Рішення № 80591380, 07.03.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3248/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані", м. Київ про визнання недійсними частин договору за участю представників:

позивача - Калугіна О.Ю. (договір №б/н від 20.12.2018 р.)

відповідача - Харченко К.С. (дов. № 03-01/06 від 03.01.2019 р.)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Байдакова Анна Юріївна звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані", в якому просить суд визнати недійсним пункт 41.3. ст. 41 договору оренди від 01.12.2016 р. № Е-1/Х-1, укладеного між сторонами. Просить суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 1762,00 грн. за подання позову до суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі; призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження; почато підготовче провадження та його розгляд призначено на 20.12.2018 р. о 10:00.

Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "07" лютого 2019 р. о 10:00 на підставі ухвали суду від 15.01.2019 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 07 лютого 2019 р., на підставі ст. 207 ГПК України, головуючим з'ясовано, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Представник Позивача у судовому засіданні заяв чи клопотання, пов'язаних з розглядом справи, не надав.

Представник Відповідача у судовому засіданні заяв чи клопотання, пов'язаних з розглядом справи, не надав.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 26.02.2019 р. о 10:20.

У судовому засіданні, яке продовжено 26.02.2019 р. було відкладено розгляд справи на 07.03.2019 р.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи представників, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

01.12.2016 року між Товариством з обмеженого відповідальністю"Крона-Компані" (Товариство/Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Байдаковою Анною Юріївною (Орендар) укладений Договір оренди № Е-1/Х-1 (надалі - Договір № Е-1/Х-1), відповідно до пункту 2.1 статті 2 «Предмет Договору» Орендодавець (Товариство) зобов'язується передати в Оренду Приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі, а також Обладнання, а Орендар зобов'язується прийняти, оплатити Оренду і повернути Приміщення та Обладнання Орендодавцю на умовах, визначених цим Договором.

Строк дії Договору № Е-1/Х-1 спливає 03.12.2019 року.

Відповідно до ст. 1 Договору № Е-1/Х-1 терміни, які вживаються у цьому Договорі, використовуються у такому значенні:

Оренда - строкове платне користування Приміщенням в порядку та на умовах, встановлених цим Договором (пункт 1.1.16);

Приміщення - нежитлове приміщення, частина Торгового центру, яке передається в Оренду відповідно до умов цього Договору (п. 1.1.24);

Обладнання - майно та обладнання Орендодавця, перелік якого наведений в Додатку Ж до цього Договору;

Торговий центр - будівля торгово-розважального центру «Караван Megastore», розташована за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7 (п. 1.1.32).

Пунктами 3.1 та 3.2 ст. 3 Договору № Е-1/Х-1 визначено, що Приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на першому поверсі Торгового центру, - секція № Е-1. Місцезнаходження Приміщення визначається згідно витягу з плану Торгового центру (додаток А до цього Договору), та відмічене кольором або штрихуванням.

Пункт 41.3 статті 41 Договору № Е-1/Х-1 передбачає право Орендодавця припинити дію цього Договору у разі вчинення Орендарем істотного порушення цього Договору. До істотних порушень віднесено в т.ч. такі обставини:

Орендар не виконує зобов'язань щодо страхування чи правил протипожежної безпеки (підпункт 41.3.6 пункту 41.3);

Орендар, на власний розсуд Орендодавця, демонструє невідповідне чи неприйнятне ставлення до Орендодавця або інших орендарів Торгівельного центру, яке завдає шкоди репутації Торгівельного центру (підпункт 41.3.8 пункту 41.3).

Позивач звернувся до суду, з тих підстав, що пункт 41.3 ст. 41, підпункти 41.3.6 та 41.3.8 пункту 41.3 ст. 41 Договору № Е-1/Х-1 на його думку суперечать Господарському кодексу України (надалі - ГК України), Цивільному кодексу України (надалі - ЦК України) та підлягають визнанню недійсними, обґрунтовуючи тим, що підпункти 41.3.6 та 41.3.8 пункту 41.3 ст. 41 Договору № Е-1/Х-1 не відповідають вимогам ст. 291 ГК України та ст. 783 ЦК України.

А пункт 41.3 ст. 41 Договору № Е- 1/Х-1 порушує вимоги статей 188, 291 ГК України: передбачає дострокове розірвання Договору на вимогу Орендодавця за відсутності згоди Орендаря в позасудовому порядку; встановлює дату коли Договір вважатиметься розірваним за відсутності згоди сторін щодо його (дострокового) розірвання, не передбачену ч. 5 ст. 188 ГК України.

Позивач посилається, що в статті 783 ЦК України закріплений виключний перелік підстав, за наявності яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найму. А стаття 291 ГК України містить імперативну норму, яка забороняє сторонам включати до господарського договору оренди підстави для дострокового розірвання договору на вимогу однієї зі сторін, не передбачені ЦК України для розірвання договору найму.

Передбачені підпунктами 41.3.6 та 41.3.8 пункту 41.3 ст. 41 Договору № Е-1/Х-1 обставини, наявність яких дає право Орендодавцю на відмову від зобов'язань за Договором та його дострокове розірвання в односторонньому порядку, відсутні в ст. 783 ЦК України.

