Постанова № 80578288, 19.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/495/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 304000000 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Пономаренка В.В., Сіренка Ю.В.

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

особа, яка подала апеляційну скаргу - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2019 року у складі судді Казидуб О.Г. повний текст рішення складений 28 січня 2019 року, -

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зупинення нарахування відсотків та скасування нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, відновлення залишку коштів на рахунках.

В обґрунтування позову зазначив, що 22 серпня 2013 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено угоду №SAMDN52000103816013 відповідно до якої йому відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 з додатковими рахунками до угоди для отримання пенсії від Управління пенсійного Фонду м. Черкаси.

Також, відповідно до угоди №SAMDN52000103816013 від 22 серпня 2013 року відповідачем було надано позивачу картку НОМЕР_2 з встановленим кредитним лімітом в розмірі 5000 грн.

Позивач користувався даними картками відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору банківського обслуговування. Пін-код та іншу особову інформацію стосовно зазначених платіжних карток нікому не передавав.

В період з 11 лютого 2016 року по 22 лютого 2016 року невідомими особами без його згоди та відома була використана його кредитна картка НОМЕР_2.

Як стало йому відомо, 11 лютого 2016 року невідомі особи за допомогою його картки змінили його фінансовий номер телефону на свій та, змінивши пін-код картки без його відома отримали доступ в систему Приват-24. Згодом, за допомогою системи Приват-24, від його імені невідомими особами збільшено кредитний ліміт на його кредитній картці до 25 000 грн. та переведено з карткового рахунку НОМЕР_1 (Картка для виплат) на картковий рахунок НОМЕР_2 власні кошти позивача в сумі 10 000 грн.

В подальшому, через мережу банкоматів, кредитні кошти в розмірі 24 994,79 грн. та власні кошти позивача в розмірі 10 000 грн. було несанкціоновано списано та знято. Загальна сума грошових коштів, що була несанкціоновано знята та списана з карткових рахунків позивача складає 34 994,79 грн.

В період часу з 16 по 17 лютого 2016 року невідомі йому особи без його згоди, використовуючи його картку НОМЕР_2 та пін-код, що був змінений без відома позивача, використовуючи його персональні дані, що були несанкціоновано отримано через систему Приват-24 в торгівельній мережі «Р Гаджет» скористалися сервісом «Оплата частинами», тим самим збільшили його кредитну заборгованість перед банком.

Відповідно до довідки виданої ПАТ «ПриватБанк» від 23 лютого 2016 року загальний розмір кредитної заборгованості позивача станом на 23 лютого 2016 року становив 49 274,79 грн., в тому числі 24 994,79 грн. - заборгованість за кредитною карткою НОМЕР_2, 24280,00 грн. - заборгованість за сервісом «Оплата частинами».

Позивач зазначає, що тільки 23 лютого 2016 року при зверненні до відділення ПАТ «ПриватБанк» для отримання пенсії, йому стало відомо про вчинення вищевказаних шахрайських дій. В той же день, він звернувся за телефоном гарячої лінії «ПриватБанк» з вимогою заблокувати картки відкриті на його ім'я та повідомив про факт шахрайства.

23 лютого 2016 року позивач звернувся з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до поліції. По даному факту СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області було розпочате кримінальне провадження №12010051010001785 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

3 березня 2016 року постановою слідчого позивача було визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

18 березня 2016 року позивач надіслав директору ЧГРУ «ПриватБанк» листа з обставинами, що викладені вище.

26 квітня 2016 позивач на ім'я голови правління ПАТ «ПриватБанк» надіслав листа по факту шахрайських дій невстановленими особами з його картковими рахунками та проханням не нараховувати штрафних санкцій та відсотків на суму кредитів, які він не отримував, додавши витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

11 червня, 10 листопада 2016 року та 17 січня 2017 року позивач надсилав на адресу ПАТ «ПриватБанк» аналогічні заяви.

Також, 12 січня 2017 року позивач надіслав на адресу ПАТ «ПриватБанк» заяву з проханням провести службову перевірку по факту незаконних дій невставнолених осіб з його банківськими рахунками, а також провести службову перевірку на предмет причетності працівників ПАТ «Приватбанк» щодо незаконного заволодіння грошовими коштами з рахунків позивача. Також позивач посилався на те, що він є онкохворим, отримує пенсію 1600 грн. та всі грошові кошти, які він отримує витрачає на ліки, оплачувати заборгованість, що виникла не з його вини не має можливості.

Проте, листами №20.1.0.0./7-20160519/7066 від 26 травня 2016 року, №20.1.0.0./7-20161116/465 від 16 листопада 2016 року та №20.1.0.0.0/7-20170123/6432 від 2 лютого 2017 року його вимоги відповідач залишив без задоволення.

Станом на 2 липня 2018 року, відповідно до довідки виданої ПАТ «ПриватБанк» розмір заборгованості позивача разом з кредитною заборгованістю, заборгованістю по нарахованим відсоткам, комісіям, пенею та штрафом становить 184 970,13 грн.

Оскільки мав факт несанкціонованого списання та зняття з рахунків позивача грошових коштів, несанкціоноване збільшення кредитного ліміту та користування послугою «Оплата частинами», що не відповідало волевиявленню позивача, а банк покладені обов'язки не виконав, чим порушив його право, - він змушений звернутися до суду з даним позовом про захист свого права.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив:

- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за картковим рахунком НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 та всіма додатковими рахунками згідно угоди №SAMDN52000103816013 від 22 серпня 2013 року процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) у період з 11 лютого 2016 року по 22 лютого 2016 року включно;

- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані за картковим рахунком НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 та всіма додатковими рахунками згідно угоди №SAMDN52000103816013 від 22 серпня 2013 року процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) у період з 11 лютого 2016 року по 22 лютого 2016 року включно.

- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та всіма додатковими рахунками згідно угоди №SAMDN52000103816013 від 22 серпня 2013 року до того стану , в якому він був перед виконанням операцій у період з 1 лютого 2016 року по 22 лютого 2016 року включно, тобто станом на 23 год. 59 хв. 10 лютого 2016 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2019 року позов задоволено.

Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за картковим рахунком НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 та всіма додатковими рахунками згідно угоди №SAMDN52000103816013 від 22 серпня 2013 року процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) у період з 11.02.2016 року по 22.02.2016 року включно.

Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 та всіма додатковими рахунками згідно угоди №SAMDN52000103816013 від 22 серпня 2013 року процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) у період з 11.02.2016 року по 22.02.2016 року включно, тобто станом на 23 год. 59 хв. 10.02.2016 року.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» в прибуток держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення мотивоване тим, що надані суду письмові докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення даного позову.

У лютому 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та процесуального права, невідповідності висновків обставинам справи, просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що клієнт несе відповідальність за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки/рахунку на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

Вказує, що без наявності кредитної карти та обізнаності PIN-коду по ній здійснити шахрайські дії неможливо. Отже, позивач порушив умови договору щодо зберігання інформації по картам за допомогою якої можливе проведення операції по карті.

Також, вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги того, що позивачем не надано доказів факту звернення до АТ КБ «Приватбанк» з письмовою заявою про блокування картки.

Суд першої інстанції не дослідив наявності усіх елементів цивільно - правової відповідальності, що може бути підставою для стягнення спірних грошових коштів з відповідача. Рішення суду ґрунтується на припущеннях, що суперечить ч.6 ст. 81 ЦПК України.

ОСОБА_5 та його представник на час розгляду справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши позивача та його представника, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до відхилення.

Судом встановлено, що 22 серпня 2013 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено угоду № SAMDN52000103816013 відповідно до якої ОСОБА_5 відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 з додатковими рахунками до угоди для отримання пенсії від Управління пенсійного Фонду м. Черкаси.

Відповідно до угоди №SAMDN52000103816013 від 22 серпня 2013 року відповідач видав ОСОБА_5 картку НОМЕР_2 з встановленим кредитним лімітом в розмірі 5000 грн.

ОСОБА_5 користувався даними картками відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору банківського обслуговування.

В період з 11 по 22 лютого 2016 року невідомими особами без згоди та відома позивача була використана його кредитна картка НОМЕР_2.

Про це позивачу стало відомо 22 лютого 2016 року при зверненні до відділення ПАТ «ПриватБанк» для отримання пенсії.

В той же день, позивач звернувся за телефоном гарячої лінії «ПриватБанк» з вимогою заблокувати картки відкриті на його ім'я та повідомив про факт шахрайства.

23 лютого 2016 року були внесені відомості до ЄРДР, а саме заява позивача від 22 лютого 2019 року про вчинення кримінального правопорушення до поліції.

По даному факту СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області розпочате кримінальне провадження №12010051010001785 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

18 березня 2016 року позивач надіслав директору ЧГРУ «ПриватБанк» листа, в якому були викладені вищезазначені обставини.

26 квітня 2016 року позивачем на ім'я голови Правління ПАТ «ПриватБанк» було надіслано листа по факту шахрайських дій невстановленими особами з його картковими рахунками та проханням не нараховувати штрафних санкцій та відсотків на суму кредитів, які він не отримував, додавши витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.17).

Також, 11 червня 2016 року, 10 листопада 2016 року та 17 січня 2017 року позивач надсилав на адресу ПАТ «ПриватБанк» аналогічні заяви.

12 січня 2017 року позивач надіслав на адресу ПАТ «ПриватБанк» заяву з проханням провести службову перевірку по факту незаконних дій невставнолених осіб з його банківськими рахунками, а також провести службову перевірку на предмет причетності працівників ПАТ «Приватбанк» щодо незаконного заволодіння грошовими коштами з рахунків позивача.

Листами №20.1.0.0./7-20160519/7066 від 26 травня 2016 року, №20.1.0.0./7-20161116/465 від 16 листопада 2016 року та №20.1.0.0.0/7-20170123/6432 від 02 лютого 2017 року вимоги ОСОБА_5 залишилися без задоволення.

Відповідно до довідки виданої ПАТ «ПриватБанк» розмір заборгованості позивача разом з кредитною заборгованістю, заборгованістю по нарахованим відсоткам, комісіям, пенею та штрафом, станом на 02 липня 2018 рок становить 184 970,13 грн.

В матеріалах справи відсутні дані про результат розгляду кримінального провадження №12010051010001785 чи дані, які б свідчили про стан розгляду даного провадження.

Також, дані про проведення службової перевірки Банком по факту незаконних дій невставнолених осіб з банківськими рахунками ОСОБА_5 та службової перевірки на предмет причетності працівників ПАТ «Приватбанк» щодо незаконного заволодіння грошовими коштами з рахунків позивача, в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд суду і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пункту 2.1.1.9.5 Умов та правил надання банківських послуг власник Відповідно до частин 7, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15.

Також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) зроблено висновок, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що при розгляді справи не було встановлено обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку задовольняючи позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів.

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 20 березня 2019 року.

Судді: Н.І.Гончар

В.В.Пономаренко

Ю.В.Сіренко