Вирок № 80578484, 20.03.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6680/17

провадження № 1-кп/753/249/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2019 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Домарєва О.В.,

за участю:

секретаря Слакви О.О.,

прокурора Облетова А.І.,

представника потерпілої ОСОБА_2,

захисника Савчака Я.О.,

обвинуваченої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016100020006688 від 17.06.2016 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Києва, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, працюючої бібліотекаем в школі-дитячому садку «Поділля», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2016 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом проїзною частиною дворової дороги в районі під'їзду АДРЕСА_3, допустила порушення вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, а саме:

10.9 ПДР України - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виразилось в тому, що остання, керуючи транспортним засобом марки «ВМW 730» д.н.з. НОМЕР_2, проявила неуважність та необачність, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, рухаючись заднім ходом проїзної частини дворової дороги в районі під'їзду АДРЕСА_3, від вул. П. Чубинського в напрямку будинку №8/5 по вул. Ялтинська, не забезпечивши безпечний рух та не звернувшись за допомогою до інших осіб, вчинила наїзд на пішохода ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка переходила проїзну частину прибудинкової дороги по вул. Ялтинській з ліва на право відносно руху автомобіля. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до медичного закладу.

Таким чином, у водія ОСОБА_4 була технічна можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог вказаних пунктів. Тобто, в даній дорожній ситуації з технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_4 вимогам пунктів 10.9 ПДР України.

Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіяння пішоходу ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які виразилися у закритій травмі правого стегна, а саме: уламковому переломі проксимальної (верхньої) четверті діафізу стегнової кістки.

Таким чином, ОСОБА_4, як особа, яка керує транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто скоїла злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 винною себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України не визнала та суду пояснила, що 16.06.2016 року приблизно об 11 годин 50 хвилин вона під'їхала на своєму автомобілі НОМЕР_3 до буд. № 6 по вул. Ялтинській в м. Києві та припаркувала автомобіль навпроти під'їзду № 3 водійськими дверцятами біля невисокого металевого паркану, яким був загороджений трав'яний газон, після чого заглушила двигун автомобіля та очікувала свою матір. Впродовж приблизно 5 хвилин її автомобіль стояв з вимкненим двигуном, після чого з будинку вийшла її матір, яка сіла на переднє пасажирське сидіння. Після цього вона завела двигун автомобіля, увімкнула задню передачу для того, щоб трохи від'їхати назад та не пошкодити автомобіль, який стояв попереду. Повністю переконавшись у відсутності перешкод позаду її автомобіля, вона почала повільно рухатись заднім ходом та проїхавши приблизно 10-15 см., зупинилась. При цьому, під час руху заднім ходом, вона не натискала педалі газу, а лише відпустила педалі гальм після запуску двигуна. Після того, як автомобіль зупинився, до неї підійшла раніше незнайома жінка, яка їй повідомила, що начебто вона скоїла наїзд на людину похилого віку. Вийшовши з автомобіля, вона побачила, що позаду її автомобіля на асфальтному покритті на спині лежала потерпіла. При цьому її ноги були розташовані на відстані не менше 1 м. від задньої частини її автомобіля. Вона підійшла до цієї жінки і почала разом з іншими перехожими надавати їй допомогу. Після чого з під'їзду вийшли люди та віднесли потерпілу до будинку. Таким чином, вона повністю заперечувала, що здійснила наїзд на потерпілу, про що свідчить зокрема, відсутність жодних слідів контакту на її автомобілі. Припускала, що потерпіла отримала описані в обвинувальному акті тілесні ушкодження внаслідок самовільного падіння. Просила суд ухвалити виправдувальний вирок. Цивільний позов не визнала.

Разом з тим, вина обвинуваченої в обсязі дій, викладених у вироку, підтверджується сукупністю наступних доказів, встановлених та досліджених у судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні безпосередньо підтвердила, що влітку 2016 року приблизно о 12 годині 00 хвилин у дворі будинку № 6 по вул. Ялтинській, де вона проживає, в той час, як вона йшла додому, на неї заднім ходом в лівий бік тіла здійснив наїзд автомобіль темного кольору, внаслідок чого вона впала на правий бік. Після цього вона була госпіталізована до лікарні, де у неї був виявлений перелом стегна.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що влітку 2016 року в обідній час вона вийшла на балкон та почула крик, після чого у дворі побачила сусідку ОСОБА_6, яка лежала на асфальті та кричала, а від неї в цей час від'їжджав автомобіль «BMW» під керуванням обвинуваченої ОСОБА_4, поведінка якої після наїзду свідчила про те, що вона не оспорювала факту наїзду на потерпілу, при цьому намагаючись викликати швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив про те, що 16.06.2016 року приблизно о 12 годині 00 хвилин в двері його квартири подзвонила сусідка та повідомила про те, що на його матір ОСОБА_6 здійснив наїзд автомобіль у дворі їх будинку. Вибігши у двір, він побачив свою матір, яка лежала на асфальтному покритті, яку в подальшому було госпіталізовано до лікувального закладу, де їй було здійснено оперативне втручання. В обгрунтування заявлених цивільних позовних вимог свідок зазначив, що у зв'язку із лікуванням були понесені матеріальні витрати, які документально підтверджені квитанціями на придбання медикаментів. Щодо розміру моральної шкоди свідок зазначив, що до ДТП його матір, не дивлячись на вік, була активною людиною, пересувалась на далекі відстані, а після ДТП вона майже втратила можливість пересуватись самостійно, та практично не виходить з квартири, у зв'язку з чим його матері спричинені душевні страждання.

Також, вина обвинуваченої підтверджується наступними письмовими доказами.

З рапорту інспектора поліції від 16.06.2018 р. вбачається, що до Дарницького УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що 16.06.2018 р. о 12-00 год. за адресою: м. Київ, вул. Ялтинська, 6 транспортний засіб «ВМW 730», д.н.з. НОМЕР_2 здійснив наїзд на ОСОБА_6 Також на місці була опитана свідок ОСОБА_7, яка стверджувала, що транспортний засіб від'їжджав від потерпілої. За кермом транспортного засобу «ВМW» перебувала водій ОСОБА_4.\т.1 а.с. 138\.

Протоколом огляду місця ДТП від 16.06.2016 р. зафіксована ділянка місцевості поблизу 3 під'їзду буд. № 6 по вул. Ялтинській, де відбулась ДТП. На даній ділянці виявлений автомобіль НОМЕР_4, на якому не виявлено технічних пошкоджень, проте наявні потертості бруду на правій частині багажника та правому крилі над правою задньою фарою \т.1 а.с. 141-145\.

З висновку судово-медичної експертизи № 1937/Е від 24.11.2016 р. вбачається, що під час перебігу обставин, які досліджуються судом, потерпіла ОСОБА_6 отримала уламковий перелом проксимальної (верхньої) четверті діафізу стегнової кістки, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості. Також в експертизі зазначено про те, що характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворились від травматичної дії тупими предметами, що могло бути при транспортній травмі, а саме травмі при зіткненні автомобіля, який рухався, з пішоходом \т.1 а.с. 157-161\. В судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_9 повністю підтвердила висновок № 1937/Е від 24.11.2016 р. та стверджувала, що характер тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_6 свідчить про те, що тілесні ушкодежння утворились внаслідок наїзду автомобіля на потерпілу, яка перед наїздом перебувала у вертикальному або близькому до вертикального положенні, після чого відбувся контакт в ліву частину тіла потерпілої з послідуючим падінням її на тверде покриття, про що свідчать тілесні ушкодження на правій стороні, зокрема пошкодження правої кисті.

Відповідно до висновку судової авто- технічної експертизи № 546ат від 25.08.2016 р. - на момент огляду автомобіля НОМЕР_5 несправностей технічного стану гальмівної системи, рульового управління та ходової частини не виявлено, тобто вони знаходяться в працездатному стані \ т.1 а.с. 169-178\.

З висновку судової авто технічної експертизи № 918ат від 07.02.2017 р. вбачається, що в даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_4 з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам п. 10.9 ПДР України, та з технічної точки зору, причиною даної ДТП є невідповідності дій водія автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_4 вимогам п. 10.9 ПДР України \т.2 а.с. 186-190\.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_10 підтримав зазначений висновок у повному обсязі.

Обговорюючи позицію сторони захисту про необхідність ухвалення виправдувального вироку у зв'язку із недоведеністю вчинення обвинуваченою інкримінованого злочину, суд виходить з наступного.

Так, не заслуговують на увагу припущення сторони захисту, що виявлені у потерпілої ОСОБА_6 тілесні ушкодження остання могла отримати внаслідок самовільного падіння, оскільки вони спростовуються як показами потерпілої ОСОБА_6, яка стверджувала, що на неї був здіснений наїзд автомобілем під керуванням обвинуваченої, так і висновком судово-медичної експертизи № 1937/Е від 24.11.2016 р., де зазначено, що характер травм потерпілої вказує на те, що вони утворились від травматичної дії тупими предметами, що могло бути при транспортній травмі, а саме травмі при зіткненні автомобіля, який рухався, з пішоходом. Крім того, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила, що одразу після того, як потерпіла закричала, вона побачила, як автомобіль під керуванням ОСОБА_4 від'їжджав від потерпілої. При цьому, на переконання допитаного в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_9 перед падінням потерпілої ОСОБА_6 на землю відбувся первинний контакт з лівою частиною тулуба потерпілої, про що свідчить досліджена медична документація.Сукупність досліджених обставин дозволяє зробити висновок про те, що первинний контакт був здійснений автомобілем «BMW» під керуванням ОСОБА_4 При цьому, суд не може визнати належними доказами покази свідка ОСОБА_11, яка стверджувала, що спостерігала за тим, як потерпіла самостійно впала на землю, оскільки ці покази не узгоджуються з іншими вищевказанами доказами у справі, зокрема з висновком судово-медичної експертизи та показами свідків. При цьому, суд враховує, що безпосередньо після пригоди вказаний свідок не був опитаний працівниками поліції, а його допит здійснювався за спливом тривалого часу, який минув з моменту ДТП.

Разом з цим, суд не приймає до уваги твердження сторони захисту, на переконання яких відсутність на транспортному засобі видимих пошкоджень свідчить про відсутність контакту автомобіля з потерпілою, оскільки в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_9 пояснила, що відсутність пошкоджень на транспортному засобі не виключає утворення у потерпілої ОСОБА_6 зазначеного у висновку експерта тілесного ушкодження середньої тяжкості саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, допитаний в судовому засіданні судовий експерт -автотехнік ОСОБА_10 констатував, що технічні пошкодження на автомобілі внаслідок контакту можуть не відобразитись залежно від незначної швидкості руху автомобіля та характеру цього контакту. Зазначені висновки цілком узгоджуються з обставинами, які об'єктивно встановлені в судовому засіданні, а саме: невеликою швидкістю автомобіля «BMW», з якою рухалась ОСОБА_4 безпосередньо перед зіткненням, у зв'язку з чим слідова інформація від контактування автомобіля та потерпілої на транспортному засобі не відобразилась. З урахуванням зазначених обставин, суд не може визнати належними доказами долучені стороною захисту фотографії та відеозапис, зроблений на місці події свідком ОСОБА_12, зфокусований на задній ділянці автомобіля, оскільки відомості, які містяться на фотографіях і відеозаписі не підтверджують відсутність обставин, які викладені у формулюванні обвинувачення. З цих же мотивів суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_12 на обґрунтування позиції обвинуваченої, а також враховує ту обставину, що зазначений свідок є чоловіком обвинуваченої та зацікавленою особою у розгляді справи.

Також, суд не може визнати такими, що спростовують викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, покази ОСОБА_4 та її матері ОСОБА_13, які зазначили, що не відчули контакту з потерпілою, оскільки зазначені особи не заперечували, що автомобіль «BMW» здійснив рух заднім ходом, проте характер суб'єктивного сприйняття ними ситуації, а саме: відсутність звуків, відчуття поштовху, не свідчить про те, що наїзду на потерпілу не було взагалі, оскільки обвинувачена за допомогою до сторонніх осіб, які б могли підтвердити об'єктивну відсутність перешкод для здійснення руху заднім ходом, не зверталась, як того вимагає п. 10.9 ПДР України.

Що стосується тверджень обвинуваченої ОСОБА_4 про те, що її автомобіль знаходився на відстані 1 метру від місця падіння потерпілої, то з урахуванням досліджених доказів зазначена обставина пояснюється тим, що після скоєння наїзду на потерпілу, автомобіль «BMW» під керуванням ОСОБА_4 від'їхав від потерпілої на вказану відстань, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_7

Також суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що отримані потерпілою тілесні ушкодження утворились внаслідок перенесення в минулому потерпілою ОСОБА_6 операції на стегні, а саме: ендопротезування правого кульшового суглобу, оскільки в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_14 пояснила, що вказана медична маніпуляція була нею врахована під час проведення експертного дослідження отриманих потерпілою тілесних ушкоджень та жодним чином ця операція не вплинула і не могла вплинути на отримання потерпілою тілесних ушкоджень у виді перелому стегна, який був утворений нижче місця, де був встановлений потерпілій ендопротез.

Крім того, обговорюючи позицію захисника про порушення судом права на захист обвинуваченої, яке виразилось у відмові судом у задоволенні низки клопотань сторони захисту, суд вважає ці твердження необгрунтованими. Так, з урахуванням показань потерпілої ОСОБА_6, суд не вбачає підстав для її додаткового допиту, оскільки під час дослідження доказів не виникло обставин, які б вказували на неповноту свідчень потерпілої або розбіжності в її показаннях, які були послідовними. Зокрема об'єктивно встановлено, що потерпіла контактувала лівою стороною тіла з задньою частиною автомобіля, при цьому швидкість автомобіля була невеликою. Також визначений момент початку руху автомобіля та взаємне розташування потерпілої та автомобіля в момент їх контактування. Щодо позиції захисника, який звертав увагу, що в обвинувальному акті зазначено, що потерпіла переходила проїзну частину з ліва на право відносно руху автомобіля, суд відзначає, що позиція захисника грунтується на суб'єктивній оцінці обставин справі, яка в певній частині протирічить об'єктивним обставинам справи. Зокрема, об'єктивно встановлено, що потерпіла переходила проїзну частину позаду автомобіля, який був розташований передньою частиною в напрямку руху прямо. При цьому рух потерпілої відносно автомобіля здійснювався з ліва на право відносно задньої частини автомобіля. Таким чином, яких-небудь невідповідностей фактичним обставинам в тексті обвинувачення судом не виявлено.

Крім того, суд не встановив об'єктивних підстав для допиту в судовому засіданні слідчих, понятих, проведення додаткових слідчий дій за клопотаннями сторони захисту, оскільки зазначені особи під час досудового слідства не допитувались, а відомості про допит цих свідків стороною захисту під час судового розгляду та відкриття цих доказів стороною захисту стороні обвинувачення у порядку ст.290 КПК України були відсутні. Також встановлена відсутність підстав для проведення додаткових слідчих дій.

Аналіз сукупності наведених обставин та доказів, які суд визнає належними та допустимими, та які узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, дозволяє зробити висновок про те, що вина обвинуваченої у судовому засіданні підтверджена повністю, а позицію обвинуваченої суд розцінює як намагання обвинуваченої уникнути від кримінальної відповідальності за скоєний злочин в повному обсязі. При цьому судом врахована практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

При призначенні покарання суд керується відповідними роз'ясненнями, які містяться в п. 20 Постанови Верховного суду України № 14 від 23.12.2015 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Так, при призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченою кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості.

Також суд враховує відомості про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, один з яких набув статус повнолітньої особи вже після скоєного злочину.

Разом з тим, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_4 як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду не відшкодувала повністю або частково завдані внаслідок вчинення злочину збитки, не цікавилась станом її здоров'я та не принесла вибачень за наслідки скоєного злочину.

Обставин, які б пом'якшували та обтяжували покарання обвинуваченої відповідно до положень ст.ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченої, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, позицію потерпілої, розмір матеріальної та моральної шкоди, яка обвинуваченою потерпілій не відшкодована, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових злочинів має бути основне кримінальне покарання у вигляді штрафу.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченій додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченої, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність застосування зазначеного додаткового покарання строком на 1 рік, оскільки внаслідок непрофесійного керування обвинуваченою транспортним засобом та грубого порушення ПДР України потерпілій були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягло понесення потерпілою матеріальної та моральної шкоди, яка обвинуваченою до цього часу не відшкодована.

Клопотань про застосування амністії від обвинуваченої не надходило, у зв'язку з чим суд не може застосувати положення Закону України «Про амністію у 2016 р.» та розглянути питання щодо можливості звільнення обвинуваченої від основного та додаткового покарання, що не позбавляє обвинувачену можливості в подальшому звернутись до суду із відповідним клопотанням після ухвалення вироку та набранням його законної сили.

Обговорюючи законність та обґрунтованість заявленого цивільного позову, суд враховує наступне.

Представником потерпілої ОСОБА_2 в інтересах потерпілої ОСОБА_6 до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, в якому він просив стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої матеріальну шкоду в сумі 26244,71 грн., а також моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Обвинувачена в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у зв'язку із тим, що не вважала себе винною у ДТП. Обговорюючи позицію обвинуваченої про необхідність визнання належним відповідачем МТСБУ, суд не вбачає підстав для залучення страховика в якості співвідповідача за цивільним позовом, оскільки позивач із позовною заявою до страховика не звертався, а звернувся із вимогою про відшкодування шкоди безпосередньо до заподіювача шкоди. Зазначене ґрунтується на вимогах закону та правових позиціях з цього питання Верховного Суду України, яким, у постанові від 20 січня 2016 року за результатами розгляду справи № 6-2808цс15, зроблено правовий висновок про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним. При цьому, як прямо зазначено у згаданій постанові Верховного Суду України, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Враховуючи відсутність клопотань про залучення у якості відповідача страховика з боку потерпілої, яка скористалась своїм абсолютним правом на заявлення вимоги про відшкодування шкоди її заподіювачем, суд позбавлений можливості самостійно залучити страхову компанію \ у данному випадку МТСБУ\ у якості відповідача за цивільним позовом.

Дослідивши докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Представником потерпілої в обґрунтування цивільного позову були надані чеки, які підтверджують витрати, які пов'язані з лікуванням та послідуючою реабілітацією потерпілої. Загальний розмір витрат за чеками, долученими до цивільного позову судом розрахований та становить 19955 грн. 52 коп. Таким чином, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 документально підтверджений розмір матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням в загальній сумі 19955 грн. 52 коп. Щодо вимог позивача щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі 6288 грн. 87 коп., пов'язаної з лікуванням у травматологічному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 1, суд враховує, що позивачем не було надано належних доказів щодо понесення потерпілою ОСОБА_6 витрат на зазначену суму грошових коштів, а лист за підписом заступника головного лікаря з економіки від 08.12.2016 р. адресований слідчому підтверджує вартість витрат на лікування ОСОБА_6, понесених за рахунок бюджетних коштів. Таким чином, цивільний позов підлягає частковому задоволенню в цій частині.

Враховуючи положення п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», які звільняють позивачів від сплати судового збору за подання позовів у справах про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, суд вважає за необхідне повернути потерпілій ОСОБА_6 судовий збір в сумі 1600 грн., як зайво сплачений, та відмовити в задоволенні цивільного позову в цій частині.

Щодо вимог цивільного позивача про стягнення моральної шкоди з обвинуваченої судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом об'єктивно встановлено, що потерпілій внаслідок протиправних дій обвинуваченої були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягло необхідність тривалого лікування та реабілітації та отримання у зв'язку з цим душевних страждань, та порушило її нормальний життєвий ритм. В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 зазначив, що його матір ОСОБА_6 після ДТП майже не виходить з будинку, хоча до ДТП була доволі активною людиною. Також, суд враховує суб'єктивне відношення обвинуваченої до вчинених дій, що виразилось в байдужому ставленні до наслідків скоєного злочину, відсутності зацікавленості в стані здоров'я потерпілої, неприймання участі у видужанні та реабілітації потерпілої, що також вплинуло на глибину моральних страждань потерпілої ОСОБА_6 Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про заподіяння потерпілій з вини обвинуваченої моральної шкоди.

Обговорюючи доведеність позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 грн., а також враховуючи наведені обставини та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову в цій частині у розмірі 50 000 тисяч гривень.

А в цілому позовні вимоги представника потерпілої підлягають частковому задоволенню.

Процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 2024 грн. 28 коп. підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винною ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченогоч.1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 8500 \вісім тисяч п'ятсот\ гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 \один\ рік.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на залучення експерта в сумі 2024 \дві тисячі двадцять чотири\ гривні 28 коп. на користь держави.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: МТСБУ «Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 матеріальну шкоду в сумі 19955 \дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять\ гривень 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 моральну шкоду в сумі 50 000 \п'ятдесят тисяч\ гривень.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Повернути ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 судовий збір в сумі 1600 \одна тисяча шістсот\ гривень, сплачений нею 17.03.2017 р. за квитанцією № 29_12 на рахунок 31218206700003 (отримувач УДК у Дарницькому районі м. Києва, ідент. код отримувача 38021179).

Речові докази:

-автомобіль НОМЕР_1 - залишити у власності ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Домарєв