Рішення № 80581975, 18.03.2019, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/199/19

Провадження №2/190/212/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м. П’ятихатки

Дніпропетровської області

П’ятихатський районний суд

Дніпропетровської області

в складі головуючого-судді Митошоп В.М.

за участі секретаря Пронської Т.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. П’ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лихівської селищної ради П’ятихатського району Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - встановив:

ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Лихівської селищної ради П’ятихатського району Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 12.05.2003 року його бабуся ОСОБА_2 М,Г. склала заповіт, яким заповіла належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП №050837 від 26.02.2003 року земельну ділянку розміром 7.74 га в межах згідно з планом – своєму синові ОСОБА_3, який доводиться йому батьком. 29.01.2017 року ОСОБА_4 померла. 13.07.2017 року помер його батько ОСОБА_3, але він не знав про вказаний заповіт тому не звернувся до нотаріуса у визначений законом строк. 09.07.2018 року він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті бабусі ОСОБА_4, однак йому було відмовлено оскільки ним пропущено строк для прийняття спадщини. Тому просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 13.07.2017 року.

Позивач, в судовому засіданні позов підтримав в повному об’ємі.

Лихівська селищна рада П’ятихатського району Дніпропетровської області, про розгляд справи повідомлена належним чином, свого представника до суду не направила, надіслала до суду листа з проханням розглянути справу у відсутність їхнього представника, з позовом згодні. (а.с.27,49)

Третя особа ОСОБА_2 до суду не явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. (а.с.25-26,51)

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 його матір’ю є ОСОБА_4 (а.с.13)

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1, його батьком є ОСОБА_3 (а.с.7)

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №050837 ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 7,74 га. Розташована на території Лихівської селищної ради П’ятихатського району Дніпропетровської області. (а.с.10-11)

Згідно копії заповіту №119 від 12.05.2003 року ОСОБА_4 заповіла земельну ділянку, належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №050837 своєму синові ОСОБА_3 (а.с.15)

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла 29.01.2017 року. (а.с.8)

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 помер 13.07.2017 року. (а.с.14)

Згідно постанови від 09.07.2018 року приватного нотаріуса П’ятихатської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його бабусі ОСОБА_4, померлої 29.01.2017 року у зв’язку з пропущенням строку для прийняття спадщини. (а.с.12)

Згідно копії витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі та постанови нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії спадкова справа № 62674779, номер у нотаріуса 80/2018 заведена 09.07.2018р. після смерті ОСОБА_4. (а.с.9)

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Згідно ч.3 вказаної статі, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Таким чином, визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини не є «автоматичним», а можливе лише за наявності поважних причин, пов’язаних з суттєвими об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, необхідність звернення до нотаріуса та ін., то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Відтак суд зазначає, оскільки у спадкоємця таких перешкод, пов’язаних з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій, для подачі заяви по прийняття спадщини не було, а посилання позивача, що в період строку для подачі заяви про прийняття спадщини він не знав про наявність заповіту на ім’я свого померлого батька та вважав, що спадщину прийняв його рідний дядько, свідчать про відсутність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачем. Спадкоємець не скористався правом на прийняття спадщини, в зв’язку з чим положення ч.3 ст.1272ЦК України не застосовуються.

Вищевказані положення підтверджуються відповідними правовими висновками, викладеними в постановах Верховного суду України (постанова ВСУ по справі №6-85цс12 від 26.09.2012 року, постанова ВСУ по справі №6-1486цс15 від 04.11.2015 року).

Положеннями ст.12 ЦПК України, які закріплюють зміст принципу змагальності цивільного судочинства, передбачено, що учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ч.ч.3,4ст.77 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Положення ст.81 ЦПК України встановлюють, що саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до п.п.1),2) ч.1 ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує такі питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Таким чином, оскільки позивач своєчасно із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 до нотаріальної контори не звернувся, жодних належних та допустимих доказів щодо наявності поважних причин, пов’язаних з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини суду не надано та в судовому розгляді не досліджено, при цьому спадкова справа відкрита після смерті ОСОБА_4, а позивач прохає визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, суд вважає заявлені позовні вимоги про визнання причин пропуску строку для прийняття спадщини поважними та визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини необґрунтованими, непідтвердженими дослідженими доказами, у зв’язку з чим відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.12,13,77,78,81,84,264-265 ЦПК України, суд,-

вирішив :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Лихівської селищної ради П’ятихатського району Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя