Ухвала суду № 80586673, 14.03.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6123/19

Провадження № 1-кс/761/4435/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Трубніков А.В.

за участю представника володільця майна - адвоката Таран О.М.

при секретарі - Вергелес Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва клопотання адвоката Таран Оксани Миколаївни, яка діє в інтересах володільця майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Старолаврський» про скасування заходів забезпечення кримінального провадження - арешту нерухомого майна, накладеного в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 4201710110000001, накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 14 листопада 2017 року

В С Т А Н О В И В:

На розгляд слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло вищезазначене клопотання.

В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2017 р. в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 4201710110000001 за клопотанням прокурора КМП №10 було накладено арешт на нежилу (громадська) будівля загальною площею 183,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею: 233,7 кв.м., кадастровий номер: НОМЕР_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_3; нежилу (громадська) будівля загальною площею 159,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею: 195,5 кв.м., кадастровий номер: НОМЕР_2, що на праві приватної власності належить Компанії «ГРІНТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ КО.,ЛТД», із забороною відчуження та розпорядження вказаним нерухомим майном.

У той же час насьогодні у подальшому накладенні арешту на вказане майно відпала потреба, оскільки закрнним власником нерухомого майна, про яке йшлося вище, є юрилична особа ТОВ «Старолаврський», що встанволено відповідними рішеннями судів, які набрали законної сили, окрім іншого, саме ТОВ «Старолаврський» звернувся у 2017 році із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо незаконного заволодіння належним йому нерухомим майном, на яке у подальшому було накладено арешт.

Вважаючи накладення арешту таким, необхіність у якому насьогодні відпада, заявник в інтересах володільця майна, просить скасувати вказаний захід забезпечення кримінального провадження.

Представник володільця майна - адвокат Таран О.М., у судовому засіданні клопотання підтрималав з наведених у ньому підстав та просила про його задоволення, додатково вказавши, що відповідною постановою прокурора у кримінальному провадженні від 13.02.2019 року вказане нерухоме майно виключено із складу речових доказів у кримінальному провадженні.

Прокурор Київської місцевої прокуратури №10, за клопотанням якого було накладено арешт, у судове засідання не з*явився, про розгляд клопотання повідомялвся належним чином.

Слідчий суддя, заслухавши представника володільця майна, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, накладення арешту на об'єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності суттєвого обмеження власника можливості реалізації ним усієї повноти, тобто усіх складових права власності.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).

Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв'язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2017 року (справа № 761/40837/17, провадження № 1-кс/761/25964/2017) було задоволено клопотання прокурора КМП №10 Гордієнко Б.А та накладено арешт на наступне майно: нежилу (громадську) будівлю загальною площею 183,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею: 233,7 кв.м., кадастровий номер: НОМЕР_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_3; нежилу (громадську) будівлю загальною площею 159,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею: 195,5 кв.м., кадастровий номер: НОМЕР_2, що на праві приватної власності належить Компанії «ГРІНТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ КО.,ЛТД», із забороною відчуження та розпорядження вказаним нерухомим майном.

Як зазначено у вищевказаному рішенні, арешт накладений з метою забезпечення його збереження (оскільки наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу), а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та забезпечення заявленого у подальшому цивільного позову, а також застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, а також з метою запобігання ризикам у вигляді подальшого відчуження майна третім особам з метою знищення слідів вчинення кримінального правопорушення.

У подальшому, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі - продажу від 12.10.2015 р. № 1456 нерухомого майна нежилої будівлі ( громадської вбиральні ) загальною площею 159,60 кв. м. ( літ. " Є " ), що розташована на земельній ділянці кадастровий номер: НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, на підставі якого закріплено права власності за Компанією " Лендмарк Інвестментс Лімітед " ( 1867,35, Баррак Роад, Беліз Сіті, республіка Беліз, зареєстрована реєстратором міжнародних комерційних компаній Белізу, як міжнародна комерційна компанія 15.09.2006 р. за реєстраційним номером 55,016 ); витребувано з незаконного володіння Компанії " Грінтрейд Інтернешнл Ко., ЛТД " ( Green Trade International Co., LTD ) ( Фронтье Інтернешнл Бізнес Сервісез Лтд, Нью Херайзен Білдінг ( New Horizon Building ), 1 поверх 3, ? Майлз Філіп С.В., Голден Хайвей, Беліз - Сіті, Беліз, Центральна Америка, реєстраційний номер: 158.572; реєстраційна дата: 01/01/2016 ) нерухоме майно нежилу будівлю ( громадська вбиральня ) загальною площею 159,60 кв. м. ( літ. " Є " ), що розташована на земельній ділянці кадастровий номер: НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1; визнано права власності на нерухоме майно нежилу будівлю ( громадську вбиральню ) загальною площею 159,60 кв. м. ( літ. " Є " ), що розташована на земельній ділянці кадастровий номер: НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю " Старолаврський " ( 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 5 код 37192607 )

Окрім іншого слідчим суддею встановлено, що постановою процесуального керівника від 13.02.2019 об'єкти нерухомості - нежила (громадська) будівля загальною площею 183,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею: 233,7 кв.м., кадастровий номер: НОМЕР_1; нежила (громадська) будівля загальною площею 159,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею: 195,5 кв.м., кадастровий номер: НОМЕР_2 виключені зі складу речових доказів у провадженні.

Слід зазначити, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що арештоване майно, насьогодні відповідним процесуальним рішенням виключено із складу речових доказів, не містить у собі відомостей, які мають значення для досудового розслідування кримінального провадження, а про скасування арешту до слідчого судді звертається особа, за заявою якої порушено таке кримінальне провадження, а тому слідчий суддя приходить до висновку про те, що насьогодні відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна, належного ТОВ «Старолаврський» та про відсутність обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння особи майном та обумовлювали подальший арешт її майна, а відтак наявні достатні підстави для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 14 листопада 2017 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 98, 132, 170, 174 КПК України, слідчий судя

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Таран Оксани Миколаївни, яка діє в інтересах володільця майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Старолаврський» - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2017 року (справа № 761/40837/17, провадження № 1-кс/761/25964/2017) у кримінальному провадженні № 4201710110000001, на насутпні об'єкти нерухомого майна:

нежила (громадська) будівля загальною площею 183,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею: 233,7 кв.м., кадастровий номер: НОМЕР_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_3;

нежила (громадська) будівля загальною площею 159,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею: 195,5 кв.м., кадастровий номер: НОМЕР_2, що на праві приватної власності належить Компанії «ГРІНТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ КО.,ЛТД».

Скасувати заборону відчуження та розпорядження вказаним нерухомим майном, накладену ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2017 року (справа № 761/40837/17, провадження № 1-кс/761/25964/2017) у кримінальному провадженні № 4201710110000001.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя А.В.Трубніков