Рішення № 80592159, 21.03.2019, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/2134/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2019 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що 08.03.2018 р. померла ОСОБА_4.

При житті ОСОБА_4 зробила заповіт, яким все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_2

Після її смерті відкрилася спадщина на все майно, яке належало спадкодавцю на час відкриття спадщини. До кола спадкового майна відноситься житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по Центральна, 41, с. Багринівці Літинського району Вінницької області.

Позивач звернувся до ОСОБА_5 державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок, однак йому було відмовлено у цьому, оскільки на спадковий житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи і рекомендовано звернутися до суду за захистом свого права на спадщину. В зв'язку з викладеним просить визнати право власності на спадковий житловий будинок.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує повністю і просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Літинського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, надала суду заяву про розгляд справи без присутності відповідача. Вимоги позовної заяви підтримую в повному обсязі.

Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Дослідивши письмові заяви сторін та матеріали справи, суд вважає що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Так, із свідоцтва про смерть (а.с. 5) судом встановлено, що ОСОБА_4 померла 08.03.2018 р. Відповідно до заповіту від 25.06.2015 р. (а.с. 6)судом встановлено, що ОСОБА_4 на випадок смерті зробила розпорядження, згідно якого житловий будинок та прилеглу на нього ділянку за адресою вул. Леніна, 40, с. Багринівці Літинського району Вінницької області заповідає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Із копії технічного паспорту на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по вул. Леніна, 40, с. Багринівці Літинського району Вінницької області (а.с.7-10) вбачається, що відсутні відомості про наявність правовстановлюючих документів. Відповідно до довідки ОСОБА_3 сільської ради Літинського району Вінницької області за № 1101 від 06.12.2018 р. (а.с. 11) житловий будинок по вул. Центральна, 41, с. Багринівці Літинського району Вінницької області належав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 08.03.2018 р. Відповідно до довідки ОСОБА_3 сільської ради Літинського району Вінницької області за № 1103 від 06.12.2018 р. (а.с. 12) ОСОБА_4 , яка померла, 08.03.2018 р. передана у приватну власність земельна ділянка по вул. Леніна, 41 (після перейменована Центральна, 41), с. Багринівці Літинського району Вінницької області – 0,56 га та окремо відрізки 0,14 га. Довідкою ОСОБА_3 сілької ради за № 1102 від 06.12.2018 р. (а.с. 13) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на день смерті 08.03.2018 р. була зареєстрована та проживала сама за адресою вул. Центральна, 41, с. Багринівці Літинського району Вінницької області. ОСОБА_5 державної нотаріальної контори за № 1958/02-17 від 17.12.2018 р. (а.с. 14) ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 08.03.2018 р.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (ОСОБА_5, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (ОСОБА_5, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла 08.03.2018 року в нотаріальному порядку позивач ОСОБА_2 не може оформити спадщину, тому позов необхідно задовольнити та визнати за ним право власності на житловий будинок з по господарськими спорудами, які розташовані за адресою вул. Центральна, 41, с.Багринівці Літинського району Вінницької області, оскільки судом встановлено, що він є спадкоємцем за заповітом і має право на оформлення спадщини.

На підставі ст.ст. 328, 392, 1218, 1225, 1261, 1268, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 48, 76, 81, 200, 206, 247, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 120,125 ЗК України Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок з господарськими будівлями, позначений на плані літерою "А" загальною площею 60,7 кв. м., житловою площею 24,1 кв.м. веранду "а", ганок «-», сарай літера «Б», хвіртка № 1, ворота № 2, огорожа № 3, що розташовані по вулиці Центральна, 41 села Багринівці Літинського району Вінницької області порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 08.03.2018 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.