Також Позивач зазначає, що підпункт 41.3.8 пункту 41.3 ст. 41 Договору № Е-1/Х-1 передбачає наділення таким особистим немайновим правом, як ділова репутація, речі, а саме об'єкту нерухомого майна, яким є нежитлова будівля Торгового центру, тобто підпункт 41.3.8 пункту 41.3 ст. 41 Договору № Е-1/Х-1 не відповідає вимогам ст. 4 ГК України, ст.ст. 1, 2, 16 ЦК України.

Як вважає Позивач, визнання недійсними підпунктів 41.3.6 та 41.3.8 пункту 41.3 ст. 41 Договору № Е-1/Х-1 не матиме наслідком визнання недійсним пункту 41.3 ст. 41 цього Договору та Договору в цілому, а визнання недійсним абзацу першого пункту 41.3 ст. 41 Договору № Е-1/Х-1 унеможливлює дію підпунктів 41.3.1-41.3.5, 41.3.7, 41.3.9, 41.3.10 пункту 41.3 ст. 41 даного Договору, у зв'язку з чим позивач вважає, що підлягає визнанню недійсним пункт 41.3 ст. 41 Договору № Е-1/Х-1 в цілому.

В той же час недійсність пункту 41.3 ст. 41 Договору № Е-1/Х-1 не має наслідком недійсність інших пунктів ст. 41 та інших статей цього Договору, а отже й Договору в цілому, оскільки питання, пов'язані з правом Сторони на дострокове розірвання Договору регулюються нормами ГК України, ЦК України та іншими пунктами ст. 41 Договору № Е-1/Х-1, оскільки пункт 41.3 ст. 41 Договору № Е-1/Х-1 суперечить ГК України, ЦК України.

Відповідач не погоджується з таким висновком Позивача, оскільки умова пункту 41.3. Договору не протирічить ч. 1 ст. 291 ГК України, оскільки, у даному випадку мова йде про взаємне волевиявлення двох сторін, закріплене в договорі, щодо встановлення певного порядку припинення їхніх правовідносин, а саме: в порядку розірвання договору - на підставі повідомлення Орендодавця.

Як вбачається із змісту пункту 41.3. Договору, сторони визначили і погодили право Орендодавця на одностороннє розірвання цього Договору, без сплати будь-яких неустойок, збитків, відшкодувань тощо, письмово попередивши про це Орендаря не менш ніж за 30(тридцять) календарних днів, у разі вчинення Орендарем істотного порушення цього Договору або якщо Орендодавець планує використовувати Приміщення для власних потреб. В такому випадку. Договір вважається розірваним на 31 (тридцять перший) календарний день від дня відправки Орендодавцем повідомлення про дострокове розірвання цього Договору. В цілях цього Договору істотним порушенням Орендарем своїх зобов'язань за цим Договором, яке надає Орендодавцю право відмови від зобов'язань за цим Договором, буде наявність будь-якої з наступних обставин:

41.3.6. Орендар не виконує своїх зобов'язань щодо страхування;

41.3.8. Орендар, на власний розсуд Орендодавця, демонструє невідповідне або неприйнятне ставлення до Орендодавця або до інших орендарів Торговельного центру, яке завдає шкоди репутації Торговельного центру.

Отже, за взаємним волевиявленням, сторони у названому пункті визначили певний порядок припинення Договору, а саме, на підставі повідомлення Орендодавця.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В частині 1 статті 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В обґрунтування своїх вимог про визнання недійсним п. 41.3 договору оренди від 01 грудня 2016 року № Е-1/Х-1, позивач посилається на те, що не відповідає вимогам ст. 188, 291 ГК України та ст. 783 ЦК України, що передбачає дострокове розірвання Договору на вимогу Орендодавця за відсутності згоди Орендаря в позасудовому порядку та встановлює дату коли Договір вважатиметься розірваним за відсутності згоди сторін щодо його (дострокового) розірвання.

Щодо викладених у позові тверджень Позивача суд вважає їх необґрунтованими такими, що не відповідають дійсності, оскільки, у даному випадку мова йде про взаємне волевиявлення двох сторін, закріплене в договорі, щодо встановлення певного порядку припинення їхніх правовідносин, а саме: в порядку розірвання договору - на підставі повідомлення Орендодавця.

У ч. 3 ст. 291 ГК України передбачено можливість розірвання договору оренди у порядку встановленому ст. 188 Господарського кодексу України, яка дає можливість сторонам розірвати договір в односторонньому порядку за умови якщо це передбачено договором.

Стаття 291 Господарського кодексу України не містить жодної заборони сторонам за взаємною згодою визначити такий порядок припинення договору і не встановлює, що така умова договору є нікчемною або недопустимою. А як вже зазначалося ч. 3 ст.6 ЦК України передбачає право сторін в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Не можуть сторони відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Проте, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору .

Згідно із ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які с обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір с обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 ст. 291 ГК України містить заборону односторонньої відмови від договору оренди, підчас того, що ч. 3 визначено, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В свою чергу ч. 1 ст. 188 ГК України, встановлює, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги Позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

В силу ч. 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином, враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Повне рішення складено "19" березня 2019 р. р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін