Рішення № 80590751, 11.03.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2669/18

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталі Д.І.

розглянувши справу №916/2669/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" (вул.Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 35390470)

до відповідача: Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (вул.Миколи Боровського, 28 "Б", м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 00131713)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Торгова компанія "АЛМІ" (підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) (вул. Середня, буд. 83-Б, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 31327274)

про зобов'язання виконати умови договору

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився;

Від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом (вх.№2876/18 від 28.11.2018 р.) до Акціонерного товариства "Одесаобленерго" про зобов'язання виконати умови договору, а саме:

- щомісячно підписувати "ОСОБА_1 про прийняття - передавання наданих послуг" згідно п.5 Додатку до Договору №6109 від 15.07.2014 р.;

- приймати від Споживача "ОСОБА_1 про обсяги спожитої електричної енергії", згідно п.4 Додатку №5 до Договору №6109 від 15.07.2014 р.;

- узгодити обсяги очікуваного електроспоживання в 2019 р. із щомісячним розподілом надіслані ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "ГЛОБАЛЬНІ БІЗНЕС РІШЕННЯ" 31.10.2018 р. та укласти із ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "ГЛОБАЛЬНІ БІЗНЕС РІШЕННЯ" Додаток №1 до Договору у новій редакції згідно п.5 Додатку №1 до Договору №6109 від 15.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2018 р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України.

04.12.2018 р. позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх.№2-6148/18).

Ухвалою від 10.12.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.01.2019.

04.01.2019 від відповідача надійшов відзив (вх.№237/19).

У судове засідання 09.01.2019 з’явились представники сторін, оголошено перерву до 23.01.2019 для надання відповіді на відзив.

18.01.2019 до суду надійшла заява Торгова компанія "АЛМІ" (підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) про залучення її як третьої особи (вх.№2-242/19).

18.01.2019 позивачем подано відповідь на відзив (вх.№989/19).

23.01.2019 від Торгової компанії "АЛМІ" (підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) надійшла заява про розгляд справи про її залучення як третьої особи без участі представника (вх.№1410/19).

23.01.2019 ухвалою суду залучено третю особу, протокольно продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, відкладено на 11.02.2019.

08.02.2019 від третьої особи надійшли пояснення третьої особи (вх.№2669/19).

У судовому засідання 11.02.2019 було оголошено відкладення на 26.02.2019.

26.02.2019 відкладено розгляд справи на 04.03.2019.

04.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.03.2019.

11.03.2019 у судове засідання представники сторін не з’явились. Судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що 15.07.2014 між ним та ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго", в особі ОСОБА_2 РЕМ укладено договір про постачання електричної енергії за №6109.

За умовами договору позивач є споживачем послуг електропостачання за адресою: пр-т Ак. Глушка, 19, м. Одеса. Позивач вказує, що виконував умови договору, оплачував використану електричну енергію.

Зазначає, що в березні 2018 бригада працівників ОСОБА_2 РЕМ припинила електропостачання одного із вводів електроенергії у приміщенні за адресою: пр-т Ак. Глушка, 19, м. Одеса, - нічим не обґрунтовуючи свої дії. У зв'язку з цим споживач звернувся до відповідача та ОСОБА_2 РЕМ із заявою від 22.03.2018, відповідно до якої просив перевірити правомірність дій працівників РЕМ та відновити електропостачання; не допускати подальших порушень. Вказує, що у відповідь отримав лист ОСОБА_2 РЕМ №130/03-267 від 30.03.2018, яким підтверджено дію договору №6109; також 03.04.2018 отримав відповідь від відповідача - лист №101/28/03-2116, в якому вказано, що на сьогоднішній день електропостачання здійснюється відповідно до договору. При цьому відповідач вказав, що 03.03.2018 припинення або часткового обмеження в електропостачанні об'єктів позивача не проводилось.

Позивач вказує, що на його об'єкті так і не було відновлено електропостачання.

17.04.2018 розрахунковим відділом ОСОБА_2 РЕМ позивачеві було відмовлено у видачі рахунків для оплати спожитої в березні електроенергії, а також рахунку для оплати авансового платежу за квітень 2018.

Зазначає, що повторно звернувся до відповідача та ОСОБА_2 РЕМ (адвокатський запит) із проханням надати реквізити для оплати послуг за договором, однак, у відповідь було отримано формальну відмову у наданні відповіді.

