Рішення № 80582637, 20.03.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10732/18

Провадження № 2/344/1374/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого – судді Татарінової О.А.,

за участю секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Івано-Франківської міської ради звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 9 033,37 грн. збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, стягнення судових витрат в розмірі 1 762,00 грн. в обґрунтування якого зазначив, що 13.06.2017 року інспекторами самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 43 «З» на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, у відповідності до вимог ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 року № 1508-47. В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки, встановлено наступне: земельна ділянка використовується для обслуговування гаражів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником адміністративно-виробничих приміщень та гаражів за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 48 з є ОСОБА_1 Дата набуття права власності 19.11.2014 року.

Відповідно до плану земельної ділянки з Технічного паспорту , виготовленого «Івано-Франківське обласне бюро Технічної інвентаризації» На день проведення обстеження відсутня інформація про наявність документів у відповідача на право користування земельною ділянкою, зокрема, що стосується укладених (діючих) договорів оренди із вказаними власниками об’єкта нерухомості.

23.10.2017 року Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради надсилалось відповідачу повідомлення для участі у засіданні комісії для визначення збитків власникам землі, землекористувачам, проте таке повідомлення залишалось проігнорованим, що і зумовило затвердити 02.11.2017 року акт про визначення збитків власнику землі.

Згідно з даним актом, затвердженим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30.11.2017 року № 1073, сума неодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками, які нанесені міській раді за час фактичного використання земельної ділянки ОСОБА_1 по вул. Сагайдачного 48 «З» в м. Івано-Франківську площею 0,01265 га, становить 9 033,37грн. Розрахунок суми зроблено за період з 19.11.2014 року по 18.08.2017 року. При здійсненні розрахунку було враховано інформацію, надану ДПІ в м. Івано-Франківську, згідно якої відповідач частково здійснив оплату за користування земельною ділянкою.

11.12.2017 року відповідачу було надіслано лист-претензію № 1532/01-18/35-в із вимогою добровільного відшкодування збитків шляхом укладення договору про відшкодування територіальній громаді збитків.

Відповідач у добровільному порядку не сплатив зазначеної суми. Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. ОСОБА_1 набувши право власності на об"єкт нерухомості, розташовоного на спірній ділянці, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою.

Представник позивача зазначає, що протиправна поведінка відповідача виражається у користуванні земельною ділянкою без належних правовстановлюючих документів та не внесення плати за таке використання, що має наслідком неотримання цієї плати міською радою, оскільки розмір збитків, нарахований як орендна плата, могла би бути отримана Івано-Франківською міською радою при передачі земельної ділянки в оренду. У зв"язку з цим міська рада як власник позбавлена права користуватись земельною ділянкою через протиправну поведінку відповідача. На підставі наведеного просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради кошти в сумі 9 033,37 грн. та 1762 грн. судового збору.

Представником відповідача суду було надано відзив на позовну заяву та пояснення, в яких він зазначив, що у 2014 році відповідач набув право власності на нерухоме майно, а саме адміністративно-виробничі приміщення та гаражі за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 48 «З». Купівля відповідачем нерухомого майна відбулась при відсутності укладеного договору оренди земельної ділянки, тобто право оренди до нього не перейшло. Окрім того, земельна ділянка як об’єкт цивільного права не була сформована. Відповідачем здійснено ряд заходів (дій) для оформлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою а саме. Станом на 2018 рік відповідач неодноразово звертався до Центру надання Адміністративних послуг м. Івано-Франківська щодо оформлення документів на користування земельною ділянкою. На даний момент на розгляді Івано-Франківської міської ради знаходиться заява відповідача від 01.08.2018 року, щодо затвердження технічної документації з землеустрою. Отже, без погодження позивачем технічної документації відповідач не в праві отримати правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою. Згідно чинного законодавства вищенаведене земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Беручи до уваги об’єктивні причини відсутності правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою та наявності доказів вчинення відповідачем дій направлених на їх отримання. Позивачем передчасно та невірно встановлено наявність повного складу цивільного правопорушення та нараховано збитки. Окрім того, позивач не довів наявність чи відсутність в діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною передумовою для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування збитків. У позовній заяві вказано, що позивачем перевірено лише інформацію про наявність укладених (діючих) договорів оренди з відповідачем. Також при розрахунку збитків позивачем обрано період розрахунку з 19.11.2014 року (дата реєстрації права власності на об’єкт нерухомості) по 02.11.2017 року, проте жодним чином не перевірено чи здійснила така особа юридично значимі дії для оформлення правовстановлюючих документів з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно. Щодо відшкодування збитків, посилається на Постанову Верховного суду від 15.02.2018 року по справі 910/5702/17, в якій зазначено, що згідно правової позиції Верховного суду при відмові у задоволенні позову про стягнення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів: у випадку встановлення факту вжиття Відповідачем заходів по оформленню спірної земельної ділянки, а отже відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення, а відтак і бути підставою для застосування відповідальності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в заяві, просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені в відзиві (а.с.43-45) та письмових поясненнях (а.с. 91-93), просив відмовити в задоволенні позову.

Беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник спір та склалися правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів.

Земельні правовідносини, зокрема пов'язані із користуванням землею, регулюються Конституцією України,Земельним кодексом України,Законом України "Про оренду землі",Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі.Стаття 13 Конституції України, серед іншого визначає, що земля, яка знаходяться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. В силу приписівстатті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статей 125та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.Відповідно до частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, єЗакон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. з наступними змінами (далі -Закон № 161-XIV).

