Рішення № 80590914, 19.03.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/827/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення заборгованості в сумі 4 938 417 грн. 27 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 14-136 від 20.07.2018 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (ордер РП-152№076 від 29.01.2019 р.).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

26 грудня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4 938 417 грн. 27 коп.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1715/14-БО-28 купівлі-продажу природного газу від 28 листопада 2013 року, а саме відповідач здійснював несвоєчасно оплату за переданий газ чим порушив строк оплати передбачений у договорі № 1715/14-БО-28 купівлі-продажу природного газу від 28 листопада 2013 року, що у свою чергу призвело до виникнення заборгованості ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 4 938 417 грн. 27 коп., з яких 1 519 047 грн. 83 коп. - пені, 270 618 грн. 06 коп. - 3 % річних та 3 148 751 грн. 38 коп. - інфляційних втрат.

В судовому засіданні 19 березня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, просив суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у свою чергу не погоджуючись зі вимогами позивача, подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтував наступними обставинами. У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що згідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 25 травня 2017 року складений та підписаний позивачем та відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 1715/14-БО-28 від 28 листопада 2013 року відсутня. Окрім того, відповідач зазначив, що відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 30 листопада 2016 року.

Разом з тим, як зазначає Відповідач, останній перебуває в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Зважаючи на викладені обставини, відповідач вважає, що нараховані позивачем суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягають списанню.

Зважаючи на викладені обставини відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 19 березня 2019 року представник відповідача заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, заяві про зупинення провадження у справі та заяві про застосування строків позовної давності, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заяви та клопотання у справі

15 січня 2019 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує вимоги позивача у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

30 січня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача в порядку ст. 166 ГПК України, в якій останній спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

15 лютого 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких останній спростовує твердження відповідача наведені у відповіді на відзив на позовну заяву.

18 лютого 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду підготовчого провадження.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 грудня 2018 року відкрито провадження у справі 918/827/18, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30 січня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 січня 2019 року відкладено підготовче засідання на 18 лютого 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2019 року відкладено підготовче засідання на 04 березня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/827/18 та призначено справу до слухання по суті на 19 березня 2019 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець), та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - покупець), укладено 28 листопада 2013 року договір № 1715/14-БО-28 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами), обсягом до 20 781,024 тис. куб.м. з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. п. 1.1, 1.2, 2.1 умов договору).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 5 900 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регулювання тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6 384 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 1 276 грн. 94 коп., всього з ПДВ - 7 661 грн. 64 коп. (п. 5.2. договору, в редакції додаткової угоди № 7 від 09 грудня 2014 року).

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості невиплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 9.3. договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Згідно розділу 11 умов договору, такий набуває чинності з дати його підписання і скріплення печатками і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення.

Додатковою угодою № 7 від 09 грудня 2014 року змінено пункт 5.2 договору та змінено ціну на газ, зокрема до сплати за 1000 куб.м. природного газу 7 661 грн. 64 коп. з ПДВ.

Як встановлено матеріалами справи, постачальник на виконання умов договору та передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 55 423 735 грн. 36 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 31 січня 2014 року на суму 8 021 239 грн. 09 коп., від 28 лютого 2014 року на суму 7 604 139 грн. 51 коп.,від 31 березня 2014 року на суму 4 975 649 грн. 21 коп., від 30 квітня 2014 року на суму 2 661 818 грн. 03 коп., від 31 травня 2014 року на суму 308 360 грн. 10 коп., від 30 червня 2014 року на суму 286 956 грн. 15 коп., від 31 липня 2014 року на суму 141 281 грн. 64 коп., від 31 серпня 2014 року на суму 240 382 грн. 87 коп., від 30 вересня 2015 року на суму 204 063 грн. 68 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 2 109 601 грн. 75 коп., від 30 листопада 2014 року на суму 9 494 430 грн. 80 коп., від 31 грудня 2014 року на суму 19 375 812 грн. 53 коп., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору, факт невчасного розрахунку підтверджується "операціями за договором" (а.с. 46), згідно яких відображено рух коштів по договору.

Враховуючи зазначені прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та три проценти річних за порушення строків проведення оплати за газ.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Джерела права й акти їх застосування

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання і не відносяться до санкцій.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", укладено 28 листопада 2013 року договір № 1715/14-БО-28 купівлі-продажу природного газу. Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та є чинним на час розгляду справи.

Матеріалами справи стверджено, що позивач на виконання умов договору та передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 55 423 735 грн. 36 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 31 січня 2014 року на суму 8 021 239 грн. 09 коп., від 28 лютого 2014 року на суму 7 604 139 грн. 51 коп., від 31 березня 2014 року на суму 4 975 649 грн. 21 коп., від 30 квітня 2014 року на суму 2 661 818 грн. 03 коп., від 31 травня 2014 року на суму 308 360 грн. 10 коп., від 30 червня 2014 року на суму 286 956 грн. 15 коп., від 31 липня 2014 року на суму 141 281 грн. 64 коп., від 31 серпня 2014 року на суму 240 382 грн. 87 коп., від 30 вересня 2015 року на суму 204 063 грн. 68 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 2 109 601 грн. 75 коп., від 30 листопада 2014 року на суму 9 494 430 грн. 80 коп., від 31 грудня 2014 року на суму 19 375 812 грн. 53 коп., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору, факт невчасного розрахунку підтверджується "операціями за договором" (а.с. 46), згідно яких відображено рух коштів по договору. Остання проплата проведена 12 квітня 2017 року, що підтверджується актом звіряння розрахунків від 25 травня 2017 року.

