Ухвала суду № 80586614, 31.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17224/17

Провадження № 2/761/527/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

31 січня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва

в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

за участю учасників та представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву представника позивача за первісним позовом ТОВ (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» про забезпечення позову у цивільній справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру та про виселення з квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

18.05.2017 року ТОВ (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру та про виселення з квартири.

Ухвалою судді Рибака М.А. від 14.06.2017 року у цій справі було відкрито провадження та призначено її судовий розгляд за участю сторін.

Розгляд справи проводився та призначався неоднаразово.

Згідно протоколу автоматичного розподілу від 14.11.2018 року у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Рибака М.А., справу було передано в провадження судді Осаулова А.А., який ухвалою від 15.11.2018 року призначив її до розгляду в підготовчому судовому засіданні за участю сторін.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: передавати, продавати, відчужувати у будь-який спосіб квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 75 кв.м., житловою площею 52,4 кв.м., що зареєстрована за ОСОБА_6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1003477280000.

Заяву про забезпечення позову вмотивовано тим, що в 2016 році позивач придбав вказану квартиру із подальшою реєстрацією права власності на неї. Позивачу стало відомо, що вказана квартира 29.01.2019 року булла відчужена та зареєстрована за ОСОБА_6. Позивач вважає, що оскільки під час розгляду судом цивільного позову було неодноразово перепродано зазначену квартиру та існує велика ймовірність її подальшого відчуження третіми особами, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню так як невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про забезпечення позову та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову. Оскільки накладення арешту порушить право власності інших осіб, що не залучені до участі в справі, а саме, ОСОБА_6

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Так, частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У відповідності з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із ч.3 цієї статті забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А пунктом 4 цієї ж постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналізуючи вищезазначені норми, можна зробити висновок, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить витребувати визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та виселити відповідача - ОСОБА_3.

Разом з тим, представник позивача у заяві про забезпечення позову зазначає, що з 29.01.2019 року володільцем майна є інша особа, а саме ОСОБА_6, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2019 року.

Оскільки ОСОБА_6 не є учасником вказаної справи та суду не надано будь-яких доказів, що між позивачем та ОСОБА_6 дійсно виник спір, суд вважає, що подана заява є передчасною, тому не підлягає задоволенню.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Розглядаючи вказані вимоги в межах поданої заяви про забезпечення позову у відповідності до вимог ст.ст..11, 152, 153 ЦПК України суддя вважає за необхідне зазначити, що види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача за первісним позовом ТОВ (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» про забезпечення позову у цивільній справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру та про виселення з квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» про визнання права власності - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту вказаного судового рішення.

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст виготовлено 31.01.2019 року.