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідосини.

Актом № 101 обстеження земельної ділянки від 13.06.2017 року встановлено, повідомлення про проведення обстеження в період з 12.06.2017 року по 22.06.2017 року направлялось землекористувачу рекомендованим листом № 463/34.3-02/35в (а.с.10-11).

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження встановлено наступне. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 15.03.2016 року припинив підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником адміністративно-виробничих приміщень та гаражів за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 48 «з» є ОСОБА_1

Складовими частина зазначеного об’єкта нерухомого майна є: адміністративно-виробничі приміщення, літ. А, згальною площею 544,5кв.м.; виробничі приміщення, літ Б, загальною площею 1042,8кв.м.; гаражі № 4,5, літ В, загальною площею 105,3кв.м.; гаражі № 6,7,8, літ. Г, загальною площею 89,1кв.м. Загальна площа нерухомого майна складає 1781,7кв.м. (100/100); 105,3кв.м. (площа гаражів № 4,5) складає 6/100 часток. Відповідно до даних з реєстру речових прав на нерухоме майно право власності 6/100 часток зазначеного об’єкта нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_1 19.11.2014 року.

Відповідно до плану земельної ділянки з Технічного паспорту, виготовленого ОКП «Івано-Франківське обласне бюро Технічної інвентаризації», площа земельної ділянки під гаражами складає 126,5кв.м. На час обстеження один гараж було зачинено, в іншому здійснювалися ремонтні роботи.

Земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєно.

В Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування обстежуваною ділянкою, зокрема що стосується укладеного (діючого) договору оренди.

Відповідно до інформації ДПІ м. Івано-Франківська ОСОБА_1 протягом 2015-2017 років декларує сплату за землю під приміщеннями: адміністративно-виробничі приміщення, літ. А, площа земельної ділянки під будинком – 0,02572га. 2015 рік – 1152,12грн., 2016 рік – 3355,77грн., 2017 рік – 3557,11грн.; виробничі приміщення літ. Б., площею 1042,8кв.м; гаражі № 4,5, літ. В, площею 105,кв.м.; гаражі № 6,7,8, літ. Г, площею 89,1кв.м. Разом 0,12372га. 2015 рік – 7612,12грн., 2016 рік – 16142,12грн., 2017 рік – 17110,0грн. Сплачено за 2015 рік – 9516,59грн., 2016 рік – 19497,89грн.

15.06.2017 року Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради на адресу відповідача було надіслано клопотання з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки та здійснення плати за користування земельною ділянкою за минулий період з розрахунку договору оренди, який мав бути укладений на час користування (а.с.8).

Крім цього листами Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради від 23.10.2017 року відповідач запрошувався на засідання комісії з визначення та відшкодування територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності з порушенням законодавства для надання пояснень щодо оформлення права землекористування, добровільне відшкодування збитків та вжиття заходів щодо оформлення орендних відносин з міською радою (а.с.15).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Про це, зокрема, зазначено у висновку, сформульованому Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Такі ж правові висновки викладені в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц.

Як вбачається з інформації ДПІ м. Івано-Франківська ОСОБА_1 протягом 2015-2017 років декларує сплату за землю під приміщеннями: адміністративно-виробничі приміщення, літ. А, площа земельної ділянки під будинком – 0,02572га. 2015 рік – 1152,12грн., 2016 рік – 3355,77грн., 2017 рік – 3557,11грн.; виробничі приміщення літ. Б., площею 1042,8кв.м; гаражі № 4,5, літ. В, площею 105,кв.м.; гаражі № 6,7,8, літ. Г, площею 89,1кв.м. Разом 0,12372га. 2015 рік – 7612,12грн., 2016 рік – 16142,12грн., 2017 рік – 17110,0грн. Сплачено за 2015 рік – 9516,59грн., 2016 рік – 19497,89грн.

Відповідно до Акту про визначення збитків власнику землі від 02.11.2017 року (а.с.20-21), затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30.11.2017 року № 1073 та розрахунку збитків заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності з порушенням законодавства, використання суб’єктом господарювання, сума недоодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками, які нанесені міській раді за час фактичного використання земельної ділянки ОСОБА_1 (інд.к. НОМЕР_1) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 48з становить 9 033,37 грн. Крім того, зазначено, що згідно інформації ДПІ у м. Івано-Франківську ОСОБА_1 за користування вказаною земельною ділянкою в 2015-2017 роках декларував у формі земельного податку і сплатив - 29 014,48грн.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та з відповідача ОСОБА_1, як користувача земельної ділянки, на користь Івано-Франківської міської ради, як власника земельної ділянки, в порядку ст.1212 ЦК України підлягають стягненню кошти за користування земельною ділянкою в сумі 9033 гривні 37 копійок за період з 19.11.2014 року по 18.08.2017 року.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 грн., понесені позивачем при подачі позову до суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 152,157, 206 Земельного Кодексу України, ст.1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 77-82, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер — НОМЕР_1, на користь Івано-Франківської міської ради, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700, кошти за користування земельною ділянкою в сумі 9033 (дев'ять тисяч тридцять три) гривні 37 копійок за період з 19.11.2014 року по 18.08.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер — НОМЕР_1, на користь Івано-Франківської міської ради, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700, витрати по олаті судового збору в розмірі 1762 гривні 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер — НОМЕР_1,

Відповідач: Івано-Франківська міська рада, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700.

Повний текст рішення складено 20 березня 2019 року.

Суддя: Татарінова О.А.