Вирок № 80584049, 19.03.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/6920/18

н.п. 1-кп/415/256/19

ВИРОК

Іменем України

19 березня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 12.05.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12018130240001112

про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого пожежником у ПАТ «Українська залізниця» регіональної філії «Донецька залізниця» структурного підрозділу «Служба воєнізованої охорони» Попаснянський пожежний поїзд, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до ст. 89 КК України не судимого, інвалідом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 А, квартира 4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за участю:

прокурора Беднарського А.Є.

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В

10 травня 2018 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1, перебував у районі будинку № 18, розташованого за адресою: м. Лисичанськ, кв. Центральний разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У цей час, повз обвинуваченого ОСОБА_1 проходив потерпілий ОСОБА_5 з яким у обвинуваченого раптово виник словесний конфлікт. Обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, завдав один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілому ОСОБА_5. Далі, продовжуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_1, наніс потерпілому ОСОБА_5 ще один удар кулаком правої руки в обличчя, від якого останній впав на землю, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді «закритої черепно мозкової травми; струсу головного мозку, астеновегетативного синдрому; закритого перелому кісток носа, забій м’яких тканин лівої тім’яної області; параорбітальну гематому зліва в стадії вирішення; контузії очного яблука зліва», які згідно висновку судово-медичної експертизи № 132 від 08.08.2018, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я потерпілого.

Таким чином, ОСОБА_1, своїми умисними протиправними діями скоїв умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, визнав повністю. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення у суді. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Вважає що конфлікт стався у зв’язку з перебування потерпілого ОСОБА_5 у стані алкогольного сп’яніння, що спровокувало його до бійки. У скоєному щиро розкаявся. Просив суд призначити покарання у вигляді штрафу, а також розстрочити його виплату на 6 місяців, у зв’язку з тим, що має на утриманні дружину та дитину.

Судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився відповідями обвинуваченого ОСОБА_1 на питання суду і дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу останнього, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, вислухавши відповіді обвинуваченого ОСОБА_1 на питання суду та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, повністю доведена та кваліфікує дії останнього за ч.2 ст. 125 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості;

- особу винного, який працює, має постійне місце проживання, одружений, у побуті характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відповідно до ст. 89 КК України не судимий;

- обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття та перебування на утриманні малолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, про те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом’якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття та перебування на утриманні малолітньої дитини, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, з урахуванням думки потерпілого, який щодо призначеного покарання посилався на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе із застосуванням покарання у вигляді штрафу. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Окрім того, враховуючи майновий стан обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, призначити штраф із розстрочкою виплати рівними частинами строком на 5 (п’ять) місяців.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_5, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова, просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_5 у розмірі 2243 гривень 15 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, повністю доведена у судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення підтверджена у судовому засіданні, довідкою про знаходженні на лікуванні та розрахунку вартості лікування, доданих до матеріалів кримінального провадження.

Отже, цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова про стягнення з ОСОБА_1 коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_5 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні, відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, ст. 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, призначити ОСОБА_1 розстрочку виплати вказаного штрафу рівними частинами у сумі 170 (сто сімдесят) гривень до 01 числа кожного місяця протягом 5 (п’яти) місяців з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, не обирати.

Цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова (отримувач: УК м. Лисичанську/м. Лисичанськ, код отримувача (ЄДРПОУ) 37800278, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, розрахунковий рахунок №31415544012051, код доходів 24060300 «Інші надходження») суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а саме ОСОБА_5 у розмірі 2243 (дві тисячі двісті сорок три) гривні 15 (п’ятнадцять) копійок.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко