Рішення № 80588646, 12.03.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 12.03.2019 Справа № 554/9286/18

Провадження № 2/554/863/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.

за участю секретаря судового засідання - Безуглої В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

14.11.2018 року представник позивача ОСОБА_1 обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (надалі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохав суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь заборгованість за послуги теплопостачання,що надаються за адресою АДРЕСА_1 у загальній сумі 26 812,97 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних; вирішити питання про стягнення судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надаються послуги з теплопостачання до квартири за адресою м. Полтава, вул. Грабчака, буд.2, корп. 2 загальною опалювальною площею 60,09 кв.м. Відповідачі, як споживачі послуг, свого обов’язку із сплати за спожиті послуги не виконують належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.02.2015 р. по 01.10.2018 р. у розмірі 21 290,02 грн. За прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦПК України, позивач прохав стягнути з відповідачів 4333,76 грн. – індекс інфляції та 1189,19 грн. – 3% річних за період з 01.04.2015 р. по 01.10.2018 р.

11.03.2019 року від відповідачів до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності у три роки до початку звернення до суду із даним позовом, тобто заборгованість підлягає стягненню з листопада 2015 року по день розрахунку – 01.10.2018 р. Таким чином, зазначали про часткове визнання позову – в межах строку позовної давності та стягнення заборгованості у сумі 20 516,09 грн., з яких: 1933,32 грн. – заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.11.2015 р. по 01.10.2018 р.; 2400,44 грн. - індекс інфляції та 1144,59 грн. – 3% річних за період з 01.11.2015 р. по 01.10.2018 р.

Представник ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, прохав позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Адвокат відповідачів, ОСОБА_4 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, прохав суд застосувати строк позовної давності.

Суд, дослідивши зібрані у справі докази, надавши оцінку доказам в їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 19.07.2018 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, ОСОБА_3, однак ухвалою суду від 03.09.2019 року заявнику відмовлено у видачі судового наказу.

Згідно з Виписки з домової книги встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1, зареєстрована з 04.08.1998 року (в тому числі і станом на момент розгляду справи), а також ОСОБА_3 (син власника) – був зареєстрований за вказаною адресою з 04.08.1998 р., однак станом на момент розгляду справі відомості про зареєстроване місце проживання останнього відсутні в Реєстрі.

За вказаною адресою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надаються послуги теплопостачання – центрального опалення та постачання гарячої води, згідно з Тарифами, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Судом встановлено, що письмового договору між сторонами з надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за вказаною адресою надання таких послуг між сторонами укладено не було, що не звільняє відповідачів від сплати за фактично отримані послуги.

Фактичне споживання послуг не заперечувалось стороною відповідача.

Правовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Житловим Кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198; «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198 регламентовано, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4), де споживач теплової енергії – це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (п. 3).

Послуги з теплопостачання відносяться до житлово-комунальних послуг. Обов’язок з укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом покладається на споживача (п. 1 ч. 2 ст. 7 Законом України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з пунктом п'ятим частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг визначено календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, відповідачі, як споживачі послуг теплопостачання, що надаються до вказаної квартири, зобов’язані за законом здійснювати їх оплату у передбаченому законом порядку та Тарифами (грошове зобов’язання).

Згідно з розрахунком заборгованості, за період з 01.02.2015 р. по 01.10.2018 р. розмір заборгованості за послуги теплопостачання становить 21 290,02 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачами своєчасно не здійснювались щомісячні платежі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання в порушення умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що встановлено ст. 610 ЦК України.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 625 ЦК України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за прострочення виконання грошового зобов'язаня відповідачу нараховано 4333,76 грн. – індекс інфляції та 1189,19 грн. – 3% річних за період з 01.04.2015 р. по 01.10.2018 р.

Разом із тим, відповідачами заявлено про застосування строку позовної давності у три роки, що передує строку звернення позивача до суду із вказаним позовом, тобто відповідачами визнається заборгованість у загальній сумі 20 516,09 грн., з яких:

- 1933,32 грн. – заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.11.2015 р. по 01.10.2018 р.;

- 2400,44 грн. - індекс інфляції за період з 01.11.2015 р. по 01.10.2018 р.

- 1144,59 грн. – 3% річних за період з 01.11.2015 р. по 01.10.2018 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, становить – три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 ЦК України передбачено переривання строку позовної давності з наступних обставин:

- перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (з дати вчинення такої дії).

- позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (з дати звернення до суду).

Що обставин переривання строку позовної давності у даній справі, суд виходить з наступного.

На думку суду, строк позовної давності не був перерваний з дати звернення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до суду 19.07.2018 р. із заявою про видачу судового наказу, оскільки судовий наказ (як особлива форма судового рішення) у справі виданий не був, а заявнику було відмовлено у видачі судового наказу. Правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, виходила з фактичних обставин справи, де заявнику було видано судовий наказ, але у подальшому який було скасовано. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, а тому подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності, навіть якщо судовий наказ у подальшому був скасований.

У справі, що розглядається, судовий наказ не видавався, а навпаки, заявнику було відмовлено у видачі судового наказу. За таких обставин, суд вважає, що у даній справі строк позовної давності не був перерваний з дати звернення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до суду 19.07.2018 р. із заявою про видачу судового наказу.

На думку суду, вказана позиція узгоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1763цс16 від 24 травня 2017р., у якій зазначено, що якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається; не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Доказів, які б свідчили про переривання строку позовної давності вчиненням відповідачами дій, що свідчать про визнання ними свого боргу, суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість застосування строку позовної давності у три роки та стягнення заборгованості за період з листопада 2015 року по дату нарахування боргу – 01.10.2018 рік.

Нарахована сума заборгованості з 01.11.2015 року становить 41 366,96 грн.

З урахуванням сплати у розмірі 19 348,91 грн. та дотації (субсидії) у розмірі 5 046,99 грн., сума заборгованості в межах позовної давності, що підлягає стягненню становить – 16 971,06 грн.

Відповідно, розмір інфляційних втрат також підлягає коригуванню шляхом відрахування за квітень - листопад 2015 року (1933,32 грн.). Відтак, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню становить 2 400,44 грн.

Відповідно, розмір 3% річних теж підлягає коригуванню – виключенню з розрахунку сум за квітень - листопад 2015 року, що становить – 44,6 грн. Відтак, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню становить - 1 144,59 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням сплати, субсидії, інфляційних витрат та 3-х відсотків річних, в межах строку позовної давності, що підлягає стягненню становить – 20 516,09 грн. (16971,06+2400,44+1144,59).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про застосування строку позовної давності та часткове задоволення позову в межах строку позовної давності та стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача загальної суми заборгованості у розмірі 20 516,09 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за спливом строку позовної давності.

Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню судовий збір у розмірі 1 356,74 грн.

Керуючись ст. ст. 256, 261, 267 ЦК України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198; «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, ст. ст. 10-11, 76-83, 95, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання – задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання з врахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 20 516,09 грн.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір у розмірі 1 356,74 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Сторони:

Позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (юридична адреса: 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2-а, на р/р № 26034300010972 в філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 331467, ЗКПО 03338030)

Відповідач - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса зареєстрованого м/п 36021, АДРЕСА_1).

Відповідач - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, остання відома адреса зареєстрованого м/п 36021, АДРЕСА_1).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.О. Материнко