Рішення № 80586659, 20.02.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36243/18

Провадження № 2/761/2362/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року

Шевченківський районний суд м. Києвав складі: головуючого-суддіМальцева Д. О.за участю секретаря позивач відповідачФецяк Р.А. ОСОБА_3 не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПуАТ «Київенерго» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі по тексту - відповідач) відповідно до якого просив стягнути на свою користь з відповідача 7 545, 71 грн. безпідставно набутих коштів та відшкодувати судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до травня 2018 року відповідачем надавались позивачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. При цьому, позивачем було здійснено переплату послуг на суму 7 545, 71 грн. З 01.05.2018 відповідач припинив надавати відповідні послуги позивачу, а відтак відпали підстави для утримання відповідачем коштів позивача у вказаній сумі. Посилаючись на ч. 1 ст. 1212 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно набутих відповідачем коштів.

Від відповідача відзив не надходив.

25.09.2018 по справі відкрито провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що роздруківки з Інтернету підтверджуються ту обставину, що вказані кошти є переплатою за надані послуги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі. Судом вживалися заходи щодо повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду справи належним чином, на адресу Відповідача направлялась копія ухвали про відкриття провадження по справі та судові повістки.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, які підтверджені наданими сторонами доказами по справі.

З роздруківки веб-сторінки http://ok-te-home.kyivenergo.ua/ вбачається, що за особовим рахунком НОМЕР_1 ОСОБА_3, АДРЕСА_1 в стовпчику таблиці б/н під назвою «Фінансовий стан» вказано «переплата: 549, 72 грн.» в рядку «ПГВ», «переплата: 6995, 99 грн.» в рядку «ЦО».

З двох роздруківок сторінки «Особистий кабінет» веб-сайту portmone.com також вбачається, що по особовому рахунку НОМЕР_1 в табличці б/н наявний стовпчик з назвою «переплата» та вказані дві суми / 6995, 99 грн. та 549, 72 грн. відповідно.

В матеріалах справи також наявний лист, адресований ПАТ «Київенерго» про повернення зазначених коштів на рахунок позивача, а також рахунок-повідомлення від КП «Київтеплоенерго» станом на 01.09.2018 по особовому рахунку НОМЕР_1 за надання послуг з гарячого водопостачання та центрального опалення в квартиру АДРЕСА_1, в якому містяться відомості про наявну переплата в сумі 549, 72 грн., 6 995, 99 грн. відповідно.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що вказані кошти сплачував за надання відповідачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Так, згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, згідно ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Так, грошові кошти в сумі 7 545, 71 грн. не можуть вважатись майном, набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки з пояснень самого позивача вбачається, що вони сплачувались останнім в якості оплати виставлених відповідачем рахунків за надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Тобто, набуття відповідачем вказаних коштів відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою виконання позивачем своїх зобов'язань.

При цьому, доказів того, що правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі позивачем не надано.

З врахуванням наведеного, суд позбавлений можливості застосувати до вказаних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України.

Інших доказів на підтвердження тієї обставини, що кошти в сумі 7 545, 71 грн. набуті відповідачем без достатніх правових підстав, позивачем до матеріалів справи не надано, як не надано доказів і того, що вказані кошти належать безпосередньо позивачу та були ним сплачені на рахунки відповідача.

При цьому, позивачем не надано доказів того, що останній є власником особового рахунку НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1.

З врахуванням наведеного, позивачем не надано до матеріалів справи, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач набув без достатніх правових підстав грошові кошти в сумі 7 545, 71 грн. за обставин, викладених позивачем в позовній заяві.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд відмовляє в їх задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 16, 1212 ЦК України, кодексу України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 273, 274, 279, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПуАТ «Київенерго» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Києва.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного тексту рішення 05.03.2019.

Суддя: