено, що він може утримувати дитину або встановлено його місце проживання і з нього можуть бути стягнуті аліменти.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 78, 79 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації не доведено, що відповідач ухилявся від сплати аліментів з вересня 2015 року по листопад 2017 року та що на сьогоднішній день встановлено його місце перебування, він може утримувати дитину і має дохід, з якого можуть бути стягнуті аліменти, суд дійшов висновку, що даний позов задоволенню не підлягає.

На підставі ухвали суду від 10.12.2018 року Управлінню праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації було відстрочено сплату судового збору в сумі 1 762,00 грн. до ухвалення судового рішення у даній справі. Враховуючи те, що в задоволенні пред’явленого позову відмовлено, відповідно до ст.. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з позивача на користь держави.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме", ст. 181 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення коштів – відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в сумі 1762 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Повне судове рішення складене 21 березня 2019 року.

Суддя: