Ухвала суду № 80578042, 20.03.2019, Деснянський районний суд міста Києва

6/754/366/19

Справа № 754/6631/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Панченко О.М.,

за участю секретаря судових засідань Табачука Д.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича про розшук боржника ОСОБА_3, поданого в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

18.03.2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов В.В. звернувся до суду з поданням про розшук боржника ОСОБА_3, поданого в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів, мотивуючи подання тим, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 46032409 від 16.01.2015 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-3750/14, виданий 18.12.2014 року Деснянським районним судом м. Києва, яким стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2500755,6 грн. Боржником вказане рішення суду не виконується. Приватним виконавцем проведені виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а саме: направлено постанову про прийняття провадження на адресу боржника, прийнято постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, здійснено запити до державних органів: ДФС України, Пенсійного Фонду України, Держпродспоживслужби, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, Департаменту з питань реєстрації Київської ради, ДМС України, Київського БТІ, Департаменту земельних ресурсів Київської МДА, ГУ Держгеокадастру у м. Києві, Державної авіаційної служби, Головного сервісного центру МВС України, Державної архітектурно - будівельної інспекції, Національної комісії цінних паперів та фондового ринку. Однак вжиті заходи виявились безрезультатними. Будь-яке майно чи рахунки в банках на боржника не зареєстровані. 11.02.2019 року за наслідком виходу приватного виконавця за місцем проживання боржника ОСОБА_3, адреса: АДРЕСА_1, останнього не розшукано, за даною адресою він не проживає, його місцезнаходження невідоме, засобів зв'язку з боржником не виявлено, про що складено відповідний акт.

Враховуючи викладене, приватний виконавець звернувся до суду із поданням про розшук боржника, оскільки на даний час відсутні відомості про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи ОСОБА_3

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані стороною докази, суд приходить до висновку про задоволення подання з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30.10.2014 року Деснянським районним судом м. Києва було ухвалено заочне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_4 Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили (а.с. 83-87).

22.12.2014 року судом, на підставі письмової заяви представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, було видано виконавчий лист № 2-3750/14 на примусове виконання рішення суду щодо стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2500755,60 грн. (а.с.95).

14.08.2012 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 33855302 на підставі вказаного виконавчого листа.

07.06.2017 року Деснянським районним судом м. Києва було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні подання старшого державного виконавця Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Вахрушевої Р.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 без вилучення паспортного документа (а.с. 113-116).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольовим В.В. від 25.04.2018 року було прийнято виконавче провадження № 46032409 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3750/14 від 18.12.2014 року.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України Головного центру обробки спеціальної інформації від 23.07.2018 року боржник ОСОБА_3 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та перетинає кордон України, відвідує інші країни.

24.07.2018 року, 09.11.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим В.В. було винесено постанови про арешт коштів боржника.

10.12.2018 року, 05.02.2019 року боржнику ОСОБА_3 направлено вимоги приватного виконавця, які боржником виконані не було.

Згідно відповідей Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, наданих на запити приватного виконавця, інформація стосовно осіб - боржників, які отримують пенсію, та про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб щодо ОСОБА_3 відсутня, будь - яке майно у боржника відсутнє.

Згідно відповіді Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) місце проживання боржника ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1.

11.02.2019 року за наслідком виходу приватного виконавця за місцем проживання боржника ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, останнього за даною адресою не розшукано, про що складено відповідні акти.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.

Підставою для розшуку боржника є відсутність відомостей про місце проживання боржника, його майна.

Питання оголошення розшуку боржника, що регулюється ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», здійснюється відповідно до Порядку розшуку боржника - фізичної особи, затвердженого наказом МВС України від 27.08.2008 №408.

Відповідно до п. 1.5 Порядку розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або за місцем проживання (перебування) стягувача. Ухвалою суду визначається підрозділ внутрішніх справ, на який покладається розшук боржника.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов'язковості судового рішення, закріплений на конституційному рівні (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України), набуває свого втілення у судоустрійному і процесуальному законодавстві. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи, є найважливішим актом судової влади. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення» воно покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Судове рішення ухвалюється іменем України незалежно від того, до якого рівня судової системи або юрисдикції належить суд і в якому складі суддів (одноособово чи колегіально) розглянуто справу; саме в ньому підбивається підсумок судового розгляду.

Принцип обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, надає їм властивості закону по справі, у якій вони постановлені. Тому вони є обов'язковими для виконання на території України всіма фізичними і юридичними особами, яких ці рішення стосуються. Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Що стосується обов'язковості судових рішень, то варто нагадати, що ЄСПЛ було постановлене «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04. Суд зазначає, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України. Суд зауважує, що одне з перших таких рішень, яке було винесено в 2004 році, ґрунтувалося на фактах, подібних до фактів у цій справі (див. рішення у справі Войтенка).

Європейський суд з прав людини наголошує, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя і вагомим складником доступу до суду. З позиції Суду правосуддя було б примарним, якби національна правова система держави дозволяла остаточне, обов'язкове судове рішення залишати невиконаним на збиток одній зі сторін. Крім того, у рішенні по справі «Бурдов проти Росії» Суд вказав, що виконання рішення чи постанови будь-якого суду слід вважати невід'ємною частиною «справедливого судового розгляду» в значенні статті 6 Конвенції. Окрім того, підкреслено, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування. Не вживаючи заходів до виконання судових рішень, які набрали законної сили, упродовж тривалого часу - є позбавленням положення п. 1 ст. 6 Конвенції будь-якого сенсу, а значить є його порушенням.

Беручи до уваги вимоги закону щодо обов'язковості виконання рішення суду, ухваленого іменем України, з метою дотримання принципу верховенства права щодо юридичної визначеності, суд приходить до висновку про задоволення подання приватного виконавця про розшук боржника ОСОБА_3, оскільки рішення суду відповідачем не виконано та на даний час відсутні відомості про його місце проживання або перебування.

Виходячи з того, що останнім відомим місцем проживання боржника є АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне доручити проведення розшуку боржника Деснянському управлінню поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 7, 18, 259-261, 353, 355, 438 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В :

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича про розшук боржника ОСОБА_3, поданого в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів, - задовольнити.

Оголосити розшук боржника за виконавчим провадженням № 46032409 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 строком дії до 25.06.2020 року, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1.

Проведення розшуку боржника доручити Деснянському управлінню поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники судового розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 20 березня 2019 року.

Суддя: О.М. Панченко