Рішення № 80581281, 14.03.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8232/18

Провадження № 2/204/370/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Невеселій К.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи – Красногвардійський районний відділ в місті Дніпропетровськ ГУ ДМС України у Дніпропетровській області, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила:

- визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов’язати Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради та Красногвардійський районний відділ в місті Дніпропетровськ ГУ ДМС України у Дніпропетровській області зняти з реєстрації за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, як особу, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона є власницею квартири АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстр № 2198. Також у квартирі зареєстрована відповідач ОСОБА_4, яка є колишньою дружиною ОСОБА_1, який є сином позивача. Відповідно до рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано. Однак, відповідач, фактично з листопада 2017 року у квартирі не проживає, житлом не користується, своїх особистих речей в квартирі немає, комунальні послуги та витрати на утримання житла не сплачує. Факт, того що відповідач зареєстрована в квартирі позивача створює їй незручності, позбавляє права на вільне розпорядження та користування своєю власністю, у зв’язку з чим позивач вимушена звернутися до суду.

Судом вірно визначено найменування третьої особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що між бувшим чоловіком відповідача склались неприязні стосунки, вхідні замки на дверях були поміняні, тому, відповідач не мала можливості потрапити до квартири, речі відповідача були передані через доньку. Вважає позовні вимоги незаконними і необґрунтованими.

Представник третьої особи - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання не з’явився, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, клопотав перед судом про вирішення справи відповідно до діючого законодавства.

Представник третьої особи – Красногвардійський районний відділ в місті Дніпропетровськ ГУ ДМС України у Дніпропетровській області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 29 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстр № 1866 (арк.с.11).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № 41448378 власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 є ОСОБА_3 (арк.с.12).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (арк.с.18).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з довідки № 18591 про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_5, до складу зареєстрованих осіб входять: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 (арк.с.17).

Відповідно до ОСОБА_2 про фактичну відсутність за місцем реєстрації проживання від 21.06.2018 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не проживає за місцем реєстрації з листопада 2017 року, її особистих речей в квартирі не має (арк.с.28).

Зазначені обставини підтвердили свідки - ОСОБА_7 та ОСОБА_9, допитані в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_7, допитаний в судовому засіданні пояснив суду, що він є сусідом ОСОБА_1 Відповідач є колишньою дружиною ОСОБА_1, за місцем проживання свідок не бачив відповідача приблизно півтора року. Коли складався ОСОБА_2, колишню дружину ОСОБА_1, він не бачив.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він є сусідом ОСОБА_1 Останній раз дружину ОСОБА_1 він бачив у 2017 році. Наразі дружина з ним в квартирі не проживає, у квартирі жіночих речей не має.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об’єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, позивач, відповідно до вимог ст.12 ЦПК України, довела за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.76-78 ЦПК України, зазначені нею підстави того, що у квартирі АДРЕСА_6, відповідач не проживає понад один рік, а лише зареєстрована в ній.

Питання про належність та допустимість доказів по справі, вирішується тільки на підставі застосування норм матеріального права та з урахуванням поданих сторонами доказів у справі.

Відповідно до ч.2 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність прописки само по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням.

Отже, вимога позивача про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_7, є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання представника відповідача на те, що вхідні замки на дверях були поміняні, а тому, відповідач не мала можливості потрапити до квартири, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не обґрунтовані останнім належними доказами, як того вимагає ст.77 ЦПК України.

Інші посилання представника відповідача є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами, а докази, на які посилається останній, не ґрунтуються на законі.

Вимога позивача про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_7, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Враховуючи вказану норму, задоволення позову власника про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, і є належним способом усунення перешкод у користуванні власністю, а рішення суду – підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання, а тому, вимога позивача про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_7, не підлягає задоволенню, оскільки визнання відповідача такою, що втратила право користування житлом, є достатньою підставою для зняття її з реєстраційного обліку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючисьст.ст.12,13,76-82,141,258,259,263-265,273 ЦПК України, ст.ст. 317,319,321,386,391,405 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи – Красногвардійський районний відділ в місті Дніпропетровськ ГУ ДМС України у Дніпропетровській області, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою № 45 у будинку № 17 по вул. Уральській у м. Дніпро.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар