Рішення № 80574314, 20.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2019 року № 755/16154/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністраціїпровизнання протиправним рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить визнати протиправним рішення відповідача про відмову у встановленні статусу інваліда війни.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.10.2018 справу передано за предметною та територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2019 закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо встановлення факту участі позивача та виконання заходів в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони з 26.04.1986 по 30.07.1986.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, залучався до складу формувань Цивільної оборони, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та має ІІ групу інвалідності в наслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання статусу інваліда війни з видачею посвідчення встановленого зразка та нагрудного знака.

Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву в якому зазначено про те, що оскільки в документах поданих позивачем відсутня інформація про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємств, установ до вказаного формування по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та розпорядчий документ підприємства про залучення його особисто до складу такого формування, відсутні підстави для встановлення позивачу статусу інваліда війни.

Позивачем надано суду відповідь на відзив в якій зазначено про те, що відповідно до наказу Чорнобільської АЕС від 19.04.1986 № 2с та листа "Союзенергоатом" від 06.12.1982 № 672с в разі аварії на атомній електростанції перехід персоналу Чорнобільської АЕС в структуру Цивільної оборони мав здійснюватись в обов'язковому порядку.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 10.06.74 по 14.09.1989 року працював начальником зміни Чорнобильської АЕС та приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 26.04.1986 по грудень 1986 року. Зазначені факти підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями трудової книжки, довідки 14.10.1992 № 1464, довідки від 22.08.1990 № 275 та аварійного маршрутного листа від 07.04.1994 № 10-987.

Внаслідок виконуваних робіт позивач отримав захворювання, а в подальшому інвалідність, яка пов'язана з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку хвороб та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 29.12.1995 №1596 позивачу установлений діагноз "Хронический обструктивный брохит, эмфизема легких, дыхательная недостаточность, ІІ ст. ИБС, стенокардия напряжения и покоя, ІІ-ІІІф.к. аортокоронарокардиосклероз НКост. Дисциркуляторная єнцефалопатия ІІ ст." пов'язаний з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з довідкою МСЕК від 09.01.1996 серія МСЕ- №146791 позивачу з 03.01.1996 довічно встановлено другу групу інвалідності.

29.01.1996 ОСОБА_1 видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 з вкладкою НОМЕР_3, яким підтверджується, що він є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

ОСОБА_1 подано до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації заяву 21.08.2018 щодо встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом 22.08.2018 № 37-16-11959 Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації повідомило наступне: "Відповідно п. 9 ст. 7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Питання встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно зазначеної норми Закону може розглядатися в разі підтвердження факту участі осіб в формуваннях Цивільної оборони.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 06.03.2018 № 113/0/166- 18/401 документи, які підтверджують факт участі у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони мають містити інформацію про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) по лінії Цивільної оборони про залучення підприємств, установ до вказаного формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення осіб до складу зазначеного формування.

Накази (розпорядження) начальників штабів Цивільної оборони місцевих органів виконавчої влади щодо залучення підприємств, установ, організацій та їх працівників до виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони в архіві ДСНС відсутні.

Для отримання відповідних наказів (розпоряджень) ДСНС Міністерство соціальної політики України рекомендує звертатися до місцевого органу виконавчої влади, на території якого знаходиться підприємство, установа чи організація, де працювали працівники.

Порядок видачі посвідчень ветеранам війни регулюється Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою КМУ від 12.05.1994 № 302 відповідно до якого (п. 10) підставою для видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є довідка медико - соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Довідки, видані медико - соціальними експертними комісіями про причинний зв'язок інвалідності із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС дають підстави для видачі відповідних посвідчень про право на пільги згідно Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але не підтверджують факту участі такої особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони .

Враховуючи те, що причиною інвалідності у Вас визнано «захворювання пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» (довідка МСЕК сер. МСЕ № 146791 від 09.01.1996), та у зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих факт залучення Вас до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, видати Вам посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно п. 9 ст. 7 Закону немає підстав."

Позивач вважаючи, що за результатами розгляду його заяви йому не було видано посвідчення "Ветеран війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід" за відсутності на те правових підстав звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частиною другою статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», необхідною є одночасна наявність обставин: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до положень частини першої статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 №90, передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

До позовної заяви позивачем додано копії посвідчення від 29.01.1997 Серії НОМЕР_2 відповідно до якого позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, довідку МСЕК від 09.01.1996 Серії № МСЕ № 146791 із зазначенням причини інвалідності - захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, експертного висновку від 29.12.1995 № 1596, трудової книжки, довідки 14.10.1992 № 1464, довідки від 22.08.1990 № 275 та аварійного маршрутного листа від 07.04.1994 № 10-987 з огляду на що, суд вважає доведеним факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Дані обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частиною другою статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щодо участі такої особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону (від 06.02.2003 рестр. №3078) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони), який був прийнятий 15.06.2004 за №1770-IV та набув чинності 08.07.2004 та яким, власне, і було доповнено частину другу статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пунктом 9, «з перших днів аварії на Чорнобильській АЕС 1300 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення. На той час загони Цивільної оборони знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню».

