Рішення № 80580815, 19.03.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 704/1176/18

Провадження № 2/202/964/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання Репіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2018 року звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором було передано за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Мачуського О.М. для розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 20 грудня 2018 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання у справі на 21.01.2019 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.12.2010 року відповідач отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначає, щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_1 керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно яких клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ «Приватбанк» «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www://privatbank.ua:/, складають між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується його підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № б/н від 22.12.2010 року відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.07.2018 року має заборгованість 24 054 грн. 23 коп., яка складається з наступного: 15 417 грн. 48 коп. заборгованість за кредитом; 6 615 грн. 12 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 400 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи 500 грн. штраф (фіксована частина); 1 121 грн. 63 коп. штраф (процентна складова).

Просив суд, стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 24 054 грн. 23 коп., за кредитним договором б/н від 22.12.2010 року, судові витрати по справі у розмірі 1762,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився. В матеріалах справи наявна заява представника позивача про те, що він просить розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з’явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надала, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання дебетових послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 22.12.2010 року, згідно якої вона ідентифікувалася та ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», оформивши на своє ім'я дебетову особисту карту.

Зі змісту заяви позичальника вбачається, що встановлення кредитного ліміту по платіжній карті умовами укладеного договору не передбачено.

Підписана відповідачем заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, складає між відповідачем і банком договір про надання банківських послуг. Заявник ознайомився і згоден з Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно п. 1.1.1.25 Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, дебетова карта банківська карта банку (персоніфікована або не персоніфікована).

Відповідно до п. 3.2 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 № 22, яке було чинним на момент зміни банком умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача, та аналогічних положень чинного Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (п. 2 розділу ІІІ), залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням спеціальних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

Дебетова схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку.

Під час застосування дебетово-кредитної схеми користувач здійснює платіжні операції з використанням спеціального платіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку, а в разі їх недостатності або відсутності - за рахунок наданого банком кредиту.

Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.

Згідно п. 3.3 цього Положення, емітент визначає у внутрішньобанківських правилах та в договорах порядок кредитування користувачів у межах обраної кредитної схеми.

Згідно п. 1.1.1.76 Умов і Правил надання банківських послуг, платіжна картка електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Залежно від умов, за якими здійснюються розрахунки з використанням платіжної карти, можуть використовуватися дебетна, кредитна схеми обслуговування карт.

Згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», дебетова картка (debit card) різновид банківської платіжної картки. Дебетова картка призначена для оплати купівлі товарів та послуг, у тому числі з використанням електронних терміналів, отримання готівки, виконання інших операцій, доступних у меню банкомата або установи банку. Дебетова картка дозволяє використовувати кошти доступного залишку на депозитному рахунку, на основі якого вона емітована.

Жодних документальних доказів щодо умов, на яких обслуговувалась вказана дебетова картка відповідача, надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Дебетова особиста картка» позивачем суду не надано.

Таким чином, позивачем не надано доказів укладення 22.12.2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 договору про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, як заявлено позивачем в обґрунтування підстав позову.

З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за договором від 22.12.2010 року, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 про отримання дебетової особистої карти, позивачем здійснювалося зарахування суми кредиту на рахунок за цим договором, який фактично є депозитним. Як зазначалося, доказів згоди відповідача на зміну умов поданої заяви про видачу дебетової особової картки на кредитну картку і отримання кредиту, суду не надано, а одностороння зміна суттєвих умов договору чинним законодавством і Умовами і Правилами надання банківських послуг, не передбачена.

Посилання позивача на п. 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг є безпідставними, оскільки п. 2.1.1.2.3 встановлює право банку прийняти рішення про встановлення кредитного ліміту на кредитну картку та в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт, а не встановити його всупереч умовам укладеного договору про надання банківських послуг.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог бо заперечень.

Згідно ч. 5, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підтверджуються належними та допустимими доказами, а отже у їх задоволенні необхідно відмовити за недоведеністю.

У зв'язку з відмовою у позові судові витрати згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК Українив покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 80-81, 128, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Мачуський