24.05.2018 у відповідь на електронний лист бухгалтера позивача ОСОБА_2 РЕМ надало лист №210, яким повідомлено, що за адресою: пр-т Ак. Глушка, 19, м. Одеса, - було укладено договір про постачання електричної енергії від 04.04.2018 з Торговою компанією "АЛМІ". При цьому відповідачем не було зазначено про припинення дії договору з позивачем.

Позивач зазначає, що відповідно до вимог законодавства з новим споживачем договір може бути укладено після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення. Втім, ані позивач, ані відповідач не виявляли ініціативи щодо припинення договірних відносин.

Вказує, що є єдиним законним власником приміщення за адресою: пр-т Ак. Глушка, 19, м. Одеса, і з 2011 року до цього часу позивач продовжує здійснювати у цьому приміщенні загальною площею 2612 кв.м. свою господарську діяльність.

На виконання умов Договору позивачем складались та надсилались ОСОБА_1 про обсяги спожитої електричної енергії, однак відповідач дані акти не підписує та не узгоджує тим самим обсяги спожитої електричної енергії. Крім того, відповідач не підписує з 04.04.2018 ОСОБА_1 про прийняття-передавання наданих послуг.

Також, споживач звернувся 31.10.2018 до постачальника із заявою про виділення договірних величин електроспоживання на 2019 за Договором в кількості 267 тис. кВт/год (з помісячним розподілом). Однак, відповідач станом на момент подання позовної заяви договірні величини не узгодив.

У відзиві відповідач вказує, що вважає вимоги позивача необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Між позивачем та відповідачем було дійсно укладено договір про постачання електричної енергії №6109 від 15.07.2014. Об'єктом енергопостачання було приміщення за адресою: м. Одеса, пр-т Ак. Глушко, 19.

Вказує, що з 11.06.2017 набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії". П. 13 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено, що ліцензії на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом підлягають анулюванню з 1 січня 2019 року. До анулювання зазначених ліцензій діяльність з розподілу та постачання електричної енергії провадиться на підставі чинних ліцензій, що були видані до дня набрання чинності цим Законом. Враховуючи вказане, постановою НКРЕКП від 06.11.2018 №1345 було анульовано відповідачеві з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 16 жовтня 1996 року № 157, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 16 жовтня 1996 року № 158, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».

Водночас, п.1 даної Постанови НКРЕКП було видано відповідачеві ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.

Вказує, що за таких обставин відповідач не має можливості постачати електричну енергію позивачеві з 01.01.2019, а позивач має самостійно обрати постачальника, з яким укласти відповідний договір.

14.03.2018 НКРЕКП прийнято постанову №312, згідно з п.6 якої Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов’язками, пов’язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.

Таким чином, відповідач вказує, що у зв’язку з анулюванням ліцензії та в силу законодавства не може здійснювати постачання електроенергії після 01.01.2019, а позивач просить винести рішення у 2019 році, що унеможливлює задоволення позову.

Крім того, вказує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав.

До відзиву надає докази набуття права власності на нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв.м. за адресою: пр-т Ак. Глушка, 19, м. Одеса з 11.09.2018 фізичною особою ОСОБА_3.

У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідно до п.6 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов’язками, пов’язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію. Таким чином, до укладення нового договору про надання послуг з розподілу положення старих договорів про користування електричною енергією та про постачання електричної енергії продовжують діяти.

Вказує, що належним чином виконував умови договору, однак в березні 2018 року постачання одного із вводів електроенергії було припинено, відмовлено у видачі рахунків, при тому, що договір не було розірвано.

Посилається на те, що відповідно до п.2 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови. Однак, позивачем не було отримано чи укладено відповідного договору, відтак, договір з постачання є чинним.

Щодо належного способу захисту прав вказує, що ст. 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту права як примусове виконання обов’язку в натурі, а тому доводи відповідача з цього приводу є безпідставними.

У своїх поясненнях третя особа заперечує проти задоволення позову, вказує, що 04.04.2018 між третьою особою та відповідачем укладено договір №7828 про постачання електричної енергії, при цьому об’єктом постачання є нежитлові приміщення за адресою: пр-т. ОСОБА_1, 19, м. Одеса. Вказане майно належало третій особі на момент укладання договору №7828. Зазначає, що даний об’єкт нерухомості розташований на земельній ділянці, яка також, як і приміщення, не є обтяженою, заставленою, ніяких арештів та заборон не накладено.

Посилається на те, що у провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №520/548/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобальні Бізнес Рішення» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Торгової компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю), ОСОБА_6, за участю третіх осіб, про визнання права власності на нерухоме майно. Рішенням Київського районного суду м. Одеси було відмовлено у задоволенні позову.

Вказує, що третя особа не була обізнана із існуванням договору №6109 від 15.07.2014, а поточний договір відповідача із третьою особою ніким не оскаржується і є чинним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

15.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" та ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго", в особі ОСОБА_2 РЕМ укладено договір про постачання електричної енергії за №6109. Відповідно до п.1 Договору постачальник електричної енергії (відповідач) продає електричну енергію споживачу (позивачеві) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком №2, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За умовами договору позивач є споживачем послуг електропостачання за адресою: пр-т Ак. Глушка, 19, м. Одеса (ОСОБА_1 №2522 від 07.07.2014 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Позивач вказує, що виконував умови договору, оплачував використану електричну енергію, на підтвердження чого надає копії виписок по рахунку, платіжних доручень, а також акти прийняття-передавання товарної продукції за 2017 рік, січень та лютий 2018 року, втім, суд враховує, що зазначені обставини не є предметом доказування у даній справі.

Позивачем надано копію заяви від 22.03.2018 до відповідача та ОСОБА_2 РЕМ, в якій вказано, що 03.03.2018 року бригада працівників ОСОБА_2 РЕМ припинила електропостачання одного із вводів електроенергії у приміщенні за адресою: пр-т Ак. Глушка, 19, м. Одеса, - нічим не обґрунтовуючи свої дії, при цьому позивачем не було отримано попередження про відключення. При цьому у заяві зазначають, що можуть припустити про те, що відключення відбулось за заявами третіх осіб у зв’язку зі зміною власника.

Відповідно до вказаної заяви позивач просив перевірити правомірність дій працівників РЕМ та відновити електропостачання; не допускати подальших порушень.

У відповідь позивачем отримано лист ОСОБА_2 РЕМ №130/03-267 від 30.03.2018, яким підтверджено дію договору №6109; також 03.04.2018 отримав відповідь від відповідача - лист №101/28/03-2116, в якому вказано, що на сьогоднішній день електропостачання здійснюється відповідно до договору. При цьому зазначено, що ОСОБА_2 РЕМ постачання електроенергії згідно договору 6109 від 15.07.2014 не припиняв.

Крім того, у матеріалах справи міститься лист ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», в якому вказано, що всі взаємовідносини в частині електропостачання регламентуються Договором №6109 від 15.07.2014 та Правилами користування електричною енергією (затверджені Постановою НКРЕ від 31.07.1996). У листі зазначено, що 03.03.2018 припинення або часткового обмеження в електропостачання об’єктів позивача не проводилось.

У матеріалах справи міститься копія адвокатського запиту до ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», Півенного РЕМ, де заявник просить повідомити реквізити для оплати послуг за договором №6109, втім доказів відправлення запиту не надано.

АТ «Одесаобленерго» листом від 24.05.2018 №210 повідомило позивача у відповідь на лист бухгалтера про укладення за адресою: пр. Ак. Глушка, 19, м. Одеса, договору про постачання електричної енергії з Торговою компанією «АЛМІ» від 04.04.2018, у зв’язку з цим надано акт звірки розрахунків за договором №6109 станом на 03.04.2018 (копія міститься у матеріалах справи).

На даний лист позивачем 24.05.2018 було подано у ОСОБА_2 РЕМ відповідні пояснення щодо того, що єдиним власником приміщення, який є об’єктом постачання, є саме позивач, незважаючи на численні судові спори, при цьому у заяві просить не припиняти постачання електроенергії.

У той же час в матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, надана відповідачем, згідно з цією інформацією (т.1, с.194-197) право власності на нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв.м. за адресою: пр-т Ак. Глушка, 19, м. Одеса з 11.09.2018 набуто фізичною особою ОСОБА_3 на підставі дублікату свідоцтва про придбання нерухомого майна.

Третьою особою надано докази набуття нею права власності на вказане нежитлове примішення, втім надано витяг станом на 13.12.2017, згідно з яким право власності набуто Торговою компанією «АЛМІ» на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2017 (т.2, а.с. 46)

Також, споживач вказує, що звернувся 31.10.2018 до постачальника із заявою про виділення договірних величин електроспоживання на 2019 за Договором в кількості 267 тис. кВт/год (з помісячним розподілом). Втім, доказів надіслання позивачем 31.10.2018 саме зазначеної заяви про виділення договірних величин, у матеріалах справи не міститься, оскільки наявні докази відправлення 31.10.2018 з невстановленим вкладенням у кореспонденцію.

04.04.2018 між Торговою компанією «АЛМІ» (підприємство у формі ТОВ) та відповідачем укладено договір №7828 про постачання електричної енергії, при цьому об’єктом постачання є нежитлові приміщення за адресою: пр-т. ОСОБА_1, 19, м. Одеса. Вказане майно належало третій особі на момент укладання договору №7828.

Щодо наявності судового спору та рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №520/548/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобальні Бізнес Рішення» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Торгової компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю), ОСОБА_6, за участю третіх осіб, про визнання права власності на нерухоме майно, яким було відмовлено у задоволенні позову, - суд зазначає, що надана копія рішення суду не є доказом наявності чи відсутності обставин, які мають значення для вирішення справи з урахуванням предмету спору, як і встановлення належності права власності на нежитлове приміщення певній особі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакцій, чинній на момент звернення позивача до суду, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Проте вимога щомісячно підписувати та приймати ОСОБА_1 про прийняття - передавання наданих послуг, ОСОБА_1 про обсяги спожитої електричної енергії не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - електроенергії). Тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов'язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань.

Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов'язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Так, акти приймання-передачі товару підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у справі №905/1926/16 (постанова від 11.09.2018).

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Заявлені позивачем у цій справі вимоги про зобов'язання відповідача щомісячно підписувати ОСОБА_1 про прийняття - передавання наданих послуг та приймати ОСОБА_1 про обсяги спожитої електричної енергії не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, акти приймання-передачі електроенергії та акти про обсяги спожитої електричної енергії за відповідним договором не можуть бути предметом позову, оскільки такі акти є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору; обсягу переданого предмету договору. Тобто такі акти є лише доказом виконання сторонами обов'язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань.

Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов'язок оформлення документів, які виступають доказами у справі.

Що стосується вимоги позивача узгодити обсяги очікуваного електроспоживання в 2019 р. із щомісячним розподілом, надіслані ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "ГЛОБАЛЬНІ БІЗНЕС РІШЕННЯ" 31.10.2018 р. та укласти із ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "ГЛОБАЛЬНІ БІЗНЕС РІШЕННЯ" Додаток №1 до Договору у новій редакції згідно з п.5 Додатку №1 до Договору №6109 від 15.07.2014 р., то суд зазначає про наступне.

Як вже зазначено вище, предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов'язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Так, вимога узгодити обсяги очікуваного електроспоживання в 2019 році носить характер вимоги про встановлення факту. Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Таким чином, заявлена позивачем у цій справі вимога узгодити обсяги очікуваного електроспоживання в 2019 р. із щомісячним розподілом також не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, суд зазначає, що основним принципом цивільних відносин є те, що вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.

Вказаній нормі кореспондують норми частини 1 статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини 2 статті 11 та частини 1 статті 509 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, статті 629 ЦК України).

Положеннями статті 188 ГК України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема, визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З 11.06.2017 набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії". П. 13 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено, що ліцензії на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом підлягають анулюванню з 1 січня 2019 року. До анулювання зазначених ліцензій діяльність з розподілу та постачання електричної енергії провадиться на підставі чинних ліцензій, що були видані до дня набрання чинності цим Законом. Враховуючи вказане, постановою НКРЕКП від 06.11.2018 №1345 було анульовано відповідачеві з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 16 жовтня 1996 року № 157, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 16 жовтня 1996 року № 158, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».

Водночас, п.1 даної Постанови НКРЕКП було видано відповідачеві ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач не має можливості постачати електричну енергію позивачеві з 01.01.2019, з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів наявності пропозиції позивача щодо внесення змін до умов Договору шляхом укладення Додатку №1 до Договору у новій редакції, а також передбаченої законодавством свободи Договору, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги укласти із ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "ГЛОБАЛЬНІ БІЗНЕС РІШЕННЯ" Додаток №1 до Договору у новій редакції згідно з п.5 Додатку №1 до Договору №6109 від 15.07.2014 р.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 11, 16, 509, 627 ЦК України, ст.ст. 20, 188 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення" (вул.Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 35390470) до Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (вул. Миколи Боровського, 28 "Б", м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 00131713) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Торгова компанія "АЛМІ" (підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) (вул. Середня, буд. 83-Б, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 31327274) про зобов'язання виконати умови договору, – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення складені 11.03.19р. Повний текст рішення складений та підписаний 21 березня 2019 р.

Суддя Р.В. Волков