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 № 92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 04.05.1986 №16, від 19.05.1986 №52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.

Листом Всесоюзного промислового об'єднання по атомній енергетиці «Союзатоменерго» Міністерства енергетики і електрифікації СРСР №672с від 06.12.1982 «Про використання нормативних документів з питань захисту персоналу та населення в разі аварії на АС» директору Чорнобильської АЕС, зокрема, роз'яснено, що ліквідація наслідків радіаційних аварій, включаючи МПА (максимальна проектна аварія), може проводитися персоналом або в складі звичайної цехової структури, або структури Цивільної оборони, на розсуд директора атомної станції. Переведення роботи персоналу в структуру Цивільної оборони є обов'язковим при виникненні гіпотетичної аварії на атомній станції або введення періоду «Загальної готовності Цивільної оборони».

Чорнобильською атомною електростанцією імені В.І. Леніна ВПО «Союзатоменерго» Міністерства енергетики і електрифікації СРСР 19.04.1986 видано наказ №2с від 19.04.1985 «Про керівний склад, служби та формування цивільної оборони», відповідно до якого створено пункт управління Цивільної оборони Чорнобильської АЕС (пункт 1 наказу); для організації виконання завдань по забезпеченню заходів цивільної оборони, підготовки спеціального формування, невоєнізованих формувань ЦО і керівництва ними при проведенні рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт створено служби цивільної оборони ЧАЕС, зокрема, службу електропостачання та світломаскування (пункт 2 наказу).

Підпунктом 7.1 пункту 7 вказаного наказу передбачено створення формувань цивільної оборони Чорнобильської АЕС чисельністю 600 осіб від підрозділів у відповідності з табелем.

Факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується аварійним маршрутним листом від 07.04.1994 № 10-987, яким встановлено зайнятість позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у цеху управління на посаді НСС та факт здійснення його евакуації лише 29.04.1986 о 19.00 та подальшу участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з травня по грудень 1986 року. Відповідно до довідки Чорнобильської АЕС від 07.04.1994 № 1947, яка підписана заступником головного інженера ЧАЕС з безпеки, доза зовнішнього опромінення позивача за період його роботи по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 року по 30.04.1986 року становить 49,5 рад. та за період з 01.05.1986 по 30.04.1989 43,5 рад.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що лист Всесоюзного промислового об'єднання по атомній енергетиці «Союзатоменерго» Міністерства енергетики і електрифікації СРСР №672с від 06.12.1982, наказ Чорнобильської атомної електростанції імені В.І. Леніна ВПО «Союзатоменерго» Міністерства енергетики і електрифікації СРСР від 19.04.1986 №2с та маршрутний лист від 07.04.1994 № 10-987 належним чином підтверджують безпосередню участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12.05.1994 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 7 вказаного "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12.05.1994 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Відповідач відмовляючи позивачу листом від 22.08.2018 № 34-16-11959 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначив про відсутність документів, підтверджуючих факт залучення позивача до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Враховуючи те, що, як було встановлено судом, доданими позивачем до позовної заяви документами, а саме листом Всесоюзного промислового об'єднання по атомній енергетиці «Союзатоменерго» Міністерства енергетики і електрифікації СРСР №672с від 06.12.1982, наказом Чорнобильської атомної електростанції імені В.І. Леніна ВПО «Союзатоменерго» Міністерства енергетики і електрифікації СРСР від 19.04.1986 №2с та маршрутним листом від 07.04.1994 № 10-987, які були надані позивачем відповідачу, підтверджується факт участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусі інваліда війни.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати недійним рішення відповідача про відмову у встановленні йому статусу інваліда війни.

Враховуючи положення частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни викладеного в листі від 22.08.2018 № 34-16-11959.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на зазначене враховуючи встановлення судом протиправності дій відповідача щодо відмови позивачу у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача від 21.08.2018 щодо встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення з урахуванням висновків суду.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02125, м. Київ, вул. Курнатовського, 7-А. код ЄДРПОУ 37397200) про визнання протиправним рішення - задовольнити повністю та вийти за межі позовних вимог.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни викладеного в листі від 22.08.2018 № 37-16-11959.

3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2018 щодо статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов