Ухвала суду № 80578549, 14.03.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13139/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі судових засідань Чепізі Є. І.,

за участі сторін кримінального провадження:

підозрюваного ОСОБА_2, захисників: Дікій С. М., Рябовол Ю. П., прокурорів: Грабовського Є. Г., Носенка Д. В.,

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Кокоши Максима Миколайовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 62019000000000064 від 06 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2019 слідчий першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Кокоша М.М. звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженим з прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Носенка Д.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 62019000000000064 ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,4 ст. 189 КК України.

Клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження № 62019000000000064 від 06.02.2019, за матеріалами УВБ СБ України щодо неправомірних дій працівників СБ України, які будучи службовими особами, використовуючи своє службове становище погрожують потерпілому обмеженням прав, свобод та його законних інтересів та вимагають за посередництва інших осіб передачу грошових коштів, в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189 та ч. 4 ст. 189 КК України.

Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно у грудні 2018 року в ОСОБА_2, який займає посаду начальника 4 відділу Управління контррозвідувальних заходів з протидії посяганням на територіальну цілісність Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, виник злочинний умисел направлений на вимагання у потерпілого ОСОБА_7 передачі грошових коштів у сумі 120 000 доларів США (згідно курсу НБУ станом на грудень 2018 року становить 3 312 000 грн.).

Усвідомлюючи, що самостійно досягнути злочинного умислу не має можливості, ОСОБА_2 вирішив розробити злочинний план, направлений на досягнення злочинного умислу, та вчинив дії щодо підбурення і доведення злочинного плану до свого підлеглого ОСОБА_8, який перебуває на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4 відділу Управління контррозвідувальних заходів з протидії посяганням на територіальну цілісність Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України. В свою чергу, ОСОБА_8, будучи працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи та усвідомлюючи протиправність своїх дій з корисливим мотивом та метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, на пропозицію ОСОБА_2 погодився.

Також, слідчий зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 для реалізації свого злочинного умислу залучили ОСОБА_9, ОСОБА_10 та довели до останніх свій раніше розроблений злочинний план, направлений на вимагання у потерпілого ОСОБА_7 передачі грошових коштів у сумі 120 000 доларів США (згідно курсу НБУ станом на грудень 2018 року 3 312 000 грн.), з використання свого службового становища.

У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_8 використовуючи своє службове становище в супереч чинному законодавству України за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вимагали у потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти з використанням свого службового становища після чого отримували їх.

Виходячи з матеріалів клопотання, ОСОБА_2 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразились у вимаганні передачі чужого майна, з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого, будучи службовою особою з використанням свого службового становища, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 КК України. Також, ОСОБА_2 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразились у вимаганні передачі чужого майна, з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України.

Вказані обставини, на думку слідства, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а, відтак, інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання. Захисник вказав на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків у кримінальному провадженні, просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, надходжу до наступних висновків.

14.03.2019 о 01 год. 51 ОСОБА_2 в порядку ч. 4 ст. 208 КК України затримано, та 14.03.2019 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,4 ст. 189 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:

- заявою ОСОБА_7 від 06.02.2019, відповідно до якої, заявник просить ДБР прийняти міри щодо співробітників СБУ ОСОБА_2 та ОСОБА_11 в зв'язку з вимаганням в нього коштів останніми;

- протоколами допитів свідка ОСОБА_7 від 06.02.2019, 25.02.2019 та 04.03.2019, згідно яких свідок дав показання з приводу вимагання грошових коштів та їх передачі;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12, відповідно до якого свідок дав показання, що ним особисто передавалися кошти в сумі 30 000 доларів США громадянину ОСОБА_9;

- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.03.2019, відповідно до яких ОСОБА_12. упізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_8 як осіб, які перебували поруч з ОСОБА_7 в день пред'явлення погроз;

- протоколом огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих та оглянутих засобів грошових коштів від 13.03.2019, відповідно до якого, спеціальні імітаційні засоби - ідентифіковані грошові кошти в сумі 10 000 доларів США вручені ОСОБА_7, які він мав передати ОСОБА_9, який у подальшому дані кошти мав передати працівникам СБ України ОСОБА_2 та ОСОБА_8;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.03.2019 ОСОБА_9, в ході затримання якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, які були попередньо ідентифіковані та передані ОСОБА_7;

- протоколом обшуку від 14.03.2019 за місцем знаходженням службового кабінету ОСОБА_2 в приміщенні адміністративної будівлі СБ України за адресою: АДРЕСА_1, в ході проведення якого, серед іншого, виявлено та вилучено світлокопії паспортів громадянина України для виїзду за кордон, виданих на ім'я ОСОБА_7 та його доньки ОСОБА_13, а також витягу із сайту INTERPOL щодо останньої;

- протокол огляду службового посвідчення № НД 003970, виданого на ім'я підполковника СБ України ОСОБА_2;

- протоколами обшуків;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 14.03.2019;

- протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій № 9/2468 - яким зафіксовано зустріч ОСОБА_2 ОСОБА_9. та ОСОБА_7 28.02.2019 біля адміністративної будівлі СБ України за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 33 та пред'явлення погрози;

- протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій № 9/2470 - яким зафіксовано розмову ОСОБА_9. та ОСОБА_7 щодо посередництва у вимаганні грошових коштів для співробітників СБ України;

- протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій № 9/2467 - яким зафіксовано розмову між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 щодо подачі останнім заяви про викрадення транспортного засобу;

- протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій № 9/2469 - яким зафіксовано розмову між ОСОБА_9. та ОСОБА_7 01.03.2019 у кафе щодо вимагання коштів працівниками СБ України;

- протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій № 9/2472 - яким зафіксовано розмову між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 по телефону щодо строків передачі грошових коштів, що вимагаються;

- протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій № 9/2474 - яким зафіксовано розмову між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 про серйозність намірів працівників СБ України щодо вимагання грошових коштів у потерпілого;

- іншими матеріалами кримінального провадження, в їх сукупності.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

При дослідженні особи підозрюваного встановлено, що ОСОБА_2 характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, має вищу освіту, визначене місце проживання.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «ОСОБА_9 проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Разом з тим, варто зазначити, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).

Так, у провадженні встановлені ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати будь-які документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є зокрема те, шо відповідно до ст. 12 КК України злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2 є тяжким та особливо тяжким і передбачають можливість призначення покарання на строк до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду.

З відомостей з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «ГАРТ» Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_2 в період з 08.08.2016 по 15.06.2018 неодноразово перетинав Державний кордон України та виїжджав за її межі.

На наявність ризику продовження злочинної діяльності та намагання приховати вже вчинені злочини вказує і характер вчинених ОСОБА_2 злочинів, а саме вчинення злочину у співучасті із працівниками центрального апарату СБ України, із задіянням значної кількості фізичних та матеріальних ресурсів, продуманість схеми вчинення злочинів із чітким розподілом функцій кожного співучасника, відкритий і цинічний характер злочинних дій та нехтування будь-яких суспільних інтересів, окрім власних та інших співучасників злочинів, їх матеріальних та владних інтересів.

Слідчий вказує, що зазначені ризики є суттєвими і їм неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_2 будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, крім тримання під вартою..

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, дані, які характеризують останнього, як особу, суспільний інтерес, вік та стан здоров'я підозрюваного, його соціальні зв'язки, сімейний стан, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, майновий стан та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та переховуватись від органів досудового слідства і суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

При визначенні ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 192 100 грн. з покладенням обов'язків передбачених частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків, та як з урахуванням вказаних обставин, розмір застави на якому наполягав орган досудового розслідування є надмірно обтяжливим та таким, що не виправдовує мету застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 14 травня 2019 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000064 від 06 лютого 2019 року.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 192 100 грн, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_2 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та / або роботи;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:

р/р 373 180 051 120 89;

МФО (код банку) 820172;

ЄДРПОУ банку: 26268059;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 14 травня 2019 року включно.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_2 та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І. В. Литвинов