Разом з тим суд, не погоджується з твердженнями позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних на інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" є теплопостачальним підприємством, що здійснює закупівлю природного газу для виробництва теплової енергії та послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання.

У відповідності з частиною 1 статті 3 названого Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Згідно пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01 липня 2016 року.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальність "Рівнетеплоенерго" включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, що підтверджується листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 червня 2017 року № 8/10-1042-17.

Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30 листопада 2016 року), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, із правового аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що частина 3 статті 7 зазначеного Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2018 року №925/106/18, від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16 та від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16.

З огляду на викладене, спростовуються доводи, зазначені позивачем про безпідставне застосування до спірних правовідносин сторін приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв'язку з відсутністю доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та посилання на правову позицію Вищого господарського суду України, наведену у перелічених вище справах.

Отже, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, що підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 Закону 1730-VІІІ від 03 листопада 2016 року, що становлять разом у сумі 4 250 123 грн. 13 коп., а саме: за зобов'язаннями жовтня 2014 року, пеня - 6104 грн. 10 коп., 3 % річних - 654 грн. 01 коп.; за зобов'язаннями листопада 2014 року, пеня - 17 589 грн. 34 коп., 3 % річних - 1 884 грн. 56 коп.; за зобов’язаннями грудня 2014 року, пеня - 1 495 354 грн. 39 коп., 3 % річних - 228 915 грн. 69 коп., інфляційні збитки - 2 499 621 грн. 04 коп.

Зважаючи на викладене, списання нарахованих боржникам санкцій на борг по газу за зобов'язаннями 2013 року який погашений до 30 листопада 2016 року є безумовним. Тому нарахування позивачем санкцій, що є предметом позову у даній справі за всі визначені позивачем періоди, є безпідставним і до стягнення вони не підлягають.

Щодо нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 688 294 грн. 14 коп., після набрання законної сили Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" слід зазначити наступне.

Частиною 1, ст. 5 Закону України від 03 листопада 2016 року № 1730-VІІІ, реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року. Згідно ч. 3 даної статті на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Крім того, 4.1. ст. 7 Закону України від Закону України від 03 листопада 2016 року № 1730-VІІІ, передбачає, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

Судом встановлено, що відповідно до акту звіряння розрахунків, узгодженого між сторонами, станом на 25 травня 2017 року сума боргу відповідача перед позивачем по договору № 1715/14-БО-28 від 28 листопада 2013 року про купівлю-продаж природного газу відсутня, що не заперечується позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що погашення боргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" по договору № 1715/14-БО-28 від 28 листопада 2013 року про купівлю-продаж природного газу відбулося на підставі листа ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" від 10 квітня 2017 року № 01-02/1079/1083. Згідно вказаного листа, переплата відповідачем, яка виникла станом на 01 квітня 2017 року по договору № 3846/1617-БО-28 від 27 жовтня 2016 року про купівлю-продаж природного газу в сумі 3 378 267 грн. 60 коп., зарахована як оплата основного боргу по договору № 1715/14-БО-28 від 28 листопада 2013 року про купівлю-продаж природного газу разом із ПДВ.

Окрім того, слід зазначити, що відповідачем не укладено договір про реструктуризацію заборгованості, оскільки зважаючи на викладені обставини заборгованість по договору № 1715/14-БО-28 від 28 листопада 2013 року про купівлю-продаж природного газу погашена.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" встановлено, що сума неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат, процентів річних, нарахованих на погашену заборгованість, підлягають списанню.

Зважаючи на викладені обставини, оскільки відповідач погасив суму боргу по договору № 1715/14-БО-28 від 28 листопада 2013 року про купівлю-продаж природного газу, що підтверджується вищевикладеними обставинами, суд прийшов до висновку, що у позивача відсутнє право нарахування та стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат після набрання законної сили Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Отже, правомірність підстав позову з боку Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не доведена, а тому в позові слід відмовити повністю.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 918/1203/16 між тими самими особами та по анологічному договору.

Докази відхилені судом

Суд докази не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт перебування сторін у договірних відносинах. Твердженням (аргументам) позивача та відповідача оцінка дана вище.

Порушені права та інтереси позивача

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Суд зазначає, що позивачем не доведено порушення відповідачем інтересів останнього та обумовлення настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, відтак позивач безпідставно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 74 076 грн. 26 коп., згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 4 938 417 грн. 27 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 21 березня 2019 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);

3 - відповідачу рекомендованим (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, буд. 27.